Динаміка показників народного господарства срср в умовах війни (%)

Показник	1940	1941	1942	1943	1944	1945
Національний дохід
Розподіл національного доходу:	100	92	66	74	88	83
споживання	70		56	49	50	62
накопичення	19		4	7	15	13
воєнні витрати, включаючи особисте споживання військовослужбовців	11		40	44	35	25
Валова промислова продукція:	100	98	77	90	104	92
воєнна	100				312	215
цивільна	100				61	66
Розподіл промислової продукції:
воєнна	17				51	40
цивільна	83				49	60
Валова продукція сільського господарства	100	62	38	37	54	60
Частка воєнних витрат у державному бюд-жеті	32,6	43,3	59,3	59,5	52,2	42,9

Примітка. Таблиця складена і розрахована за даними: народне господарство СРСР у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр. Статистична збірка. –М., 1990.

Кардинальний перерозподіл ресурсів і обсягів виробництва на користь воєнного сектору за рахунок цивільного можна визначити загальним поняттям конверсійних зсувів, обумовлених зміною пріоритетів у системі суспільних інтересів і потреб.

Подібні зсуви мали місце в економіці всіх воюючих держав, хоча їх глибина в різних країнах була різною. Так, у США частка воєнно-бюджетних витрат в національному доході становила 43,4%, в Англії – 55,7%, в Німеччині – 67,8%, в Японії – 49,7%, в СРСР – 55%.

Вплив війни на динаміку загального обсягу виробництва в різних країнах був різним. В СРСР він різко скоротився, незважаючи на значне зростання військового виробництва. В 1942 р. загальний обсяг промислової продукції становив лише 77% від довоєнного рівня, сільськогосподарської – 38%, а національний дохід – 66%.

Надалі мало місце зростання суспільного виробництва за рахунок воєнного сектору, проте він не компенсував падіння цивільного виробництва, яке було значнішим. Навіть в найсприятливішому 1944 р. рівень цивільного виробництва у промисловості становив лише 61%, а сільськогосподарсь- кого – лише 54% від довоєнного рівня.

Скорочення загального обсягу виробництва в роки війни пояснювалося і низкою економічних чинників, головним серед яких був відтік робочої сили з економіки в армію. Середня чисельність робітників і службовців, зайнятих у виробництві, порівняно з 1940 р. становила: в 1941 р. – 88%, в 1942 р. – 59%, в 1943 р. – 62%, в 1944 р. – 76%, в 1945 р. – 87%. Неминучим було зниження кваліфікації працівників, яке було неможливо компенсувати збільшенням тривалості робочого дня, підвищенням інтенсивності праці, відміною відпусток, залученням до праці жінок, стариків, підлітків, інвалідів.

На динаміку і структуру суспільного відтворювання в СРСР, крім економічних (конверсійних), дуже вплинули неекономічні чинники, до яких належать збройний вплив на економіку, окупація значної частини території, грабіж на окупованих територіях, насильне відправлення людей у воєнне рабство, що широко застосовувався фашистською Німеччиною. В СРСР за роки війни було зруйновано і спалено 1710 міст і селищ, більше 70 тис. сіл, 31850 промислових підприємств, 6 млн будівель і безліч інших матеріальних і культурних цінностей. В цілому війна знищила 30% національного багатства Радянського Союзу і 27 млн життів.

Разом з безпосереднім збройним впливом війна опосередковано впливає на масштаби суспільного відтворювання, його галузеву і територіальну структуру. В ході війни переміщення фронтів виводять з ладу значну частку воєнно-промислової бази, викликають необхідність її розосередження та евакуації. Яскравим прикладом тому є безпрецедентне у воєнно-економічній історії переміщення значної частини воєнно-промислової бази СРСР в райони, недосяжні для збройної дії противника, і налагодження там могутнього військового виробництва. З червня по грудень 1941 р. було евакуйовано у Поволжя, на Урал, до Сибіру і Середньої Азії 2593 підприємства. Частка цих областей у виробництві воєнної продукції зросла з 18,5% у червні 1941 р. до 76% у червні 1942 р. Такого просторового маневру не знає економіка інших країн.

