- •Тема 1. Основи фінансової санації підприємства.
- •1.1. Фінансова криза на підприємстві
- •1.2. Економічна сутність санації
- •2.3. Класична модель фінансової санації
- •План семінарського заняття
- •Тема 1: Фінансова санація підприємств: економічний зміст і порядок проведення.
- •1. Фінансова криза на підприємстві
- •Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 3
- •Тестові завдання
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 14, 16, 18, 21, 25, 27, 29, 40, 43]
- •Тема 2. Оцінювання санаційної спроможності підприємства.
- •2.1. Санаційна спроможність підприємства.
- •2.2. Сутність та основні завдання санаційного аудиту
- •2.3. Аналіз виробничо-господарської діяльності та порядок проведення аудиту
- •Напрямки:
- •Джерела:
- •Фінансовий стан:
- •Виробничогоспод- арська сфера:
- •Ідентифікація “слабких місць”
- •План семінарського заняття
- •Тема 2: Форми, правила фінансування санації підприємств. План
- •Задача 1.
- •Задача 2.
- •Задача 3.
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 7, 9, 11, 12, 27, 29, 34]
- •Тема 3. Складання та узгодження плану фінансової санації.
- •3.1. Призначення плану санації та його узгодження
- •3.2. Розробка плану санації (санаційна концепція)
- •3.3. Розроблення стратегії санації підприємства
- •3.4. Оцінка ефективності реалізації плану санації
- •3.5. Система раннього попередження та реагування
- •План семінарського заняття
- •Тема 3: Діагностика банкрутства.
- •Задача 1
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 23, 24, 30, 31, 34, 38, 43]
- •Тема 4. Досудове та судове врегулювання господарських спорів.
- •4.1. Досудове врегулювання спорів.
- •4.2. Судове врегулювання господарських спорів
- •План семінарського заняття
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [1, 2, 3, 4, 5, 8, 39,40]
- •Тема 5. Фінансування санації підприємств.
- •5.1. Форми та умови фінансування санації
- •5.2. Внутрішні джерела фінансової санації підприємства
- •5.3. Визначення потреби в капіталі
- •5.4. Правила фінансування
- •5.5. Джерела покриття балансових збитків підприємства
- •5.6. Економічний зміст та мета санації балансу підприємства
- •5.7. Основні цілі та завдання зменшення статутного фонду підприємства
- •5.8. Методи зменшення статутного фонду
- •План семінарського заняття
- •Практичне заняття
- •Тема 5: Внутрішні фінансові джерела санації.
- •Задача 1.
- •Задача 2.
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [19, 20, 21, 22, 32, 33, 35, 40]
- •Тема 6. Зовнішні фінансові джерела санації підприємств
- •6.1. Фінансування санаційних заходів за рахунок позикового капіталу
- •8. Формування ефективних умов залучення кредитів. До найважливіших з цих умов належать:
- •6.2. Використання можливостей здешевлення позичкових коштів
- •6.3. Фінансування санації підприємства за рахунок збільшення статутного фонду
- •6.4. Методи та джерела збільшення статутного фонду
- •6.5. Види участі кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
- •План семінарського заняття
- •Практичне заняття
- •Тема 6: Зовнішні фінансові джерела санації підприємств;
- •Задача 1
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [17, 20, 38,40]
- •Тема 7. Реструктуризація підприємства.
- •7.1. Реструктуризація підприємства, її зміст і порядок проведення
- •7.2. Етапи реструктуризації підприємства
- •7.3. Механізм реорганізації юридичної особи
- •План семінарського заняття
- •Тема 7: Реструктуризація підприємства.
- •Задача. 1
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми.
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 7, 15, 39, 40]
- •Тема 8. Методи державної фінансової підтримки санації підприємств.
- •8.1. Зміст та необхідність державної санаційної підтримки підприємства
- •8.2. Державне фінансування санації підприємств
- •8.3. Державні гарантії та поручництва як інструмент фінансового оздоровлення підприємств
- •8.4. Вітчизняний досвід санації підприємств
- •8.5. Зарубіжне законодавство про банкрутство
- •План семінарського заняття
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 2, 4, 5, 38, 39]
- •Тема 9. Економіко-правові аспекти санації банкрутства та ліквідації підприємств
- •Інститут банкрутства підприємств в Україні.
