4.Недійсність міжнародних договорів

Дійсний договір, що належним образом укладений суб’єктами міжнародного права, втілює справжню угоду цих суб’єктів, а його зміст не суперечить основним принципам і імперативним нормам міжнародного права (jus cogens). Тільки дійсні міжнародні договори можуть породжувати правомірні наслідки, і тільки по таких договорах сторони здобувають законні права й обов’язки, на досягнення яких була спрямована їхня воля. У залежності від ступеня протиправності міжнародного договору розрізняють два види недійсності: абсолютна недійсність і відносна недійсність. Міжнародний договір абсолютно недійсний, якщо він суперечить імперативній нормі загального міжнародного права, зокрема, якщо його висновок з’явився результатом погрози силоміць або її застосування в порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті ООН. До абсолютно недійсного відносяться договори, укладені в порушення принципів суверенної рівності держав, самовизначення народів, різного роду колоністські і нерівноправні договори, договори про розділ «сфер впливу», агресивні договори. Відносно недійсні, або заперечні, міжнародні договори - це договори, укладені під впливом помилок, порушення конституційних обмежень, повноважень на укладання договору й ін.

Найважливіший наслідок недійсності договору складається в нерозповсюдженості на нього принципу pacta sunt servanda. У залежності від виду недійсності наслідку і правових відносин, що випливають з недійсних договорів, можуть або ігноруватися цілком із самого початку як їхніми учасниками, так і будь-якими третіми державами (незначність), або ж бути анульовані з моменту заперечування (відносна недійсність). Суперечки про недійсність міжнародних договорів як вид міжнародних суперечок повинні вирішуватися мирними засобами у відповідності зі ст. 33 Статуту ООН і процедурою, передбаченої у Віденських конвенціях 1969 і 1986 років.

5. Припинення і призупинення дії договорів

Припинення міжнародного договору означає, що він утратив свою обов’язкову силу у відносинах між його учасниками і перестав породжувати для них права й обов’язки. Однак, придбані за договором права, зобов’язання або юридичне положення його учасників, що виникло в результаті виконання договору, зберігаються і після його припинення, якщо, звичайно, ці права або положення не були скасовані згодом іншими договорами або новою імперативною нормою міжнародного права. Усі способи припинення міжнародних договорів можна розділити на вольові (розірвання) і автоматичні.

До вольових способів відносяться: скасування (за загальною згодою учасників); денонсація; новація (перегляд або ревізія колишнього договору); анулювання (однобічне відмовлення держави від укладеного їм договору).

До автоматичних способів припинення міжнародних договорів відносяться: витікання терміну; настання скасованої умови; зникнення суб’єктів договору; загибель договірного об’єкта; поява нової імперативної норми загального міжнародного права; виникнення війни між державами-контрагентами й ін.

Призупинення означає тимчасову перерву в дії і застосуванні міжнародного договору. У цей період його учасники звільняються у відносинах між собою від зобов’язань виконувати договір. В іншому призупинення не впливає на правові взаємини учасників, визначені договором. Зокрема, у період призупинення договору вони повинні утримуватися від дій, що могли б перешкодити відновленню дії договору.