2.5.2. Основні взаємозв’язки та тенденції в процесі військового та цивільного виробництва

Концентрація і централізація економічної могутності в масштабі галузей, держав і міждержавних об’єднань, все настійніша необхідність регулювання економічних процесів у загальнонаціональних і глобальних економічних просторах об’єктивно вимагали економіко-математичного моделювання як одного з інструментів такого регулювання. Не дивно, що для найпоширеніших економічних вчень – кейнсіанства і марксизм-ленінізму – був харак-терний підвищений інтерес до проблеми управління економікою, використовування досягнень математики для її вирішення. При цьому не тільки роз-роблялися теорії, а 1 створювався багатий інструментарій управління: представниками першої течії – стосовно ринкової економіки, представниками другого – стосовно планової економіки. Ті й інші широко застосовували економіко-математичне моделювання. Кейнсіанські моделі стосувалися, як правило, до окремих економічних функцій і процесів, а моделі, що відображали процес відтворювання всього суспільного капіталу, були розвитком ідей Ф. Кене, К. Маркса і відображені в системі балансу народного господарства.

У воєнно-економічному відношенні найбільший інтерес становлять роботи Р. М. Леонтьєва, С. Г. Струміліна, B. C. Немчінова й інших авторів. У радянській воєнно-економічній літературі довго точились дискусії по проблемі конкретизації схем відтворювання суспільного капіталу шляхом включення в них військового виробництва. Серед інших була запропонована логічна схема відтворювання, наведена у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Логічна схема відтворювання

Галузі виробництва	Цивільний сектор (Ц)	Воєнний сектор (В)
Засоби виробництва (I)	IЦ (с +v +m)	I В (с +v +m)
Предмети споживання (П)	ПЦ (с +v +m)	ПВ (с +v +m)
Кінцева воєнна продукція	–	КВП (с +v +m)

Примітка: де с – вартість засобів виробництва; v – вартість фондів життєвих засобів; m – вартість додаткового продукту.

Сукупне суспільне виробництво розділяється на два сектори: цивільний (Ц) і воєнний (В). В кожному з них виділені мінімально необхідні для розгляду проблеми функціональні частини (галузі). У цивільному секторі – це галузь, в якій виготовляють засоби виробництва (ІЦ), і галузь, в якій виготовляють предмети споживання (IIЦ), а у воєнному секторі – галузі, які виготовляють засоби виробництва для військового виробництва (IB), предмети споживання для працівників військового виробництва (IIВ) і кінцеву воєнну продукцію (КВП). Всього п’ять галузей виробництва (відповідно п’ять видів продукту, кожен з яких виконує свою функцію, що не зводиться до інших). Вони представляють елементи найпростішої моделі мілітаризованої економіки. Ця модель в гранично агрегованому вигляді відображає структуру економіки, дає можливість імітувати процес відтворювання, виразити основний взаємозв’язок між військовим і цивільним виробництвом, взаємозв’язки у воєнному і цивільному секторах, виявити напрями структурних зсувів, що відбуваються в процесі конверсії і реконверсії економіки, а також знайти вплив на вищеназвані взаємозв’язки змін у співвідношеннях с:v і m:v.

Таким чином, ця найпростіша модель може бути покладена в основу розгорненої, застосовуваної на практиці економіко-математичної моделі економічної мобілізації, реконверсії економіки і конверсії воєнного виробництва.

Виразимо математично основні взаємозв’язки прийнятої логічної схеми відтворювання. Продукція кожної з п’яти галузей строго задовольняє певні потреби і не може бути використана з іншою метою. Так, продукція ІЦ може бути використана тільки для відшкодування (і розширення) засобів вироб-ництва в цивільному секторі. Звідси випливає, що обсяг виробництва в ІЦ має дорівнювати обсягу у засобах виробництва в галузях ІЦ і ПЦ:

ІЦ (с + v + т) = ІЦ с + ПЦ с.