- •9.2.Порядок оголошення підприємства банкрутом
- •9.3. Ліквідаційні процедури
- •9.4.Мирова угода
- •План семінарського заняття
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 9, 11, 13, 41]
- •Тема 10. Особливості правового регулювання відновлення платоспроможності і ліквідації банку-боржника.
- •10.1. Правові засади застосування процедур банкрутства до банків
- •10.2.Діяльність тимчасової адміністрації
- •10.3.Участь кредиторів у процедурах банкрутства відносно банків
- •10.4.Ліквідація банків
- •10.5.Завершення процедури ліквідації
- •План семінарського заняття
- •Програмні запитання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 10, 11, 40] література
8.2. Державне фінансування санації підприємств
Одним з методів державного фінансового сприяння підприємствам є санаційна підтримка у формі повного або часткового викупу державою акцій тих підприємств, що знаходяться у фінансовій кризі. Виступаючи у ролі санатора, держава має керуватися, насамперед, народногосподарською ефективністю і доцільністю, протистояти спаду виробництва і збільшенню безробіття. Державу, у випадку її участі у капіталі, не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки монопольний прибуток, і прибуток взагалі, не є першорядною задачею діяльності держави в якості санатора. Головною метою державних інвестицій у даному випадку є сприяння відновленню ліквідності і забезпеченню життєздатності підприємств. Значну частину державного сектора в Німеччині, США, Швеції й інших країнах сформовано саме за рахунок колишніх приватних підприємств, які опинились на грані банкрутства.
У цьому контексті варто звернути увагу на Указ Президента України «Про загоди для забезпечення наповнення Державного бюджету і посилення фінансово-бюджетної дисципліни», яким встановлено що засоби на фінансування підприємств недержавної форми власності можуть виділятися з відповідних бюджетів тільки за умов кредиту з виплатою відсотків на рівні дисконтної ставки НБУ з застосуванням коефіцієнта 1,2 або за умови передачі в державну власність еквівалентної отриманим засобам частки (паю, акцій) у статутному фонді одержувача засобів. Такий підхід, по суті, відбиває прирівнювання бюджетних асигнувань до інвестування капіталу на принципах пайової участі.
Одним з непрямих методів державної санаційної підтримки підприємств є надання їм дозволу на порушення антимонопольного законодавства. Наприклад, у США це може виражатися в дозволі на злиття конкуруючих компаній у випадку, коли одна з фірм, що має значне народногосподарське значення, знаходиться на грані банкрутства. У цілому ж у практиці проведення санації цей метод використовується у виняткових випадках, оскільки надання дозволу на монопольні утворення може мати негативні мікро- і макроекономічні наслідки стратегічного характеру. Саме тому застосовувати його можна тільки в тому випадку, якщо підприємства доведуть, що при їхньому злитті буде найбільш повно використано ефект масштабу, істотно скоротиться рівень собівартості продукції, значно підвищаться її якісні параметри.
У залежності від економічної політики держави можливе використання санаційної підтримки фіскального характеру у виді списання або реструктуризації податкових зобов'язань, податкового кредитування, надання цільових податкових пільг підприємствам, що безпосередньо підлягають санації, а також шляхом фіскальних поступок основним кредиторам даних підприємств із метою активізації їх участі в санаційних процесах. При цьому необхідний строгий контроль і система санкцій за порушення термінів погашення реструктуризованої заборгованості.
Законом України «Про підприємства» встановлено, що у випадку неефективної (збиткової) діяльності суб'єктів господарювання держава може надавати їм дотації чи інші пільги. Таким чином держава намагається протидіяти зменшенню обсягів виробництва суспільно необхідної продукції та зростанню соціальної напруженості.
Основним принципом, яким користуються державні органи, приймаючи рішення про державне сприяння санації підприємств, є принцип фінансової підтримки життєздатних підприємств і організацій, які вже адаптувалися до умов ринкової економіки.
