- •Від найдавніших часів – перша половина XVI. Стародавня історія України. Поява та розселення людей на території України.
- •Зміна форм суспільної організації в первісному суспільстві.
- •Кочівники та Античні міста-колонії на території України.
- •Велике розселення слов’ян.
- •Виникнення та розквіт Київської Русі. Утворення Київської Русі.
- •Розквіт Київської Русі.
- •Роздроблення Київської Русі та Галицько-Волинська держава. Роздроблення Київської Русі.
- •Об’єднання Галицько-Волинського князівства.
- •Монгольська навала та занепад Галицько-Волинського князівства.
- •Розвиток культури Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
- •Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав (др. Пол. Xіy – пер. Пол. Xyі ст.). Входження українських земель до складу Великого князівства Литовського.
- •Система самоврядування в українських містах, що мали магдебурзьке право
- •Українські землі під владою Речі Посполитої.
- •Утворення кримського ханства.
- •Утворення українського козацтва.
- •Входження українських земель до складу Угорщини,Молдавії та Московської держави.
- •Московсько –литовські війни:
- •Розвиток культури та освіти у др. Пол. Xіy – пер. Пол. Xyі ст. Ст.
- •Друга половина хyі – перша половина хyііі ст.
- •Українські землі в другій половині xyі ст.
- •Соціально-економічна структура українського суспільства в другій половині хv ст.
- •Люблінська унія, її наслідки для українських земель.
- •Заснування Запорозької Січі та початок національно – визвольного руху.
- •Особливості козацької державності:
- •Церковне життя та діяльність братств.
- •Українська культура та розвиток мистецтва.
- •Українські землі в першій половині xyіі ст. Господарські та соціальні відносини.
- •Українське козацтво та національно-визвольні повстання.
- •Релігійна ситуація та розвиток культури і освіти.
- •Національно-визвольна війна українського народу середини xyіі ст. Передумови і початок Національно-визвольної війни.
- •Заснування української козацької держави – Війська Запорозького.
- •Гетьманщина в системі міжнародних відносин.
- •Українські землі в 60-80-ті рр. Xvіі ст. Криза козацької автономії.
- •Політичний розкол України в ході громадянської війни.
- •Соціально-політичний устрій, господарське та культурне життя Гетьманщини в др. Пол. Xyіі ст.
- •Запорізька Січ і Слобідська Україна в др. Пол. Xyіі ст.
- •Українські землі наприкінці xyіі – першої половини xyііі ст. Україна в період гетьманування і.Мазепи
- •Україна після Полтавської битви.
- •Розвиток культури та освіти.
- •Друга половина xyііі ст. – початок хх ст. Українські землі в другій хyііі ст. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини.
- •Ліквідація Запорізької Січі та скасування козацького устрою на Слобожанщині.
- •Заселення Південної України.
- •Розгортання гайдамацького і опришківського руху та зміни у політичному житті Правобережної України.
- •Адміністративно-територіальний поділ західноукраїнських земель та реформи Марії Терезії та Йосифа іі.
- •Україна в першій половині хіх ст. Включення українських земель до складу Російської імперії.
- •Адміністративно-територіальний поділ українських земель та зародження ринкової економіки.
- •Розвиток національного руху та поширення російського і польського суспільних рухів.
- •Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії.
- •Діяльність «Руської трійці» та Головної руської ради.
- •Культура України наприкінці хyііі – у першій половині хіх ст. Національне відродження.
- •Відкриття університетів та культурно-освітній рух.
- •Розвиток мистецтва та літератури.
- •Україна в другій половині хіх ст. Реформи 60-70 – х років.
- •Політика Росії щодо України та розвиток громадівського руху.
- •Політика Австрії щодо України.
- •Розвиток кооперативного руху та трудова еміграція.
- •Політизація національного руху і утворення перших політичних партій.
- •Культура України в другій половині хіх – початку хх ст. Піднесення української культури.
- •Розвиток освіти та науки.
- •Церковне життя.
- •Україна на початку хх ст. Наддніпрянська Україна на початку хх ст.
- •Західноукраїнські землі на початку хх ст.
- •Україна в Першій світовій війні. Позиції українських сил щодо війни.
- •Перебіг воєнних дій на території України в 1914 -1917 рр.
- •Бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.
- •Українська революція Революційні події в Україні 1917 – на початку 1918 р.
- •Діяльність уцр.
- •Проголошення унр та війна унр з Радянською Росією.
