Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Потреба в капіталі для проведення санації підприємства.

2. Визначення потреби в інвестиційному та в оборотному капіталі.

3. Ефект фінансового лівериджу.

4. Зниження собівартості продукції як напрям зменшення вихідних грошових потоків.

5. Власний капітал, його функції та складові.

6. Джерела покриття балансових збитків.

7. Основні цілі та з0авдання зменшення статутного капіталу.

8. Методи зменшення статутного капіталу.

Контрольні запитання

1. Вказати внутрішні джерела фінансування.

2. Вказати зовнішні джерела фінансування

3. Форми санації без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів

4. Форми санації із залученням додаткових фінансових ресурсів.

5.Що являється базою для визначення потреби в капіталі.

6. Що є визначальним для розрахунку потреби в капіталі для проведення санаційних заходів.

7. Як розраховується обсяг фінансових ресурсів необхідних для проведення санації.

8. На якій основі визначають потребу в оборотних коштах.

9. Сутність рівняння фінансової рівноваги.

10. Зміст золотого правила фінансування

11. Умови золотого правила балансу.

12. Що вимагає правило вертикальної структури капіталу.

13. Що називається ефектом фінансового лівериджу.

14. Що характеризує ефект фінансового лівериджу.

15. Приховані резерви – це …

16. Основні форми рефінансування дебіторської заборгованості.

17. Що розуміють під терміном « деномінація».

18. Що означає конверсія акцій.

19. Функції статутного капіталу.

20. Відображення збитку у річній звітності

21. Визначення санаційного прибутку

Рекомендована література [19, 20, 21, 22, 32, 33, 35, 40]

Тема 6. Зовнішні фінансові джерела санації підприємств

У відновленні платоспроможності неспроможного підприємства найбільш зацікавлені його власники, бо саме вони повинні фінансу­вати санаційні заходи. Фінансувати санацію власники можуть у та­ких формах:

> збільшення статутного фонду;

> надання позик;

> цільових внесків на безповоротній основі.

Зазвичай найчастіше застосовують першу форму. Але виникають ситуації, коли простіше та дешевше скористатися ресурсами ринку позикового капіталу. Кредит може надаватися під заставу майна під­приємства або під поручництво третьої особи. Цілком зрозуміло, що за звернення до ринку позикового капіталу, підприємство, що зна­ходиться у стані санації, повинно мати розгорнутий варіант бізнес-плану свого оздоровлення .

6.1. Фінансування санаційних заходів за рахунок позикового капіталу

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без по­стійного залучення позикових засобів. Використання позикового ка­піталу дозволяє істотно розширити обсяг господарської діяльності під­приємства, забезпечити більш ефективне використання власного ка­піталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів, а в кінцевому рахунку — підвищити ринкову вартість підприємства.

Хоча основу будь-якого бізнесу складає власний капітал, на під­приємствах деяких галузей економіки обсяг використовуваних позикових засобів значно перевищує обсяг власного капіталу. У зв'язку з цим керування залученням і ефективним використанням позикових засобів є однією з найважливіших функцій фінансового менеджме­нту спрямованою на забезпечення досягнення високих кінцевих ре­зультатів господарської діяльності підприємства .

Позиковий капітал, використовуваний підприємством, характе­ризує в сукупності обсяг його фінансових зобов'язань (загальну суму боргу). Ці фінансові зобов'язання в сучасній господарській практиці диференціюються у такий спосіб.

1. Довгострокові фінансові зобов'язання. До них належать усі форми функціонуючих на підприємстві позикового капіталу з тер­міном його використання більш одного року. Основними формами цих зобов'язань є довгострокові кредити банків і довгострокові по­зикові засоби (заборгованість за податковим кредитом; заборгова­ність за емітованими облігаціями; заборгованість з фінансової допо­моги, Наданої на поворотній основі і т. п.), термін погашення яких ще не наступив або їх не погашено у передбачений термін.

2. Короткострокові фінансові зобов'язання. До них відносять­ся усі форми притягнутого позикового капіталу з терміном його використання до одного року. Основними формами цих зобов'я­зань є короткострокові кредити банків і короткострокові позикові засоби (як передбачені до погашення в майбутньому періоді, так і не погашені у встановлений термін), різні форми кредиторської заборгованості підприємства (з товарів, робіт і послуг; з виданих векселів; з отриманих авансів; з розрахунків з бюджетом і поза­бюджетними фондами; з оплати праці; з дочірніми підприємства­ми; з іншими кредиторами) та інші короткострокові фінансові зо­бов'язання.

