3. Державні кордони

Державні кордони визначають межі державної території, і в цьому складається їхнє основне призначення. Розрізняють сухопутні, водні і повітряні кордони державної території. Сухопутні кордони встановлюються на основі договорів між суміжними державами і, згідно з цими договорами, відзначаються на місцевості. Як правило, ці кордони проводяться з урахуванням особливостей рельєфу місцевості, іноді по прямої лінії, а також по меридіанах або паралелям. Водні кордони підрозділяються на річні, озерні, кордони інших водоймів і морські. Кордони на ріках встановлюються за згодою між прибережними державами: на судноплавних ріках - по тальвегу або посередині головного фарватеру, на несудохідних - посередині ріки. На озерах і інших водоймах кордон встановлюється по прямій . Лінії, що з’єднують виходи сухопутного кордону до берегів озера або іншої водойми. Морськими кордонами держави є зовнішні межі його територіального моря або лінія розмежування територіальних морів суміжних або протилежних держав. Зовнішні межі територіального моря встановлюються законодавством прибережної держави відповідно до загальноприйнятих принципів і нормами міжнародного права. (Межа не повинна перевищувати 12 морських миль). Повітряними кордонами державної території є висотні межі його повітряного простору. Бічним кордоном повітряного простору є вертикальна площина, що проходить по сухопутній і водній лініях державної території. Ніяких особливих угод по повітряних границях не полягає.

Сучасні сухопутні і водні кордони встановлюються, як правило, за договором між суміжними державами і називаються договірними. У цих випадках проходження лінії сухопутного кордону докладно описується в міжнародному договорі і відповідному цьому описі положення лінії кордону наноситься на карту, що є невід’ємною частиною даного договору. Цей процес визначення договірного кордону називається делімітація. Для встановлення сухопутної лінії кордону на місцевості суміжні держави утворюють змішану (спільну) комісію, що позначає положення кордону на місцевості шляхом спорудження спеціальних прикордонних знаків. Це і є демаркація кордону. Крім договірних існують так звані «історично сформовані кордони», точне положення яких не визначалося і не закріплювалося в договорі суміжних держав, але протягом тривалого часу вони дотримувалися на місцевості і були так чи інакше визнані суміжними державами. На прикордонних ріках серединна лінія ріки або серединна лінія головного фарватеру або тальвегу, по яких проводиться лінія границі, можуть змінюватися з - за різних намивів, наносів і інших природних явищ.

Принципи непорушності і недоторканності державних кордонів, недоторканності і цілісності державної території, особлива стабільність договорів про кордони не виключають можливості мирної зміни кордонів за домовленістю між суміжними державами і відповідно до міжнародного права.

4. Міжнародні ріки. Режим Дунаю

Міжнародними ріками варто вважати такі ріки, що проходять по території двох і більш держав і неминуче є предметом міжнародно-правових відносин прибережних держав. На відміну від міжнародних, національні ріки розташовані цілком у межах однієї держави і безпосередньо не торкають інтереси інших країн. У світі нараховується досить багато рік і озер, що відносяться до категорії міжнародних. У Європі найбільшими такого роду ріками є Дунай і Рейн, в Африці - ріки Ніл, Конго, Нігер і Сенегал, а також озеро Чад, у Латинській Америці - система рік Ла-Плати, що включає Парану, Уругвай і ін., і Амазонка з припливами, а в Північній Америці - система Великих озер, в Азії - Євфрат, Меконг. Брахмапутра. Правовий режим рік, що перетинають території двох і більш держав, ще порівняно недавно зв’язувався майже винятково із судноплавством. Панувала думка, що міжнародною рікою у власному змісті слова є тільки ріка, що має безпосереднє з’єднання з морем і судноплавна на усьому своєму протязі. Акцент на судноплавство порозумівається тим, що в минулому такі ріки використовувалися в основному для цієї мети, а сама проблема міжнародних рік виникла як проблема забезпечення судноплавства по них. Особливості правового режиму міжнародних рік обумовлені тим, що вони являють собою єдиний природний комплекс і в той же час як би поділені між різними державами. Тому всі питання використання вод міжнародних рік і озер вимагають погодженого підходу співробітництва всіх зацікавлених (прибережних) країн. Міжнародна практика йде по шляху вироблення угод, що стосується використання конкретних міжнародних рік, озер або їхніх басейнів. Досить згадати Договір про басейн ріки Ла-Плата 1969р. і Договір про співробітництво в Амазонці 1978 р. у Південній Америці, Угода про Міжнародну Комісію з охорони ріки Рейн від забруднення 1963р. У даний час діє кілька десятків міжнародних угод, що встановлюють правовий режим конкретних міжнародних рік і озер. Разом з тим немає поки універсальної конвенції, що кодифікувала б основні принципи і норми «міжнародного річкового права».

Міжнародне судноплавство по Дунаю регулюється Конвенцією про режим судноплавства по Дунаю 1948р. Згідно ст. 1 Конвенції навігація на Дунаєві є вільною для громадян, торговельних судів і товарів усіх держав. Але плавання військових кораблів неприбережних країн заборонено, а придунайських за межами власних границь - лише згоди відповідних держав. Спостереження за виконанням Конвенції здійснює Дунайська комісія, що складається з представників країн-учасниць, у функції якої входять розробка й уніфікація правил плавання по Дунаю, річкового, митного і санітарного нагляду і т.д. у 1985р. була прийнята Декларація про співробітництво придунайських держав з питань охорони його вод від забруднення.