- •11 Січня 1918 р. Цр ухвалює IV Універсал, в якому стверджувалося:
- •Україна в боротьбі за збереження державної незалежності.
- •Українська срр в умовах нової економічної політики (1921-1928рр.). Політика неПу в усрр.
- •Українське національне відродження.
- •Політика коренізації.
- •Радянська модернізація в Україні. Індустріалізація.
- •Колективізація. Голод 1932 – 33 років.
- •Західноукраїнські землі в 20 – 30-х роках.
- •Культурне та релігійне життя.
- •1939 Р. – початок ххі ст. Україна в роки Другої світовій війні. Передумови та початок Другої світової війни.
- •Окупація України та встановлення окупаційного нацистського режиму.
- •Розгортання партизанського руху, створення упа.
- •Визволення України та перемога у Великій Вітчизняній війні.
- •Культура України в роки ввв.
- •Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 50-х років. Повоєнні адміністративно-територіальні зміни.
- •Особливості процесу відбудови народного господарства та рівень життя населення.
- •Радянізація західних областей України.
- •Культурно-ідеологічні процеси в Україні.
- •Україна в умовах десталінізації (1953 – 1964 рр. ). Суспільно-політичне життя та політична боротьба в урср.
- •Соціально-економічний розвиток.
- •Духовне життя .
- •Україна у період загострення кризи радянської системи (середина 60-х – початок 80-х рр. ). Соціально-економічний розвиток.
- •Суспільно-політичне життя: «стабілізація» і закритість.
- •Духовний розвиток суспільства та дисидентський рух.
- •Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України. Процес перебудови.
- •Чорнобильська катастрофа.
- •Загострення соціально-економічної та політичної кризи.
- •Здобуття Україною незалежності.
- •Україна в умовах незалежності. Формування основних атрибутів державності.
- •Соціально-економічні, політичні та культурні зміни наприкінці хх – на початку ххі ст.
- •Інтегрування України у світове співтовариство.
- •Список використаної літератури:
- •Додатки великі князі
- •Гетьмани україни
Культурно-ідеологічні процеси в Україні.
В цей період було розпочато боротьбу не тільки проти «націоналізму», а й проти «космополітизму» та «низькопоклонства» перед Заходом. У 1946 p. видаються постанови ЦК ВКП(б) «Про журнали «Звезда» і «Ленінград», спрямовані проти творчості А. Ахматової і М. Зощенка, «Про кінофільм «Большая жизнь» та ін. Вже за шаблоном, виготовленим у Москві, цього ж 1946 р. ЦК КП(б)У ухвалив кілька постанов «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в «Нарисі історії української літератури», «Про журнал сатири і гумору «Перець», «Про журнал «Вітчизна» та ін. Усі ці документи, як правило, містили три тези: критику націоналізму; вказівку на недостатнє висвітлення в художній творчості проблем сучасності; заклик до розгортання більшовицької критики і самокритики. Почалася чергова кампанія морально-політичного тиску на суспільство, інспірована тодішнім головним ідеологом А. Ждановим і тому названа «ждановщиною». Її перший етап в Україні проходив під гаслом боротьби проти «націоналізму». Особливо чітко це виявилося після вересневого 1947 р. пленуму правління Спілки письменників України, коли посилилося відверте публічне цькування і пряме звинувачення в «націоналізмі» М. Рильського (за твори «Мандрівка в молодість», «Київські октави»), Ю. Яновського (роман «Жива вода»), І. Сенченка (повість «Його покоління»), О. Довженка (кіносценарій «Україна в огні») та ін.
Доктрина Жданова - культурна доктрина, запроваджена секретарем ЦК КПРС А. Ждановим в 1946. Згідно цієї доктрини світ був поділений на два табори:
«імперіалістичний», очолюваний США
та «демократичний», очолюваний СРСР.
Головний принцип ждановської доктрини звичайно оркеслюють фразою «Єдиний можливий у радянській культурі конфлікт — це конфлікт доброго й найліпшого». Незабаром ждановщина перетворилась на культурну настанову, за якої усі радянські митці, письменники та інтелігенція в своїй творчості мали додержуватись основної лінії Партії. Ця настанова передбачала переслідування митців, що відхилялися від цієї генеральної лінії.
Історія відзначає дві постанови ЦК КПРС з цього приводу:
Постанова 1946 року була спрямована проти журналів Звезда і Ленінград, які публікували аполітичні «буржуазні», індивідуалістичні твори сатирика Михайла Зощенка і поетеси Анни Ахматової. Раніше деякі літературознавці були звинувачені через припущення, що російські класики були натхнені творами Жан Жак Руссо, Мольєра, Байрона чи Діккенса.
