- •Тема 1. Основи фінансової санації підприємства.
- •1.1. Фінансова криза на підприємстві
- •1.2. Економічна сутність санації
- •2.3. Класична модель фінансової санації
- •План семінарського заняття
- •Тема 1: Фінансова санація підприємств: економічний зміст і порядок проведення.
- •1. Фінансова криза на підприємстві
- •Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 3
- •Тестові завдання
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 14, 16, 18, 21, 25, 27, 29, 40, 43]
- •Тема 2. Оцінювання санаційної спроможності підприємства.
- •2.1. Санаційна спроможність підприємства.
- •2.2. Сутність та основні завдання санаційного аудиту
- •2.3. Аналіз виробничо-господарської діяльності та порядок проведення аудиту
- •Напрямки:
- •Джерела:
- •Фінансовий стан:
- •Виробничогоспод- арська сфера:
- •Ідентифікація “слабких місць”
- •План семінарського заняття
- •Тема 2: Форми, правила фінансування санації підприємств. План
- •Задача 1.
- •Задача 2.
- •Задача 3.
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 7, 9, 11, 12, 27, 29, 34]
- •Тема 3. Складання та узгодження плану фінансової санації.
- •3.1. Призначення плану санації та його узгодження
- •3.2. Розробка плану санації (санаційна концепція)
- •3.3. Розроблення стратегії санації підприємства
- •3.4. Оцінка ефективності реалізації плану санації
- •3.5. Система раннього попередження та реагування
- •План семінарського заняття
- •Тема 3: Діагностика банкрутства.
- •Задача 1
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 23, 24, 30, 31, 34, 38, 43]
- •Тема 4. Досудове та судове врегулювання господарських спорів.
- •4.1. Досудове врегулювання спорів.
- •4.2. Судове врегулювання господарських спорів
- •План семінарського заняття
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [1, 2, 3, 4, 5, 8, 39,40]
- •Тема 5. Фінансування санації підприємств.
- •5.1. Форми та умови фінансування санації
- •5.2. Внутрішні джерела фінансової санації підприємства
- •5.3. Визначення потреби в капіталі
- •5.4. Правила фінансування
- •5.5. Джерела покриття балансових збитків підприємства
- •5.6. Економічний зміст та мета санації балансу підприємства
- •5.7. Основні цілі та завдання зменшення статутного фонду підприємства
- •5.8. Методи зменшення статутного фонду
- •План семінарського заняття
- •Практичне заняття
- •Тема 5: Внутрішні фінансові джерела санації.
- •Задача 1.
- •Задача 2.
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [19, 20, 21, 22, 32, 33, 35, 40]
- •Тема 6. Зовнішні фінансові джерела санації підприємств
- •6.1. Фінансування санаційних заходів за рахунок позикового капіталу
- •8. Формування ефективних умов залучення кредитів. До найважливіших з цих умов належать:
- •6.2. Використання можливостей здешевлення позичкових коштів
- •6.3. Фінансування санації підприємства за рахунок збільшення статутного фонду
- •6.4. Методи та джерела збільшення статутного фонду
- •6.5. Види участі кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
- •План семінарського заняття
- •Практичне заняття
- •Тема 6: Зовнішні фінансові джерела санації підприємств;
- •Задача 1
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [17, 20, 38,40]
- •Тема 7. Реструктуризація підприємства.
- •7.1. Реструктуризація підприємства, її зміст і порядок проведення
- •7.2. Етапи реструктуризації підприємства
- •7.3. Механізм реорганізації юридичної особи
- •План семінарського заняття
- •Тема 7: Реструктуризація підприємства.
- •Задача. 1
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми.
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 7, 15, 39, 40]
- •Тема 8. Методи державної фінансової підтримки санації підприємств.
- •8.1. Зміст та необхідність державної санаційної підтримки підприємства
- •8.2. Державне фінансування санації підприємств
- •8.3. Державні гарантії та поручництва як інструмент фінансового оздоровлення підприємств
- •8.4. Вітчизняний досвід санації підприємств
- •8.5. Зарубіжне законодавство про банкрутство
- •План семінарського заняття
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 2, 4, 5, 38, 39]
- •Тема 9. Економіко-правові аспекти санації банкрутства та ліквідації підприємств
- •Інститут банкрутства підприємств в Україні.