Аналогічно на основі зіставлення обсягів виробництва продукції в кожній галузі з платоспроможним попитом на неї виводимо й інші співвідношення:

ПЦ (c + v + m) = ІЦ (v + тп) + ПЦ (v + тп) + IB mn + IIВ mn + КВП mn;

IB (c + v + m) = IBс + ПВ с + КВП с;

ПВ (c + v + m) = IB v + IIВ v + КВП v,

де тп – частина вартості додаткового продукту, що йде на особисте спожи- вання.

Щодо КВП (c + v + m), то, як відомо, для безпосереднього відтворювання в жодній з п’яти галузей ця продукція не потрібна, у тому числі і в галузі, що її виробляє. Значить для визначення обсягу виробництва цієї продукції потрібен інший підхід. Він полягає в такому.

Галузь виробництва КВП забезпечує загальну зовнішню умову для здійснення суспільного відтворювання – воєнну безпеку. Цю послугу надає держава за допомогою відповідних структур, перш за все, збройних сил. Держава купує кінцеву воєнну продукцію в кількості, необхідній для підтримання військової могутності, і передає її збройним силам. Єдине джерело, з якого деруться ці гроші – додатковий продукт, який створюється у всіх галузях. Можна прийняти, що частка участі кожної галузі у відшкодуванні воєнних витрат має бути пропорційна величині її додаткового продукту, як в цьому прикладі, або величині її прибутку, капіталу, вартості створеного в ній сукупного продукту. В цьому випадку маємо

КВП (c + v + m) = ІЦ m_КВП + ПЦ m_КВП + IВ m_КВП + ПВ m_КВП + КВП m_КВП,

де m_КВП – частина вартості додаткового продукту, що йде на воєнне спожи- вання.

Щоб полегшити сприйняття виявлених взаємозв’язків, виразимо кіль-кісно всі складові елементи прийнятої економіко-математичної моделі і схематично подамо процес розподілу і обігу створюваних продуктів. Приймемо варіант простого відтворювання, за яким додатковий продукт споживається повністю: 50% йде на особисте споживання (mп); 50% – на воєнне споживання (m_КВП), а накопичення (тн) відсутнє. При розширеному відтворюванні взаємозв’язки і співвідношення значно ускладнюються. Вартість додаткового продукту тепер розчленовується не на дві, а на чотири частини: особисте споживання, кінцеве воєнне споживання, накопичення засобів виробництва і наймання додаткових працівників. Накопичувана частина додаткової вартості додається до с і v в кожній галузі, що приводить до збільшення виробництва в них. Накопичення супроводжується зміною співвідношень складових частин капіталу, а зовнішні причини приводять до змін ступеня мілітаризації економіки. Як наслідок постійно змінюються всі пропорції відтворювання, а відстеження зростання сукупного продукту, зсувів у його структурі і тенденцій розвитку вимагає багато розрахунків і часу. Виходом з положення є використання електронно-обчислювальної техніки.

На основі логічної схеми були розроблені програми вирішення завдань моделювання варіантів ходу процесу відтворювання, що дають можливість ілюструвати динаміку процесу відтворювання – зміну співвідношень між військовим і цивільним виробництвом, між галузями усередині кожного сектору в ході конверсії і реконверсії залежно від змін будь-якого з початкових параметрів (їх 10) і від різних комбінацій цих параметрів, а також кількісно виразити істотні взаємозв’язки в конверсійних процесах. Їх сутність полягає в такому.

Із збільшенням ступеня воєнно-економічного напруження (частки КВП у валовому продукті) сповільнюється економічне зростання. Критичною точкою в процесі уповільнення є момент, коли досягнутий ступінь мілітаризації економіки “проїдає” накопичення, а розширене відтворювання перетворюється в просте. З цього моменту збільшення обсягу КВП можливе лише завдяки перерозподілу ресурсів з цивільного у воєнний сектор, зниженню життєвого рівня населення і проїданню основних фондів.

