- •Від найдавніших часів – перша половина XVI. Стародавня історія України. Поява та розселення людей на території України.
- •Зміна форм суспільної організації в первісному суспільстві.
- •Кочівники та Античні міста-колонії на території України.
- •Велике розселення слов’ян.
- •Виникнення та розквіт Київської Русі. Утворення Київської Русі.
- •Розквіт Київської Русі.
- •Роздроблення Київської Русі та Галицько-Волинська держава. Роздроблення Київської Русі.
- •Об’єднання Галицько-Волинського князівства.
- •Монгольська навала та занепад Галицько-Волинського князівства.
- •Розвиток культури Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
- •Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав (др. Пол. Xіy – пер. Пол. Xyі ст.). Входження українських земель до складу Великого князівства Литовського.
- •Система самоврядування в українських містах, що мали магдебурзьке право
- •Українські землі під владою Речі Посполитої.
- •Утворення кримського ханства.
- •Утворення українського козацтва.
- •Входження українських земель до складу Угорщини,Молдавії та Московської держави.
- •Московсько –литовські війни:
- •Розвиток культури та освіти у др. Пол. Xіy – пер. Пол. Xyі ст. Ст.
- •Друга половина хyі – перша половина хyііі ст.
- •Українські землі в другій половині xyі ст.
- •Соціально-економічна структура українського суспільства в другій половині хv ст.
- •Люблінська унія, її наслідки для українських земель.
- •Заснування Запорозької Січі та початок національно – визвольного руху.
- •Особливості козацької державності:
- •Церковне життя та діяльність братств.
- •Українська культура та розвиток мистецтва.
- •Українські землі в першій половині xyіі ст. Господарські та соціальні відносини.
- •Українське козацтво та національно-визвольні повстання.
- •Релігійна ситуація та розвиток культури і освіти.
- •Національно-визвольна війна українського народу середини xyіі ст. Передумови і початок Національно-визвольної війни.
- •Заснування української козацької держави – Війська Запорозького.
- •Гетьманщина в системі міжнародних відносин.
- •Українські землі в 60-80-ті рр. Xvіі ст. Криза козацької автономії.
- •Політичний розкол України в ході громадянської війни.
- •Соціально-політичний устрій, господарське та культурне життя Гетьманщини в др. Пол. Xyіі ст.
- •Запорізька Січ і Слобідська Україна в др. Пол. Xyіі ст.
- •Українські землі наприкінці xyіі – першої половини xyііі ст. Україна в період гетьманування і.Мазепи
- •Україна після Полтавської битви.
- •Розвиток культури та освіти.
- •Друга половина xyііі ст. – початок хх ст. Українські землі в другій хyііі ст. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини.
- •Ліквідація Запорізької Січі та скасування козацького устрою на Слобожанщині.
- •Заселення Південної України.
- •Розгортання гайдамацького і опришківського руху та зміни у політичному житті Правобережної України.
- •Адміністративно-територіальний поділ західноукраїнських земель та реформи Марії Терезії та Йосифа іі.
- •Україна в першій половині хіх ст. Включення українських земель до складу Російської імперії.
- •Адміністративно-територіальний поділ українських земель та зародження ринкової економіки.
- •Розвиток національного руху та поширення російського і польського суспільних рухів.
- •Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії.
- •Діяльність «Руської трійці» та Головної руської ради.
- •Культура України наприкінці хyііі – у першій половині хіх ст. Національне відродження.
- •Відкриття університетів та культурно-освітній рух.
- •Розвиток мистецтва та літератури.
- •Україна в другій половині хіх ст. Реформи 60-70 – х років.
- •Політика Росії щодо України та розвиток громадівського руху.
- •Політика Австрії щодо України.
- •Розвиток кооперативного руху та трудова еміграція.
- •Політизація національного руху і утворення перших політичних партій.
- •Культура України в другій половині хіх – початку хх ст. Піднесення української культури.
- •Розвиток освіти та науки.