- •9.2.Порядок оголошення підприємства банкрутом
- •9.3. Ліквідаційні процедури
- •9.4.Мирова угода
- •План семінарського заняття
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 9, 11, 13, 41]
- •Тема 10. Особливості правового регулювання відновлення платоспроможності і ліквідації банку-боржника.
- •10.1. Правові засади застосування процедур банкрутства до банків
- •10.2.Діяльність тимчасової адміністрації
- •10.3.Участь кредиторів у процедурах банкрутства відносно банків
- •10.4.Ліквідація банків
- •10.5.Завершення процедури ліквідації
- •План семінарського заняття
- •Програмні запитання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 10, 11, 40] література
3.5. Система раннього попередження та реагування
Дієвим інструментом фінансового контролінгу, що займає важливе місто впровадженні ефективного антикризового управління підприємством, є система раннього попередження та реагування на поточну неплатоспроможність(банкрутство) підприємства. Першочерговим завданням цієї системи є своєчасне виявлення фінансової кризи на підприємстві, тобто ситуації безпосередньої чи опосередкованої загрози його існуванню.
Система раннього попередження та реагування – це особлива інформаційна система, за допомогою якої керівництво підприємства оперативно отримує інформацію про потенційну зовнішню чи внутрішню загрозу його діяльності. Тобто система має на меті свого існування проведення сукупності організаційних та інших необхідних заходів для попередження та протидії фінансовій кризі та банкрутству підприємства. Процес створення системи раннього попередження складається з таких етапів:
визначення сфер спостереження;
визначення індикаторів раннього попередження, які можуть вказувати на розвиток того чи іншого негативного процесу;
визначення цільових показників та інтервалів їх зміни стосовно кожного індикатора;
формування завдань для центрів обробки інформації (розробка висновків щодо впливу тієї чи іншої інформації на діяльність підприємства);
формування інформаційних каналів: забезпечення інформаційного зв’язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами – керівниками всіх рівнів.
В ході функціонування системи раннього попередження та прогнозування банкрутства на підприємстві широко застосовують дискримінантний аналіз. Зміст його полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та розраховується інтегральний показник на підставі якого можна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство суб’єкта господарювання. Дискримінантний аналіз базується на емпіричному дослідженні фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких збанкрутіли, а інші подолали кризу та успішно продовжують свою діяльність. Для цього добирається ряд коефіцієнтів, для кожного з яких визначається питома вага дискримінантної функції. Як і граничне значення вибраних показників вагомість може коригуватися. Вона залежить від галузі, до якої належить підприємство, загальної економічної та політичної ситуації в країні, рівня інфляції та інших чинників. Залежно від величини інтегрального показника робиться висновок про належність об’єкта аналізу до групи підприємств-банкрутів чи до таких, що успішно функціонують.
До часу формування дискримінантного аналізу як самостійного методу прогнозування існував тест на банкрутство Тамарі. В основу його покладено шість показників: коефіцієнт забезпеченості власним капіталом, прибутковість капіталу, абсолютна ліквідність, коефіцієнт співвідношення обігу від реалізації та дебіторської заборгованості.
У світовій практиці існує багато різноманітних підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб’єктів господарювання. Кожна методика оцінки кредитоспроможності за своєю суттю є одночасно методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці найбільш широкого поширення набули модель Альтмана та модель Спрінгейта.
Модель Альтмана розроблено в 1986 р. Вона має назву “розрахунок Z-показника”. Модель було побудовано цим методом на вибірці з 66 компаній – 33 успішних і 33 банкрутів. Перша версія модель включала 22 приблизно значимих коефіцієнта, отриманих з даних фінансової звітності. Коефіцієнт, що має найменшу статистичну значимість, відкидався після чого побудова моделі й аналіз статистичної значимості коефіцієнтів повторювалися. Коли число коефіцієнтів зменшилося з п’яти до чотирьох, статистична вірогідність моделі різко знизилася, що змусило Альтмана зробити висновок про те, що варіант з п’ятьма коефіцієнтами є кращим.
Розроблювачі подібних моделей вважають, що їх розумно застосувати в якості додаткового інструмента аналізу. Ось деякі варіанти такого використання:
“фільтрування” даних великого числа потенційних позичальників для оцінки порівняльного ризику їхньої неплатоспроможності;
обґрунтування рекомендацій позичальникам умов за якими їм може бути надано кредит.
