2.3. Класична модель фінансової санації

Економічно розвинені країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств. Відмінності пояснюються особ­ливостями економічного й соціального розвитку, принципами побу­дови національних фінансових систем та їх складових — фінансів підприємств. Цілісний погляд на етапи проведення фінансового оздо­ровлення окремого підприємства являє собою «класичну модель са­нації», яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації суб'єктів господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Згідно із цією моделлю санація має охоплювати такі основні стадії:

1. виявлення фінансової кризи;

2. аналіз внутрішніх та зовнішніх причин кризи, види та стадії кризи, а також обгрунтований аналіз наслідків цієї кризи на підпри­ємстві. Як наслідок приймається рішення — треба проводити сана­цію чи ні, що потрібно проводити далі: ліквідаційні процедури чи оздоровлення підприємства.

Ліквідація — припинення діяльності підприємства у зв'язку з закінченням строку, на який воно було утворене, за рішенням вище­стоящого органу або за рішенням суду. Буває добровільна та приму­сова ліквідація.

Добровільна ліквідація здійснюється ліквідаційною комісією, що її призначає ліквідаційна організація.

Примусова ліквідація здійснюється комісією за згодою держав­ного органу або суду.

Головні причини ліквідації підприємств: вичерпування мети та завдань, в ім'я яких виникла організація, вихід діяльності підприєм­ства за межі її статуту та законів, у випадку банкрутства, відсутність будь-яких ресурсів, без яких не може здійснюватись діяльність.

Санація — система заходів, що здійснюється у процесі прова­дження справи про банкрутство, спрямована на оздоровлення фінан­сово-господарського стану підприємства;

3. якщо на підставі перших двох стадій прийнято рішення про про­ведення на підприємстві санації, виконуються такі етапи нижчого рівня:

> з'ясування та встановлення цілей санації та її завдання;

> встановлення стратегії управління й розробки програм санації підприємства;

> розробка санаційних заходів;

> формування програми санації;

> складання плану санації, який містить:

— інформацію про стан підприємства;

— проведення фінансового аналізу.

4. Якщо приймається рішення про мирову угоду, то проводиться:

> оцінка можливих інвесторів;

> оцінка інвестиційних процесів у країні;

> формування програми залучення інвестора до окремого під­приємства.

5. Аналіз результатів проведення санації та контроль за якістю виконання заходів.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент під­приємств має своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод за здійснення оздоровчих заходів. Відчутну допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який об'єднує в собі інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Завданням санаційного контролінгу є ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.