Особливості процесу відбудови народного господарства та рівень життя населення.

Процес відбудови в Україні ускладнився в республіці голодом 1946-1947 pp. Викликана посухою 1946 р. загроза голоду не була своєчасно нейтралізована, а навпаки, до зими 1946-1947 pp. набувала рис справжнього голодомору. Суттєво погіршили ситуацію надмірнo високі і нереальні плани хлібозаготівель. Голод значно ускладнив і без того важкий процес відбудови. Скорочувалися трудові ресурси, треба було поповнювати капіталовкладення в сільське господарство. Негативно вплинув голод і на моральний стан суспільства, що поставило Україну в ще більш невигідні умови порівняно із західними країнами.

Особливості відбудовчих процесів в Україні: опора на внутрішні ресурси і сили, а не на зовнішню допомогу; ставка на відновлення роботи важкої промисловості - основи воєнно-промислового комплексу; ставка на економію та накопичення фінансів і ресурсів за рахунок сільського господарства, легкої промисловості та соціальної сфери. В цей період створювалися нові галузі. Відновилася в повній мірі енергетика та машинобудування. Процес відбудови здійснювався централізовано, на основі єдиного загальносоюзного плану. Економіка України, у повоєнний час відбудовувалася і добудовувалася не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Важливим чинником відбудовчих процесів в Україні була командна система, яка давала змогу мобілізовувати значні матеріальні та людські ресурси, швидко перекидати їх з одного кінця країни в інший та концентрувати на відбудові чи побудові певного об'єкта.

Повоєнне село, яке фінансувалося за залишковим принципом, мусило виконати щонайменше три завдання: забезпечити потреби промисловості в сировині, вирішити проблему постачання міст продовольством, виростити достатню кількість сільськогосподарської продукції для експорту. Намагаючись виконати ці широкомасштабні завдання в умовах хронічної нестачі коштів, офіційна влада практикує традиційні командні методи: посилення тиску на село, наведення жорсткого порядку - кампанія в справі ліквідації порушень колгоспного статуту (1946); прямі репресії - депортації до Сибіру (з 1948); спроби структурної перебудови організації сільськогосподарського виробництва, політика укрупнення колгоспів (1950).

Рівень життя та побуту населення України в 1945 — середині 50-х років

Закінчення війни дало поштовх значним міграціям населення. Основними формами цих міграцій були:

демобілізація - увільнення військовослужбовців із збройних сил;

реевакуація - повернення населення у місцевість, звідки воно було вивезене у зв'язку із загрозою воєнних дій;

репатріація - повернення на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, що опинилися за межами своєї країни внаслідок війни;

депортація - примусове виселення з місця проживання осіб, які визнані соціально небезпечними.

Значний відбиток на демографічному розвитку України залишили процес входження до складу СРСР західноукраїнських земель та голод 1946-1947 pp.

У повоєнний період соціальна політика радянського керівництва була надзвичайно суперечливою: з одного боку, було введено 8-годинний робочий день, відмінено обов'язкові понадурочні роботи, відновлено чергові та додаткові відпустки, з іншого – з 1946 р. починається повернення до вольових методів керівництва промисловістю (прийнято декілька постанов, які закріплювали робітників на підприємствах, необґрунтовано в декілька разів збільшували норми виробітку). У 1946 р. почався широкомасштабний наступ на присадибні господарства селян. Скасування карткової системи було свідченням певної стабілізації народного господарства. Проте після 1947 р. заробітна плата більшої частини населення, що підвищилася лише наполовину, суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували довоєнний рівень.

Надзвичайно гострою в повоєнний період була житлова проблема. Мільйони людей тривалий час жили у напівзруйнованих будинках, бараках, напівпідвальних приміщеннях, землянках. Негативно впливали на життєвий рівень населення такі притаманні командній економіці риси, як деформований та уповільнений розвиток легкої та харчової промисловості, непропорційно низька частка заробітної плати робітників і службовців у національному доході, нееквівалентний обмін між містом і селом.