Побудова “траєкторії” позичальника за даними звітності за кілька попередніх періодів (зростає ризик неплатоспроможності чи зменшується?). Це п’ятифакторна модель, де фактори є окремі показники фінансового стану підприємства:
Z=1,2А+1,4В+3,3С+0,6D+1,0Е.
-
Показник
Розрахункові складові
Z
інтегральний показник рівня загрози банкрутства
A
робочий капітал/загальна вартість активів
Y
чистий прибуток/загальна вартість активів
3
чистий дохід/ загальна вартість активів
D
ринкова капіталізація компанії (ринкова вартість акцій)/сума заборгованості
E
обсяг продаж/ загальна вартість активів
-
ЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА “Z”
ІМОВІРНІСТЬ БАНКРУТСТВА
До 1,8
ДУЖЕ ВИСОКА
1,81 – 2,70
ВИСОКА
2,71 – 2,99
МОЖЛИВА
3,00 і вище
ДУЖЕ НИЗЬКА
Точність прогнозування банкрутства за цією моделлю може становити 95%. На жаль, можливість використання її в Україні є проблематичною через інфляцію та монополізацію економіки.
Підсумковий показник – (“показник Z” Альтмана) є результатом дискримінантної функції. Очевидно, що “більш здоровими” є компанії, у яких більше “число Z”.Професор Альтман встановив, що підприємства, у яких “показник Z” перевищував 2,99, відрізнялися фінансовою стабільністю, і надалі в їх діяльності будь-яких ускладнень не спостерігалося. Фірми, у яких даний показник був менше 1,81 (зрозуміло, включаючи і негативні числа), рано чи пізно приходили до банкрутства. Лише незначна група подібних фірм вижила. Для підприємств із “показником Z” між 1,81 і 2,91 неможливо було скласти чіткий і переконливий прогноз.
В цілому можна сказати, що застосування методу Альтмана дозволяє прогнозувати фінансовий розвиток компанії.
Середній розмір сукупних активів фірм у вибірці Фулмера – 455 тис. дол. Початкова версія моделі включала 40 коефіцієнтів. Модель пропонує точність у 98% випадків на рік вперед і в 81% випадків на два років вперед. Модель має такий загальний вигляд:
Настання неплатоспроможності неминуче за Н 0.
Модель Альтмана включає показник ринкової капіталізації акцій і, таким чином, заснована тільки до компаній, на акції яких існує публічній ринок. Американська компанія, що бажає випустити акції в публічне звертання, зобов’язана мати річний обсяг реалізації не менше 15 млн. дол. З обліком того, що обіговість активів у більшості галузей американської економіки знаходиться в межах 0,9 – 1,9, це означає, що мінімальний розмір активів такої фірми складає біля восьми мільйонів доларів.
Модель Фулмера побудована на вибірці з небагато менших фірм (середній розмір активів – 455 тис. дол.) і не містить показників ринкової капіталізації.
Модель Спрінгейта побудовано на підставі дослідження впливу 19 фінансових показників. Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, однак з часом цей показник зменшується.
Z=1,03А+3,07В+0,66С+0,4D
Якщо Z 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.
-
ПОКАЗНИК
РОЗРАХУНКОВІ СКЛАДОВІ
A
Робочий капітал/загальна вартість активів
Y
Прибуток до сплати податків та відсотків/
Загальна вартість активів
3
Прибуток до сплати податків/
Короткострокова заборгованість
D
Обсяг продаж/загальна вартість активів
З використанням різних методик прогнозування банкрутства розраховано універсальну дискримінантну функцію. Вона має такий вигляд:
де - Cash-Flow/зобов’язання;
- валюта балансу/зобов’язання;
- прибуток/валюта балансу;
- прибуток/виручка від реалізації
- виробничі запаси/виручка від реалізації;
- оборотність основного капіталу (виручка від реалізації/валюта балансу).
Одержані значення показника Z можна інтерпретувати так:
- підприємство є фінансово стійким, і йому не загрожує банкрутство;
- у підприємства порушено фінансову рівновагу (фінансову стійкість), але йому не загрожує банкрутство за умови переходу на антикризове управління;
- підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;
- підприємство є напівбанкрутом. Головне значення прогнозування банкрутства полягає у своєчасній розробці контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій.