4.2. Судове врегулювання господарських спорів

Якщо претензію залишено без відповіді чи відхилено повністю або частково, заявник, як уже зазначалося, вдається до судового врегулювання спору. Господарський суд порушує справи за позов­ними заявами зацікавлених підприємств та організацій, чиї права и законні інтереси порушено, а також державних та інших органів, що звернулися до господарського суду у випадках, передбачених зако­нодавством України.

Господарський суд повертає позовну заяву і додані до неї доку­менти без розгляду, якщо її оформлено з такими порушеннями:

1) підписано особою, яка не має такого права, або особою, поса­ду якої не зазначено;

2) не зазначено повної назви сторін та їх поштові адреси;

3) не названо причин подання позовної вимоги, не наведено вагомих підтверджень викладених у заяві обставин, відсутній обґру­нтований розрахунок суми, яка має бути стягнена;

4) не подано доказів сплати державного мита в установленому порядку та розмірі;

5) порушено правила об'єднання вимог — об'єднано в одній по­зовній заяві різні вимоги (до одного чи кількох відповідачів), спіль­ний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідно­син сторін чи суттєво ускладнить вирішення спору;

6) не має доказів того, що відповідачеві надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів;

7) не подано доказів стосовно заходів, яких було вжито з метою доарбітражного врегулювання спору в установленому порядку;

8) немає свідчень про звернення до установи банку з метою одержати від відповідача заборговану суму, коли вона згідно із зако­нодавством мала бути одержана через банк;

9) якщо минув строк позовної давності.

Позовна давність — це встановлений законодавством строк, про­тягом якого потерпіла сторона для захисту порушеного права може звернутися до суду. Загальний строк позовної давності стосовно захи­сту прав на відшкодування основного боргу встановлено чинним за­конодавством (3 роки). Щодо відшкодування неустойки (штрафу, пені), то встановлено скорочений строк давності — 6 місяців. Право на позов виникає з того дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права. Наприклад, якщо строк виконання зобов'я­зання за договором чи іншим документом припадає на перше число місяця, але на цей момент його не виконано, то з другого числа поточного місяця сторона, законні інтереси якої порушено, має право на позов, і з цього числа починається відлік строку позовної давності, протягом якого можна звертатися до господарського суду для захисту своїх інтересів. Як уже зазначалося, закінчення строку позовної дав­ності до подачі позову є підставою для відмови у позові. Згідно зі статтею 83 Цивільного кодексу України позовна давність не поширю­ється на податкові, бюджетні та деякі інші відносини.

Справи зі спорів, що виникають з приводу виконання господар­ських договорів та з інших причин, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Позовна заява до господарського суду щодо вирішення госпо­дарського спору має містити:

1) назву господарського суду, до якого надсилається заява;

2) назви сторін, їхні адреси;

3) зміст позовних вимог;

4) зазначення ціни позову;

5) формулювання обставин, які спричинили позов;

6) докази, які підтверджують позов;

7) обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи є предметом спору;

8) відомості про вжиті заходи досудового врегулювання спорів;

9) перелік документів та доказів, які додаються до заяви. Позивач, який подає позов, зобов'язаний надіслати відповідачеві

копію позовної заяви та доданих до неї документів.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують: статус суб'єкта підприємницької діяльності, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору (копія претензії та квитанція або повідомлення про вручення); відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (квитанція або повідомлення про вручення); сплату державного мита в установленому порядку і розмірі; документи, що засвідчують повноваження представника позивача в господарському суді.

Важливим елементом позовної заяви є ціна позову. Під нею розуміють суму всіх вимог, поставлених до відповідача. Ціна позову визначається:

- у позовах про стягнення грошей – стягуваною сумою;

- у позовах про вимагання майна – вартістю майна, яке вимагається;

- у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою усіх вимог;

- у позовах про стягнення іноземної валюти – в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу.

До ціни позову включаються також зазначені в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не зазначені, - їх суми, визначені арбітром. Якщо ціна позову зазначена неправильно її визначає арбітр.

Судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, а також витрат, пов’язаних із розгляданням справи.

Ставки державного мита щодо заяв, які подаються до господарського суду, встановлюються у таких розмірах:

1) щодо позовних заяв майнового характеру - 5% ціни позову, проте не менш як 0,25 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

2) щодо позовних заяв немайнового характеру і позовних заяв стосовно спорів, які виникають під час укладання, зміни чи розі­рвання господарських договорів і розглядаються в обласних Київському і Севастопольському міських господарських судах, - 5 зазначе­них мінімумів;

3) щодо позовних заяв і спорів, які виникають під час укладання, зміни чи розірвання господарських договорів, котрі підлягають роз­гляду у Вищому господарському суді України, - 6 таких мінімумів.

Господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів щодо забезпечення позо­ву. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії прова­дження справи, якщо в разі невжиття таких заходів виконати рішен­ня господарського суду може бути дуже складно або неможливо. Спір має бути вирішено господарським судом у строк, який не пере­вищує двох місяців від дня одержання позовної заяви. За результа­тами розгляду справи суд приймає рішення, в якому має бути висновок: задовольнити позов або відмовити в позові повністю чи частково. Якщо прийнято позитивне рішення про стягнення дебі­торської заборгованості, а боржник не в змозі погасити заборгова­ність (є неплатоспроможним), то по закінченні одного місяця від дня винесення ухвали господарським судом (проте не раніш як за три місяці після встановленого для погашення строку) кредитор може звернутися із заявою стосовно порушення справи про банкрутство неспроможного боржника.

Альтернативні варіанти розвитку справи про банкрутство див. додаток 1.

Послідовність провадження справи про банкрутство згідно з новим законодавством про банкрутство див. додаток 2.