- •Церковне життя.
- •Україна на початку хх ст. Наддніпрянська Україна на початку хх ст.
- •Західноукраїнські землі на початку хх ст.
- •Україна в Першій світовій війні. Позиції українських сил щодо війни.
- •Перебіг воєнних дій на території України в 1914 -1917 рр.
- •Бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.
- •Українська революція Революційні події в Україні 1917 – на початку 1918 р.
- •Діяльність уцр.
- •Проголошення унр та війна унр з Радянською Росією.
- •11 Січня 1918 р. Цр ухвалює IV Універсал, в якому стверджувалося:
- •Україна в боротьбі за збереження державної незалежності.
- •Українська срр в умовах нової економічної політики (1921-1928рр.). Політика неПу в усрр.
- •Українське національне відродження.
- •Політика коренізації.
- •Радянська модернізація в Україні. Індустріалізація.
- •Колективізація. Голод 1932 – 33 років.
- •Західноукраїнські землі в 20 – 30-х роках.
- •Культурне та релігійне життя.
- •1939 Р. – початок ххі ст. Україна в роки Другої світовій війні. Передумови та початок Другої світової війни.
- •Окупація України та встановлення окупаційного нацистського режиму.
- •Розгортання партизанського руху, створення упа.
- •Визволення України та перемога у Великій Вітчизняній війні.
- •Культура України в роки ввв.
- •Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 50-х років. Повоєнні адміністративно-територіальні зміни.
- •Особливості процесу відбудови народного господарства та рівень життя населення.
- •Радянізація західних областей України.
- •Культурно-ідеологічні процеси в Україні.
- •Україна в умовах десталінізації (1953 – 1964 рр. ). Суспільно-політичне життя та політична боротьба в урср.
- •Соціально-економічний розвиток.
- •Духовне життя .
- •Україна у період загострення кризи радянської системи (середина 60-х – початок 80-х рр. ). Соціально-економічний розвиток.
- •Суспільно-політичне життя: «стабілізація» і закритість.
- •Духовний розвиток суспільства та дисидентський рух.
- •Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України. Процес перебудови.
- •Чорнобильська катастрофа.
- •Загострення соціально-економічної та політичної кризи.
- •Здобуття Україною незалежності.
- •Україна в умовах незалежності. Формування основних атрибутів державності.
- •Соціально-економічні, політичні та культурні зміни наприкінці хх – на початку ххі ст.
- •Інтегрування України у світове співтовариство.
- •Список використаної літератури:
- •Додатки великі князі
- •Гетьмани україни
Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії.
Наприкінці XVIII ст. внаслідок поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис, кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії, їхнє населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсолютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців. У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті - мадяризації, на Буковині - румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт.
Буковиною певний час управляла військова влада, а в 1786 р. її приєднано до Галичини, разом з якою вона перебувала до 1849 р., а потім була перетворена в окрему провінцію. Закарпаття, у зв'язку з тим, що підпорядкування Угорщини Відню було дуже умовним, фактично управлялося з Будапешта. Отже, навіть перебуваючи у складі однієї держави західноукраїнські землі були розчленовані на три частини,
У цілому перша половина XIX ст. стала для Західної України останнім етапом розкладу панщинно-кріпосницької системи господарювання. Галичина, Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими провінціями, їх промисловість залишалася на мануфактурній стадії. Перші дві парові машини в Галичині з'явилися лише у 1843 р. На західноукраїнських землях розвивалися винокуріння, пивоваріння, металообробна, фарфорово-фаянсова, цукрова, лісова, добувна (сіль, нафта, залізна руда, кам'яне вугілля ) галузі промисловості, виробництво грубого сукна. Та панівне становище займало ремісництво. Найбільшою перешкодою для розвитку сільського господарства, яке відігравало головну роль в економіці Західної України, залишалося кріпацтво.