Державна підтримка може здійснюватися як за рахунок коштів державного бюджету, так і за рахунок місцевих бюджетів, так, господарський суд, за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої влади, може винести ухвалу про санацію містотвірного підприємства або іншого суб'єкта господарювання, діяльність якого є суспільно необхідною для певного регіону. При цьому відповідні державні органи мають укласти з кредиторами договір поруки за зобов'язаннями боржника або погасити дані зобов'язання за рахунок надання кредитної підтримки чи фінансових ресурсів на безповоротній основі.
Основними критеріями відбору підприємств для надання їм цільової державної підтримки є:
> потенційна прибутковість;
> розвинений менеджмент на підприємстві;
> спрямованість на використання нових, ефективних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;
> можливість експорту (приросту експорту) конкурентоспроможної продукції;
> заміна імпортної продукції, сировини, матеріалів вітчизняними;
> вирішення проблеми енергозабезпечення, енергозбереження (ресурсозбереження);
> збереження науково-технічного потенціалу (досліджень і розробок, що мають пріоритетне значення для країни);
> наявність ринків збуту продукції у країні та за кордоном.
Перевагу в підтримці надають передусім тим підприємствам, які здатні найбільш ефективно використати її та забезпечити збільшенні виробництва продукції, що в свою чергу забезпечить додаткові надходження до бюджету.
Вже тривалий час в Україні проблематика санації, реструктуризації та банкрутства підприємств перебуває в центрі уваги різного роду державних установ і відомств, але ефективність їх діяльності є незадовільною. Так, їх функції в основному зводяться до створення організаційного та методичного забезпечення процесів санації та реструктуризації підприємств.
Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника а о визнання його банкрутом» визначаються повноваження так званого державного органу з питань банкрутства. Основними функціями цього, органу є:
> сприяння організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом;
> добір кандидатур арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді котрих частка державної власності перевищує 25% і щодо яких порушено справу про банкрутство;
> організація системи підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);
> забезпечення реалізації процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;
> ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство, встановлення та затвердження форми подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;
> організація проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, під час підготовки справи про банкрутство до розгляду або у процесі її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення;
> підготовка висновків про наявність ознак прихованого, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%.
До компетенції Фонду державного майна України належить фінансова та організаційно-правова підтримка приватизованих підприємств та ВАТ, державна частка в статутних фондах яких перевищує 25%. Фінансова підтримка таких підприємств здійснюється наданням у межах коштів, одержаних від продажу майна відповідного підприємства, пільгових кредитів строком до 5 років на умовах повернення, платності та цільового використання для технічного переозброєння, створення нових робочих місць, реструктуризації прострочених боргів. Треба зазначити, що пільгові кредити з позабюджетного Державного фонду приватизації підприємствам, які мають прострочену заборгованість перед Державним бюджетом, не надаються. Кредити надаються під заставу ліквідних активів підприємств уповноваженими банками. Пропозиції щодо отримання та використання кредиту надаються у вигляді бізнес-плану з обгрунтованим графіком повернення основної суми боргу та відсотків, а також затвердженого відповідним органом відкритого акціонерного товариства переліку майна, яке передається під заставу.
Специфічними питаннями санації сільськогосподарських підприємств займається Міжвідомча комісія з питань проведення санації з одночасним здійсненням реструктуризації підприємств агропромислового комплексу.
Централізована санаційна підтримка може здійснюватися:
а) прямим фінансуванням;
б) непрямими формами державного впливу.
До основних форм прямого державного фінансування підприємств належать бюджетні позики, в тому числі на інноваційний розвиток, субсидії, придбання державою корпоративних прав підприємств.
До непрямої форми державної фінансової підтримки санації підприємств відносять податкові пільги, реструктуризацію податкової заборгованості, надання державних гарантій (поручительств), дозвіл на порушення антимонопольного законодавства.
Використання того або іншого методу державної підтримки санації і реструктуризації залежить від конкретних характеристик підприємства, його народногосподарського і регіонального значення.