Слід звернути увагу також і на унікальний факт, що за роки війни промислове виробництво США збільшилося в 2,5 рази. Зростання військового виробництва в цій країні відбувалося завдяки активізації людських, мате-ріальних і фінансових ресурсів, що раніше не використовувалися. Щоб забезпечити збільшення кінцевого військового виробництва, нарощувалося виробництво в галузях, що створюють для нього засоби виробництва, і активізувалася резервна армія праці. Так, виплавка первинного алюмінію для літакобудування збільшилася за 1939–1943 рр. в 6 разів, що забезпечило зростання випуску бойових літаків з 1,4 тис. штук у грудні 1941 р. до 74,1 тис. штук у 1944 р. Було створено виробництво синтетичного каучуку. Війна сприяла повній реалізації економічного потенціалу США, які не знали збройної дії противника на економіку і боротьби за живучість останньої, окупації та інших позбавлень, пов’язаних з війною.

Досвід всіх країн, що брали активну участь у Другій світовій війні, свідчить, що вирішення найскладніших воєнно-економічних проблем досягається на основі централізації управління практично всіма сферами життєдіяльності суспільства і перш за все економікою. Найбільшої реалізації воєнно-економічних ресурсів досягли ті держави, в яких найактивніше і компетентно функціонувало державне управління воєнною і цивільною економікою.

Для кращого розуміння взаємозв’язків військового і цивільного виробництва потрібен аналіз не тільки досвіду світових воєн, а й його післявоєнного періоду, за час якого виникли нові явища, пов’язані з досягненням кри-тичної військової сили низкою держав та істотним ускладненням відносин безпеки і могутності. У пізнанні цих проблем воєнно-економічна думка привнесла повніше бачення критичних точок взаємовпливу військової і еконо-мічної могутності в системі могутності, військового і цивільного виробництва в суспільному відтворюванні, узагальнивши суперечливі тенденції в післявоєнному відновленні економіки в різних країнах, істотних зсувах у співвідношенні їх економічної і військової сили. Гонка озброєнь, що розвернулася відразу після Другої світової війни і продовжувалася чотири десятиріччя, дала можливість економічно менш сильному Радянському Союзу досягти в першій половині цього терміну і потім упродовж тривалого часу підтримувати воєнно-стратегічний паритет з найсильнішою державою світу – США. Цей важливий для воєнно-економічної науки факт не спростовує положення про економічну обумовленість військової могутності, а свідчить про широкий діапазон можливого варіювання цієї залежності.

Узагальнюючи сказане, необхідно підкреслити такі моменти.

По-перше, в економічних відносинах війна означає різкий стрибок кінцевого воєнного споживання завдяки скороченню цивільного споживання. Військове виробництво нарощується шляхом повного завантаження потужностей воєнної промисловості і конверсії цивільного виробництва. При цьому використовують створені в мирний час державні резерви й інші елементи національного багатства, до межі скорочуються фонди накопичення. В результаті зсувів, що відбуваються у структурі суспільного відтворювання, у співвідношенні фондів відшкодування, споживання і накопичення, можуть бути порушені умови розширеного відтворювання і більш того зростання воєнно-економічного напруження може призвести до підриву матеріальної основи простого відтворювання. До прискореного фізичного і морального зносу додаються знищення виробничих фондів і робочої сили внаслідок прямої збройної дії противника і залучення значної частини робочої сили до армії. Національне багатство і запаси міцності людського організму, які реалізуються шляхом збільшення тривалості робочого дня, залучення до виробництва жінок, підлітків, старих, інвалідів лише частково компенсують деформації відтворювання, що відбуваються, призводять до його звуження, а в перспективі і до повного паралічу.

По-друге, інтенсивність і тимчасові межи негативних тенденцій, залежать від економічних, політичних і воєнних чинників. Їх порогові значення можуть досягатися і в умовах мирного часу, коли ступінь мілітаризації економіки наближається до надмірно високого рівня. Через це для формування сучасної воєнно-економічної політики фундаментальне значення має пізнання сутності і кількісної визначеності взаємозв’язків військового і цивільного виробництва у суспільному відтворюванні при різних режимах його функ-ціонування. Це вимагає ретельного дослідження воєнно-економічного досвіду світових воєн, сучасних локальних воєн і збройних конфліктів, гонки озброєнь, досвіду здійснення конверсійних процесів з широким застосуванням економіко-математичного моделювання.