Селянство поділялося на повнонадільних, загородників, огородників, халупників, тяглових, піших. Вони змушені були відробляти панщину. Чи не найгіршим становище селян було в Галичині, де під час літніх сільськогосподарських робіт панщина досягала шести днів на тиждень.
Діяльність «Руської трійці» та Головної руської ради.
У 30-40-х рр. XIX ст. у зв'язку із зростанням масштабів національного руху посилюється інтерес його діячів до історичного минулого народу. На матеріалі давнього минулого можна було в завуальованій формі ставити і пропонувати вирішення актуальних питань тогочасного життя. За цих умов звернення до історичних традицій Київської Русі набуло особливої актуальності. Давньоукраїнська державницька традиція у той час стає предметом посиленої уваги угруповання галицьких романтиків - "Руської Трійці" та їх оточення. Сповідуючи основоположну засаду романтизму про визначальну роль духовного чинника в консолідації і забезпеченні життєдіяльності нації і вважаючи працю на ниві культури головною передумовою не тільки культурного, але й політичного відродження народу, діячі "Руської Трійці", щоб наблизити час національної свободи, присвятили свою багатогранну діяльність, у тому числі в царині дослідження, популяризації, наукового й художнього відтворення історичного минулого народу, вважаючи, що "в минулому пересторога і наука на будучність" (Я. Головацький) Предметом їх особливого зацікавлення стають давні традиції політичного життя народу, насамперед, часів Київської Русі і Галицько-Волинської держави. У своїх наукових працях, публіцистиці, літературних творах, епістолярії, вони з гордістю висловлюються про державну могутність і славу княжої Русі. Про могутність Київської Русі І. Вагилевич говорить у своєму "Передговорі" до публікації українських народних пісень у заменитій "Русалці Дністровій" не меншим піїтетом висловлюється про Київську Русь Маркіян Шашкевич у вірші "Згадка".
Посилений інтерес викликало у діячів "Руської Трійці" державне життя у період Галицького і Галицько-Волинського князівств XII-XIV ст. З великим пієтетом висловлювались вони про внутрішню і зовнішню політику та військові звитяги галицько-волинських князів. Я. Головацький часом найбільшого розквіту Галицько-Волинського князівства слушно вважав князювання Романа Мстиславича, Данила Романовича і Лева Даниловича. І. Вагилевич у своїй "Граматиці" української мови (1845) з пієтетом говорить про Київ і Галич, Галицький замок - "стару величну будівлю народної слави", заснування Данилом Галицьким Львова і вважає цілком природнім прагнення своїх сучасників наслідувати предків. М. Шашкевич та І. Вагилевич у своїй поезії оспівують мужню боротьбу галичан проти іноземних завойовників у XII-XIII ст. ("Болеслав Кривоустий під Галичем. 1139", "Мадей").
Вінцем діяльності "Руської Трійці" можна вважати статтю Я. Головацького "Становище русинів у Галичині" в "Щорічниках з слов'янської літератури, мистецтва і науки" (Ляйпціг. 1846) - перший в Галичині виклад програмних засад українського національного руху, які передбачали, по суті, надання українцям автономії . Стаття мала в краї значний резонанс. І з того часу головною програмною засадою Українського національного руху в Галичині стала вимога надання українцям національно-територіальної автономії. Ця вимога, зокрема тягла основу програми першої легальної політичної репрезентації галицьких українців під час "Весни народів" - Головної Руської Ради, заснованої 2 травня 1848 р.