Названі тенденції модифікуються в ході науково-технічного прогресу. Із зростанням фондів озброєння праці знижуються темп економічного зростання і частка КВП у воєнно-економічній могутності, отже, підтримання певного обсягу КВП вимагає все значнішого загального обсягу військового виробництва. Збільшення обсягу КВП припускає випереджаючий приріст військового і цивільного виробництва.

В ході воєнно-економічного протиборства можливі різні варіанти військово-технічної політики: військове виробництво піднімається на вищий техніко-технологічний рівень порівняно з цивільним або пріоритет зберігається за цивільним виробництвом. Аналіз цих варіантів дає змогу стверджувати, що в довгостроковому плані переважає другий варіант. За першим варіантом посилюються негативні наслідки зростання співвідношення с:v у воєнному секторі і з часом неминучий технічний застій у ньому.

Відзначені тенденції в системі воєнно-економічних відносин дуже стійкі. У зв’язку із створенням принципово нових видів озброєнь, які ведуть до зміни способів економічного забезпечення воєн, відбуваються якісні зсуви у співвідношенні економічної і військової могутності, але на новому етапі названі тенденції виявляються знову. І хоча спеціальних досліджень циклічності подібного ходу розвитку не проводилося, можна вважати, що має місце прискорення зміни циклів, а значить, гострота проблем воєнно-економічного протиборства посилюється, а пов’язаний з ним економічний тягар обтяжує.

Ознайомлення з найпростішою економіко-математичною моделлю, створеною з навчальною метою на граничному рівні абстракції (всього п’ять галузей, тоді як в реальному виробництві мільйони найменувань продуктів), демонструє її великі можливості. Очевидні перспективи, які відкриває моделювання воєнно-економічних процесів на базі сучасної електронно-обчислю-вальної техніки, у справі прогнозування напрямів воєнно-економічного розвитку, вироблення ефективної воєнно-економічної політики і шляхів її реалізації.

З розвитком економіки і військової справи взаємозв’язки військового і цивільного виробництва ускладнюються. На сучасному етапі спектр загроз безпеки розширюється, до проблем економічного забезпечення воєнної безпеки додаються проблеми економічного забезпечення соціальної, економічної, екологічної й інших видів безпеки. Значить, разом з кінцевим воєнним продуктом, що випадає з процесу відтворювання і вимагає постійного відновлення, мають створюватися й інші кінцеві продукти для забезпечення відповідних видів безпеки і додаткові вирахування із сукупного суспільного продукту. Всі ці вирахування лімітують можливості споживання і накопичення, конкурують між собою, вимагають оптимізації їх співвідношення. Отже, розширюються рамки економіко-межі моделі, потрібна її конкретизація, щоб досліджувати функціональні взаємозв’язки при русі специфічних продуктів, створюваних для забезпечення всіх видів безпеки. Проблема взаємозв’язку військового і цивільного виробництва переростає в проблему взаємозв’язку економіки у вузькому значенні цього слова з економікою безпеки, що охоплює систему економічного забезпечення воєнної і всіх інших видів безпеки.

Разом з розробленням системи моделей суспільного відтворювання стосовно нових вимог перед наукою і практикою висувається завдання кількісного вираження функціональних взаємозв’язків суспільного відтворювання, оцінювання стану різних видів безпеки в системі показників-індикаторів, виявлення порогових значень, критичних точок конверсійних процесів. Це надасть можливість здійснювати моніторинг економічного забезпечення безпеки, прогнозування та оптимізацію політики в цій сфері.

З розвитком способів економічного забезпечення воєн зміст проблеми взаємозв’язку військового і цивільного виробництва видозмінюється. До кінця XIX ст. вона полягала в перерозподілі продукції, що виробляється на користь воєнного споживання. У світових війнах XX ст. на першому плані – створення розвинутої воєнної економіки та економічна мобілізація. Сьогодні ефективне вирішення проблеми можливе лише в системі економіки націо-нальної безпеки з використанням методів економіко-математичного моделювання, відтворювання і конверсійних процесів.