Розвиток культури та освіти.

Особливості української культури другої половини ХYІІ – першої половини ХYІІІ ст.

Наявність власної держави – Гетьманщини.

Підтримка розвитку культури гетьманами.

Значне збільшення етнічних територій.

Вплив різних культур (українські землі входили до складу різних країн).

Посилення тенденцій до набуття культурою свідського характеру.

Утиски з боку Москви.

Вплив бароко.

Галузь	Характеристика
Освіта	Початкові школи, де навчали дяки. Участь в цьому процесі братських шкіл. Розвиток колегіумів, як середньої ланки освіти. Вища освіта: Києво-Могилянська академія та Львівський університет.
Книгодрукування	Друкарні при братствах, при Києво-Печерській лаврі. Книги були переважно церковно-релігійного змісту.
Усна народна творчість	Думи, історичні пісні, козацькі, рекрутські та ін.. пісні соціально-побутового жанру.
Література	Розквіт в літературі стилю бароко. Полемічна література: Л.Баранович, І. Гізель та ін. Історична та літописна література: Синопсис (перший підручник з історії); «Хроніка з літописів стародавніх» Ф. Софоновича. Козацькі літописи: Літопис – самовидця (Р. Ракушка-Романовський) та літописи Г.Граб’янки та С. Величка. Поезія: К. Зиновіїв, І. Величковський.
Театр	Вертеп – народний ляльковий; Шкільний театр і шкільна драма.
Музика	Козацькі пісні; Народна інструментальна музика: кобзарі, скрипалі тощо; Виникнення цехів музикантів, які обслуговували різні церемонії.
Архітектура	Утвердження бароко, завдяки національному колориту отримало назву козацького: Спаська церква, Софіївський і Михайлівський собор тощо.
Графіка	Граверство – основоположник О. Тарасевич
Живопис	Іконопис, фреска і портрет. У портретному жанрі виявився релізм.

Друга половина xyііі ст. – початок хх ст. Українські землі в другій хyііі ст. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини.

Смерть цариці Анни в 1740 р. й усунення Бірона від керма Росією, промостили дорогу на царський престол дочці Петра І Єлизаветі. Для Росії, а з нею й для України почалися нові часи. Одним з учасників державного перевороту в Петербурзі був Олекса Розумовський, улюбленець, а потім і чоловік цариці. З його намови, Єлизавета поїхала в 1744 р. на Україну; українська старшина використала цю нагоду й, влаштувавши цариці гучне привітання, подала прохання про віднову гетьманства. З усталенням кандидатури Кирила Розумовського, почалися уступки московського уряду на користь української автономії. В першу чергу виведено з України, розквартировані в ній, московські, полки, дозволено на вільний оборот збіжжям, в 1745 р. відновлено київську митрополію, а коли в 1746 р. помер президент Малоросійської Колегії Бібіков, на його місце вже не призначали нового «правителя». Врешті в 1747 р. проголошено царську грамоту про відновлення гетьманства, на яке щойно 1750 р. обрано Кирила Розумовського.

Смерть цариці Єлизавети (1761), коротке панування Петра III й палатна революція на користь його жінки, німецької княжни Катерини II, позначилися дуже болюче в історії України. Катерина, пройнята ідеями централізації російської імперії, робила все аби знищити автономію України. Наприкінці 1763 р. Катерина викликала Розумовського до Петербурга й «порадила» йому зректися гетьманства добровільно, Катерина думала про цілковиту ліквідацію гетьманства, через рік проголошено на Україні царський указ, що ним, нібито для добра України, на місце гетьмана установляється тимчасову Малоросійську Колегію з чотирьох українців і чотирьох московських представників, під проводом президента, а на ділі генерал-губернатора Румянцева. Протягом своєї 20-літньої правління Україною провадив російську політику на знищення автономії. Румянцев провів у 1765 - 67 рр. ревізію землеволодіння. Селянство, з одного боку ніби захищене від зловживання суду й адміністрації, з другого ж боку чимраз більше закріпачене. Це викликало їх обурення. Так, Турбаївські селяни на Полтавщині, що їх з козаків переведено у кріпаків, розпочали повстання, повбивали своїх дідичів й були приборкані тільки військовою силою.

В 1767 р. Катерина скликала до Петербурга представників усіх вільних станів (крім селян-кріпаків) для складення нового кодексу державних законів, українські депутати використали нагоду для виявлення своїх автономістичних побажань. Їх речником був представник лубенського полку Григорій Полетика, відомий з своїх автономістично-республиканських поглядів, що йому дехто з учених приписує авторство знаменитої «Історії Русів». Та діяльність законодавчих зборів не продовжилася довго. Катерина злякалася висловлюваних на них думок, що могли сколихнути підставами російського централізму й припинила їх, ніби через нову турецько-московську війну. В ході війни козаки приймали активну участь в ході воєнних дій. За Кучук-Кайнарджийським мирним договором 1774 р. Крим потрапив під російський протекторат, який замінили в 1783 р. на остаточне прилучення Криму до Росії. Таким чином, Запоріжжя втратило сенс свого існування. В цьому ж році вийшов один царський указ про прикріплення селян до місць, на яких застала їх остання ревізія землеволодіння й другий, про скасування козацького устрою; десять козацьких полків і три компанійські перемінено на десять полків кінноти, з обов’язковою шестилітньою службою. Два роки згодом (1785) оповіщено «Грамоту про вільність дворянства», що створювала з колишньої козацької старшини особливо привілейовану верству, якій було передано вже цілком закріпачене селянство. А ще в 1781 р. перейменовано всю територію Гетьманщини на «Малоросійське генерал-губернаторство» з трьома губерніями або намісництвами (Київське, Чернігівське й Новгород-Сіверське), що в свою чергу поділені на повіти.