Вона зводилась до поділу Галичини за етнічним принципом на дві самостійні адміністративно-політичні одиниці: західну (польську) і східну (українську) і надання східній частині статусу коронного краю, тобто національно-територіальної політичної автономії з власною конституцією, сеймом, політичною адміністрацією та її об'єднання з українським Закарпаттям як гарантії вільного національного розвитку українців Австрійської монархії. Національно-територіальна автономія, широка політична самоуправа, отже, могла стати своєрідним замінником втраченої в минулому власної державності на зразок тієї, яку одержали поляки в Галичині у 60-х рр. XIX ст. Обґрунтовуючи цю вимогу, Головна Руська Рада в численних петиціях до імператора, парламенту, уряду, у відозвах і заявах посилалась на наявні в галицьких українців давні традиції власної державної самостійності, належність їх до народу. У петиції до імператора від 9 червня 1848 р. Головна Руська Рада, пропонуючи виділити східну українську частину Галичини в окрему провінцію (край) з окремим управлінням у Львові, наголошувала, що "і давніше ця земля була самостійною: спочатку - Галицьке князівство й королівство, потім червоно-руське воєводство .Про давні традиції політичної самостійності українців доволі промовисто повідомляв "Меморіал" Головної Руської Ради від 31 липня 1848 р., надрукований у Львові німецькою мовою і розповсюджуваний у Відні серед депутатів рейхстагу.
Під час "Весни народів" постала потреба написання і видання "Руської історії" як для обґрунтування національно-політичних аспірацій галицьких українців, так і для навчальних цілей в ході українізації шкільництва. Ще раніше, на початку 1848 р. митрополит Михайло Левицький і єпископ-помічник Григорій Яхимович здійснили зацікавлений обмін думками з приводу створення документальної історії Галичини у відповідь на виявлену ініціативу Віденської Академії наук й визначили найбільш підготовленим для цього відомого історика Дениса Зубрицького. 22 травня 1848 р. Головна Руська Рада ухвалила доручити йому написання "Історії Руської" для народних шкіл. Згодом про написання "Історії Галицької Русі" Головна Руська Рада зверталась до початкуючого тоді історика Антона Петрушевича. Д. Зубрицький, заохочений цими ініціативами, незабаром взявся за написання документальної історії, щоправда, тільки Галицько-Руського князівства, яку видав у 1852-1855 рр. Та через москвофільську концепцію автора вона успіху не мала.
Під знаком акцентування колишніх державницьких традицій краю проходив перший з'їзд української інтелігенції у Львові в жовтні 1848 р. За свідченням Я. Головацького. зал засідань з'їзду прикрашав герб із зображенням золотого лева на синьому полі як національний символ, а з вивішеного на стіні портрета на присутніх поглядав князь Лев Данилович, засновник і патрон міста, і, здавалось, гордився "дітьми своїми, так сміло, так усердно обставающими за своїми правами, так діятельно берущимися до розвиття своєї народності". Я. Головацький у виголошеній на з'їзді доповіді "Язик южноруський і його наріччя'', аргументуючи самостійність української мови серед інших слов'янських мов, дошукувався ії генетичних коренів у писемних пам'ятках княжої Русі, стверджуючи, що вже тоді ця мова була мовою писемності, законодавства, урядування, хоч в письмі була перемішана з церковнослов'янською.
Звертання до державницьких традицій княжої доби зустрічаємо в окремих виступах українських діячів у полеміці з польськими публіцистами навколо українського питання. Заступник Голови Головної Руської Ради Євстахій Прокопчиць, обґрунтовуючи право галицьких українців на незалежність, у ґрунтовній праці "Руське питання в Галичині" (1849. 1850). дав документальну інтерпретацію політичної історії княжої Русі та її взаємин із сусідніми країнами, зокрема з Польщею. Секретар Головної Руської Ради Теодор Леонтович у брошурі "Відповідь на статтю про не існування русинів" (1848) 24 та Антін Петрушевич у брошурі "Кілька слів на захист руської національності" (1848)" , спростовуючи заяви польських опонентів, переконливо аргументували наявність у княжу добу літератури українською мовою, засвідчену численними пам'ятками, починаючи з договорів з Візантією і кінчаючи грамотами галицько-волинських князів. Василь Подолинський у брошурі "Слово перестороги" (1848) засвідчив живу память у галицьких українців про колишню свою знатність і свою державу за часів королів Романа і Данила, та їх віру у воскресіння вільної, незалежної Русі.