Іншою відомою постановою є Постанова ЦК ВКПб про оперу «Великая Дружба» Мураделі від 10 лютого 1948. Формально вона стосувалася опери Вано Мураделі «Велика дружба» (рос. Великая дружба), проте торкалася також і багатьох інших радянських композиторів, і перш за все Дмитра Шостаковича, Сергія Прокоф'єва та Арама Хачатуряна. За цим декретом слідував форум спілки композиторів, на якому багато композиторів були піддані публічній обструкції. Формально декрет був скасований постановою від 28 травня 1958.
Доктрина Жданова торкнулася і української культури. Зокрема було видано постанови ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури», "Про журнал сатири і гумору «Перець», «Про репертуар державних і оперних театрів УРСР і заходи щодо його поліпшення» тощо.
Під проводом Лазара Кагановича цькування національної культури набуло ще ширшого масштабу. ЦК КП(б)У ухвалив постанову «Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР». У вересні 1947 р. Олександр Корнійчук виступив на пленумі правління СРПУ з промовою "Про виконання СРПУ постанови ЦК ВКП(б) про журнали «Звезда» і «Ленинград», у якій звинуватив у націоналістичних ухилах Максима Рильського, Олександра Довженка та інших. Нові витки кампанії відбувалися у 1950 р., внаслідок постанови ЦК КП(б)У «Про журнал „Дніпро“», та у 1951 р., коли московська газета «Правда» розкритикувала Володимира Сосюру за вірш воєнної доби «Любіть Україну».
Другий етап кампанії морально-політичного тиску на суспільство відкриває розгорнута наприкінці 1948 р. боротьба проти «низькопоклонства» перед Заходом, а згодом - і проти «космополітизму». Вона мала на меті посилити культурно-ідеологічну ізоляцію країни; не тільки розколоти інтелігенцію, а певною мірою протиставити її іншим соціальним групам суспільства; розпалити шовіністичні та антисемітські настрої, посилити процес русифікації; відновити важливий чинник функціонування тоталітарного режиму - образ внутрішнього ворога, що в роки війни дещо відійшов у тінь.
Монополія влади на визначення пріоритетних напрямів у науці, на тотальний ідеологічний контроль чітко простежується в процесі широкомасштабних дискусій з питань філософії, мовознавства, політичної економії, які було розгорнуто в 40-50-х роках. Прикладом диктату в науці стала сесія Всесоюзної академії сільськогосподарських наук (серпень 1948 p.), яка піддала нищівній критиці генетику. В Україні жертвами «лисенківщини» стали академік М. Гришко, професори С. Гершензон, Л. Делоне, І. Поляков та ін.
У 1930 році при ВАСХНИЛ створюється інститут аспірантури, що незабаром передається ВИРу. Однак аспірантура поповнюється людьми з дуже слабкою підготовкою. Це група аспірантів, а разом з ними малопідготовлені і морально малостійкі молоді співробітники, утворили в інституті малу колону лисенківців. Вони обвинувачували Вавілова у відриві від практики, в антидарвінізмі і навіть у реакційності. Коли Вавілов повернувся з експедиції із США, Мексики і Центральної Америки, він застав в інституті такий розгул наклепницьких виступів, що був змушений звернутися в президію ВАСХНИЛ і до народного комісара землеробства Я.А. Яковлева. Але наклепники були не тільки в інституті. Вавілову нав'язують так називані "дискусії", на яких лисенківці і "філософи", задають йому провокаційні питання й обвинувачують його в реакційності. Пишуться наклепницькі статті і навіть брошура. Більш того, починаються прямі політичні доноси. У результаті всього цього вже в 1931 році на Вавілова була заведена агентурна справа. Число доносів особливо зросло до кінця 30-х років. Один з найбільш мерзенних доносів, датувався березнем 1939 року, належав старшому науковому співробітнику ВИРа Г. М. Шликову. Але найстрашнішою і, вирішальною для Вавілова була скарга Лисенко на нього під час одного з прийомів у Кремлі. На цьому прийомі Лисенко дав ясно зрозуміти, що Вавілов є перешкодою в його діяльності на користь соціалістичному господарству. Йому вдалося викликати невдоволення Сталіна, а присутній при цьому Берия зробив відповідні висновки. Так розпочалася боротьба проти генетики.