2 Законодавчі та нормативні документи для нарахування заробітної плати

• Кодекс законів України про працю від 10.12.91р. №322 – VIII;

• Закон України «Про збори на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.0697р. № 400/97 –ВР, зі змінами і доповненнями;

• Закон України «Про оплату праці» №108/95ВР від 24.03.1995;

• Закон України «Про державний бюджет України на 2011 рік»

• Закон України «Про податок з доходів громадян» від 22.05.2003 № 889-IV;

• Закон Украіни «Про збор та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування від 08.07.2010 за № 2464-У1

• Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 03.04.2003 № 660;

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» від 18.01.2001 № 2240-III;

• Закон України від 9.04.2004 № 1678 «Про внесення змін у деякі пункти закону України з питань загальнообов’язкового соціального страхування»;

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2.03.2000 №1533-III і Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнодержавного соціального страхування» від 6.02.2003 №492-IV;

• Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001р. № 2272-ІІІ, зі змінами і доповненнями;

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 26, затверджене Мінфіном України від 28.10.2003р.;

• Інструкція із статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. №5;

Інструкція про порядок розрахунку і сплати страховиками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування у Пенсійний фонд України»: постанова Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1;

Порядок нарахування середньої заробітної плати для розрахунку виплат по загальнообов’язковому державному страхуванню, затверджений 20 вересня 2001 № 1266.

3. Нарахування заробітної плати робітникам та службовцям при різних формах оплати праці

Якщо працівнику встановлена погодинна оплата праці, то сума заробітку визначається множенням кількості відпрацьованих за місяць годин на тарифну ставку з урахуванням доплат і надбавок.

Якщо працівнику встановлено місячний посадовий оклад, то сума заробітку визначається діленням суми окладу на кількість робочих днів (годин) за нормативної тривалості місяця і множенням на кількість фактично відпрацьованих днів (годин).

При відрядній оплаті праці сума заробітку визначається множенням кількості виконаної роботи (виробленої продукції) на розцінку за одиницю роботи (продукції). Якщо робота виконувалася бригадою, то визначена таким чином сума заробітку підлягає розподілу між членами бригади відповідно До кількості відпрацьованого часу і рівня кваліфікації окремих працівників. При цьому розподіл може здійснюватися пропорційно заробіткові за тарифними ставками або пропорційно кількості коефіцієнто-годин. Остання визначається множенням кількості відпрацьованих годин окремим працівником на тарифний коефіцієнт відповідного розряду, встановленого цьому працівникові.

Зарплата робітникам відповідно до законодавства про працю виплачується в дні передбачені нормативним договором.

Окремо визначаються доплата за роботу в нічні години, у святкові та неробочі дні. Так, доплата за нічні години роботи (з 10 години вечора до 6 години ранку) визначається множенням кількості відпрацьованих годин у нічний час на погодинну ставку оплати і на коефіцієнт доплати (наприклад — 0,4). Аналогічно визначається сума доплати за роботу у святкові та неробочі дні.