У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінан­сових зобов'язань виникає потреба в залученні нових позикових засобів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприєм­ством досить різноманітні.

Діяльність підприємства з залучення позикового капіталу нероз­ривно пов'язана з функціонуванням кредитного ринку, розвитком його видів і сегментів, станом його кон'юнктури.

Угоди, укладеш на кредитному ринку, підрозділяються на обслу­говуючі відчужувані (ті, що переуступаються) фінансові запозичен­ня (комерційні і банківські перекладні векселі, акредитиви, чеки і т. п.) і невідчужувані види цих запозичень (пряме надання фінансових кредитів банками й іншими фінансовими інститутами конкретним суб'єктам господарювання; комерційний кредит, оформлений прос­тим векселем і т. п.).

У рамках сукупного кредитного ринку звичайно виділяються такі його сегменти (ринки): короткострокових кредитних інструментів, довго­строкових кредитних інструментів, міжбанківського кредиту і т. п.

Процес розвитку кредитного ринку характеризується постійним переливом кредитних ресурсів з одних його сегментів в інші і навіть між кредитним і фондовим ринком. Як приклад такого переливу можна навести процес, що спостерігається в останні роки, сек'юритизації, що характеризується переміщенням операцій з запозичен­ня капіталу з кредитного на ринок цінних паперів (у першу чергу, ринок облігацій), що забезпечує позичальникові зниження витрат з залучення кредиту).

Прямими учасниками фінансових операцій на кредитному ринку виступають кредитори і позичальники.

Кредитори являють собою суб'єктів кредитного ринку, що нада­ють позичку у тимчасове користування за визначений відсоток. Ос­новною функцією кредиторів є продаж кредитних ресурсів у грошо­вій або іншій формах для задоволення різноманітних потреб позикоодержувачів у позиковому капіталі. Кредиторами на ринку можуть виступати держава (здійснюючи цільове кредитування підприємств за рахунок засобів загальнодержавного і місцевого бюджетів, а та­кож державних цільових позабюджетних фондів); комерційні банки, що здійснюють найбільший обсяг і широкий спектр кредитних опе­рацій; небанківські кредитно-фінансові інститути (лізингові фірми, факторингові компанії і т. п.); інші установи.

Позичальники представляють суб'єктів кредитного ринку, що одержують позички від кредиторів під визначені гарантії їх повер­нення і за визначену плату у формі відсотка. Основними позичаль­никами кредитних ресурсів є підприємства реального сектору еко­номіки.

Головною особливістю механізму функціонування кредитного ринку є те, що ціною кредитних інструментів, що звертаються на ньому, виступає ставка відсотка за кредит.

У залежності від форм звертання окремих кредитних інструмен­тів відсоток за кредит може здобувати на ньому різні види: кредит­ний депозитний, міжбанківський, обліковий і т. п.

Дисконтна ставка центрального банку є регульованим державою показником; це регулювання здійснюється виходячи з макроекономічних факторів відповідно до фінансової політики держави.

Ціна пропозиції грошових та інших кредитних інструментів на кредитному ринку їхнім продавцем формується на диференційова­ній основі за кожним конкретним кредитом у відповідності до такої моделі:

КВк = ВУС + 1П + ПР + ПЛ + М,

де КВ_К - рівень кредитного відсотка;

ВУС — рівень діючої дисконтної ставки центрального банку країни;

ІП — рівень інфляційної премії, що звичайно прирівнюється до прогнозованого темпу інфляції;

ПР — рівень премії за ризик, розрахований виходячи з рівня кредитного ризику за конкретним позичальником;

ПЛ— рівень премії за ліквідність, зумовлений терміном надання кредиту з урахуванням оцінки його майбутньої вартості;

М— рівень маржі, зумовлений конкретною кредитно-фінансовою установою з урахуванням специфіки умов здійснення його кредит­ної діяльності.

Керування залученням позикових засобів являє собою цілеспря­мований процес їхнього формування з різних джерел і у різних формах відповідно до потреб підприємства в позиковому капіталі на різних етапах його розвитку. Розмаїття задач, розв'язуваних у про­цесі цього керування, визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики в цій області на підприємствах, що використо­вують значний обсяг позикового капіталу.

Політика залучення позикових засобів являє собою частину за­гальної стратегії формування капіталу, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства [20].

Процес формування політики залучення підприємством позико­вих засобів включає такі основні етапи.

