Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
dovidka.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
12.11.2019
Размер:
1.81 Mб
Скачать

Окупація України та встановлення окупаційного нацистського режиму.

22 червня 1941 р. після сигналу «Дортмунд» фашистська Німеччина напала на СРСР. Німецька армія швидко просувалися на Ленінград, Москву та Київ. На перших етапах Червона армія терпіла поразку за поразкою.

Причини поразок Червоної армії на початку війни:

раптовість фашистського нападу;

матеріальна непідготовленість до війни,

незавершеність процесу переозброєння СРСР;

відсутність надійних союзників,

міжнародна ізоляція Радянського Союзу;

розпорошення сил Червоної армії на кордонах,

масові репресії наприкінці 30-х років проти армійського командного складу; некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва тощо.

Український напрямок для Гітлера був одним із головних, вже 18 серпня 1941 р. він припиняє наступ на Москву і переорієнтовує головні удари на Ленінград і Київ, наголошуючи, що наступ на столицю України — «безпосереднє стратегічне завдання». Захоплення України суттєво підривало б військово-промисловий потенціал СРСР і забезпечило б Німеччину ресурсами для ведення війни. У середині липня 1941 р. на житомирсько-київському, уманському і одеському напрямках точилися вирішальні бої. Більше двох місяців (липень—вересень) тривала оборона Києва. Ліквідувавши під Уманню дві оточені радянські армії, німецькі броньовані «кліщі» замкнулися в кільце під Полтавою. Оборона Одеси тривала 73 дні. Проте наприкінці вересня Червона армія змушена була залишити Одесу і вести оборонні бої на Кримському півострові.

Розгром у грудні 1941 р. під Москвою 38 німецьких дивізій зірвав плани «Бліцкригу», створивши умови для контрнаступу радянських військ. У березні наступного року Генеральний штаб запропонував план операції на весну і початок літа 1942 р. Головна ідея цього документа - це активна стратегічна оборона, накопичення резервів, а потім - рішучий наступ. 18 травня 1942 року перейшло у наступ ударне угруповання гітлерівців. Радянські війська втратили Керченський півостров. Це значно ускладнило становище захисників Севастополя. За час його понад 8-місячної оборони ворог втратив майже 300 тис. осіб. Поразкою завершився і початий 12 травня 1942 р. наступ на харківському напрямку. Поразки радянських військ в Україні та Криму змінили Ситуацію на користь німців. Оволодівши стратегічною ініціативою, вони 28 червня 1942 р. розпочали широкомасштабний наступ. 22 липня 1942 p., після захоплення гітлерівцями м. Свердловська Ворошиловградської області, вся територія Української РСР була остаточно окупована.

Встановлення фашистського окупаційного режиму.

Закарпаття ще 1939 р. було окуповане Угорщиною; Північна Буковина, Ізмаїльщина та «Трансністрія» (Задністров'я - землі між Південним Бугом і Дністром з центром в Одесі) були підпорядковані Румунії; «дистрикт Галичина» приєднувався до створеного гітлерівцями на польській території «генерального губернаторства»; на окупованій території УРСР створювався рейхскомісаріат «Україна»; Чернігівська, Сумська, Харківська і Ворошиловградська області УРСР та територія Криму перебували під владою воєнних властей. Рейхскомісаріат «Україна» очолив Еріх Кох. Фашистський окупаційний режим в Україні мав виконати три основні завдання: забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби Німеччини; вивільнити від українського населення шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини території для арійської раси; сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими переселенцями (останнє завдання планувалося здійснити протягом 30-ти повоєнних років, але фашисти почали його реалізовувати вже під час війни).

Характерною рисою «нового порядку», який вводився гітлерівцями на окупованих територіях, був масовий терор. У жовтні 1941 р. було спалено село Обухівку, а все населення розстріляне. За час окупації подібні варварські акції фашистами були проведені в 250 населених пунктах республіки. 7 грудня 1941 р. Гітлер підписав декрет, відомий під назвою «Ніч і туман». Його суть полягала в тому, що кожен, хто буде чинити опір фашизму, має безслідно зникнути: його або страчували, або відправляли до концентраційного табору. В Україні було створено 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів.

Також був розроблений «Генеральний план Ост». Цей проект мав на меті дати рекомендації щодо вирішення проблем германізації та колонізації районів Сходу на довгочасну перспективу. Він складався з програми-мінімум, розрахованої на період війни, та програми-максимум - на повоєнний час. Програма-мінімум - максимальне використання для успішного ведення війни економічних та трудових ресурсів завойованих на Сході територій, насамперед продовольства України та нафти Кавказу. Знищенню підлягали радянські керівні політичні кадри, комуністи, євреї, цигани. Населення, що лояльно ставилося до нацистського режиму, могло існувати, працюючи на завойовників. Програма-максимум - забезпечувала домінування німецької нації на окупованих територіях. Для цього планувалося: фізичне знищення слов'янських народів; часткове онімечення «нордичних груп населення», що є у складі СРСР; підрив біологічної сили слов'янських народів; масові депортації населення переселення німців на окуповані землі і створення системи озброєних селянських поселень колоністів, безпосередньо підпорядкованих СС.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]