55. Поняття і види часу відпочинку.

Час відпочинку — це час, протягом якого працівник відповідно до законодавства та правил внутрішнього трудового розпорядку звільняється від виконання своїх трудових обов'язків.

Види часу відпочинку: 1)перерви протягом робочого дня, зміни;2)щоденний відпочинок міжзмінна перерва;3)вихідні дні(щотижневий відпочинок);4)святкові в неробочі дні;5)відпустка.

Працiвникам надається перерва для вiдпочинку i харчування тривалiстю не бiльше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для вiдпочинку i харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години пiсля початку роботи.

Час початку i закiнчення перерви встановлюється правилами внутрiшнього трудового розпорядку.

Працiвники використовують час перерви на свiй розсуд. На цей час вони можуть вiдлучатися з мiсця роботи.

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем. У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тривалiсть щотижневого безперервного вiдпочинку повинна бути не менш як сорок двi години.

55. Порядок надання відпусток без збереження заробітної плати.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами на­раховується сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів — при народженні двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю, неза­лежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки при­єднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році (ст. 20 Закону України "Про від­пустки"). Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку надається за заявою жінки, батька дити­ни, бабусі, дідуся або інших родичів, які фактично догляда­ють за дитиною, або особи, яка усиновила або взяла під опіку дитину, повністю або частково в рамках установленого періо­ду й оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Батьку дитини, бабусі, діду або іншим родичам, які фак­тично доглядають за дитиною, крім осіб, котрі усиновили або взяли під опіку, відпустка для догляду за дитиною до досяг­нення нею 3-річного віку надається на підставі довідки з міс­ця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із за­значенням дати). Відпустка для догляду за дитиною до досяг­нення нею 3-річного віку не надається працівникові, якщо дитина перебуває на державному утриманні (ст. 20 Закону України "Про відпустки").