52. Види та характеристика систем оплати праці.

Система оплати праці – це спосіб встановлення співвідношення між затраченою працею та розміром заробітної плати.

Розрізняють дві основні системи оплати праці працівників – почасову і відрядну, а також додаткову – преміальну, яка застосовується при досягненні заздалегідь установлених показників у поєднанні з якою-небудь основною.

При почасовій оплаті праці заробітна плата нараховується за фактично відпрацьований час відповідно до тарифної ставки (окладу). Система почасової системи оплати праці має чотири види: годинна, денна, тижнева, місячна.

При відрядній системі оплаті праці заробіток залежить, від кількості виготовленої продукції та витрат часу на її виготовлення. Він обчислюється за допомогою відрядних розцінок, норм виробітку й норм часу. Систему доцільно використовувати на дільницях і видах робіт, де можливі облік індивідуального або колективного трудового внеску та кінцевого результату. У разі невиконання норм виробітку не з вини працівники, згідно зі ст. 111 КЗпП України, оплата провадиться за фактично виконану роботу, при цьому місячна заробітна плата не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду. У разі якщо норми виробітку не виконано з вини працівника, оплата провадиться відповідно до виконаної роботи. Слід зважити на те, що розмір основної заробітної плати (окладу, тарифної ставки) за умови виконання норми праці не може бути менше розміру мінімальної заробітної плати. Залежно від способу організації роботи відрядна оплата праці буває як індивідуальною, так і колективною. Індивідуальна відрядна оплата можлива на роботах, де праця кожного працівника підлягає точному обліку. При колективній відрядній оплаті праці винагорода кожного працівника залежить від результатів роботи всього колективу (бригади, ділянки, цеху).

53. Порядок виплати заробітної плати.

Строк, місце і час виплати заробітної плати. Відповідно до ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, у строки встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця погодженим з органом профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні строки встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата. Коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Розмір заробітної плати на першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця.

53. Порядок оформлення звільнення працівника і здійснення розрахунку з ним.

Припинення трудового договору оформляється наказом (розпорядженням) власника. У наказі й трудовій книжці причина звільнення записується відповідно до закону. У день звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Якщо працівник не працював, то всі належні йому від підприємства суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу сум, встановлених звільненому працівнику, у вказаний термін за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичногорозрахунку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Слід мати на увазі, що в ст. 47 КЗпП передбачено як обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати трудову книжку, так і обов'язок провести з працівником розрахунок. Це два самостійних обов'язки, тому виконання зобов'язання видати трудову книжку не звільняє власника від виконання зобов'язання щодо виплати розрахунку. Водночас власник повинен нести відповідальність за невиконання кожного з цих зобов'язань окремо чи обох зразу.

Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, що розглядає трудовий спір, одночасно зі зміною формулювання причини звільнення задовольняє вимогу про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, але не більше ніж за 1 рік. Якщо заява працівника розглядається більш як 1 рік не з вини працівника, орган, що розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.