1. Аналіз залучення і використання позикових засобів у поперед­ньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення обсягу, складу і форм залучення позикових засобів підприємством, а також оцінка ефективності їхнього використання. Результати проведеного аналізу є основою оцінки доцільності використання позикових засобів на підприємстві у сформованих обсягах і формах.

2. Визначення цілей залучення позикових засобів у майбутньому періоді. Ці засоби залучаються підприємством суворо на цільовій основі, що є однією з умов наступного ефективного їхнього викори­стання. Особливо цей аспект важливий для підприємств, що перебу­вають у кризі.

Основними цілями залучення підприємствами позикових за­собів є:

> поповнення необхідного обсягу постійної частини оборотних активів. В даний час більшість підприємств, що здійснюють вироб­ничу діяльність, не мають можливості цілком фінансувати цю час­тину оборотних активів за рахунок власного капіталу. Значна части­на цього фінансування здійснюється за рахунок позикових засобів;

> забезпечення формування перемінної частини оборотних ак­тивів. Яку б модель фінансування активів не використовувало під­приємство, у всіх випадках перемінна частина оборотних активів частково або цілком фінансується за рахунок позикових засобів;

> формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів. Залу­чення позикових засобів у цьому випадку — необхідність приско­рення реалізації окремих реальних проектів підприємства (нове бу­дівництво, реконструкція, модернізація); відновлення основних за­собів (фінансовий лізинг) і т. п.;

> інші тимчасові нестатки. Принцип цільового залучення пози­кових засобів забезпечується й у цьому випадку, хоча таке їх залу­чення здійснюється звичайно на короткі терміни й у невеликих об­сягах.

3. Визначення граничного обсягу залучення позикових засобів. Максимальний обсяг цього залучення диктується двома основними умовами:

а) граничним ефектом фінансового лівериджу. Оскільки обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, за­гальну суму використовуваного власного капіталу може бути визна­чено заздалегідь. Стосовно неї розраховується коефіцієнт фінансо­вого лівериджу (коефіцієнт фінансування), за якого його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньо­му періоді та розрахованого коефіцієнту фінансового лівериджу об­числюється граничний обсяг позикових засобів, що забезпечує ефе­ктивне використання власного капіталу;

б) забезпеченням мінімальної фінансової стійкості підприємства. Вона має оцінюватися не тільки з позицій самого підприємства, але і з позицій можливих його кредиторів, що згодом забезпечить зни­ження вартості залучення позикових засобів.

4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел. Проводиться в розрізі різних форм позикового капіталу, залучува­ного підприємством іззовні. Результати такої оцінки — основа роз­робки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових засобів, що забезпечують задоволення потреб підприємства у позиковому капіталі.

5. Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, залучу­ваних на коротко- і довгостроковій основі. Розрахунок потреби в обсягах коротко- і довгострокових позикових засобів ґрунтується на цілях їхнього використання у майбутньому періоді. Розрахунок необхідного розміру позикових засобів у рамках кожного періоду здійснюється в розрізі окремих цільових напрямків майбутнього їх використання. Метою цих розрахунків є встановлення термінів ви­користання залучуваних позикових засобів для оптимізації співвід­ношення їх довго— і короткострокових видів. У процесі цих розра­хунків визначаються повний і середній термін використання пози­кових засобів.

Розрахунок повного терміну використання позикових засобів здій­снюється в розрізі перелічених елементів виходячи з цілей їх вико­ристання і сформованої на фінансовому ринку практики встановлен­ня пільгового періоду і терміну погашення.

Середній термін використання позикових засобів являє собою середній розрахунковий період, протягом якого вони знаходяться у використанні на підприємстві. Він визначається за формулою:

СТп = ТКп/2 +ПП + ТП/2

де СТп — середній термін використання позикових засобів; ТКп — термін корисного використання позикових засобів; ПП — пільговий (граційний) період; ТП — термін погашення.

Середній термін використання позикових засобів визначається за кожним цільовим напрямком залучення цих засобів; за обсягом їхнього залучення на коротко— і довгостроковій основі; за залучува­ною сумою позикових засобів у цілому.

Співвідношення позикових засобів, залучуваних на коротко- і довгостроковій основі, може бути оптимізовано також з урахуван­ням вартості їхнього залучення.

6. Визначення форм залучення позикових засобів. Ці форми ди­ференціюються в розрізі фінансового кредиту; товарного (комерцій­ного) кредиту; інших форм. Вибір форм залучення позикових засо­бів підприємство здійснює виходячи з цілей і специфіки своєї гос­подарської діяльності.

7. Визначення складу основних кредиторів. Цей склад визначається формами залучення позикових засобів.