4.Організація аналітичного обліку запасів

Організація аналітичного обліку запасів (за номенклатурними номерами) вирішується з прийманням облікової політики підприємства. За великої номенклатури запасів доцільно застосовувати оперативно-бухгалтерський метод. За цим методом кіль­кісно-сортовий облік запасів на складах ведеться матеріально від­повідальними особами в картках складського обліку (ф. № М-12), які відкриваються бухгалтерією на кожний номенклатурний номер запасів. Матеріально відповідальна особа в цих картках записує кожну операцію з надходження та відпускання матеріалів і визначає залишок запасів. Підставою для записів є первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів.

Бухгалтерія постійно контролює правильність ведення складського обліку відповідно до первинних документів. Контроль здійснюється за графіком безпосередньо на складі в присутності матеріально відповідальної особи. Бухгалтер перевіряє правильність записів і визначення залишків, що підтверджує своїм підписом у картці. Потім за реєстром забирає первинні документи для бухгалтерської обробки. Основою організації обліку виробничих запасів є їх планово-облікова класифікація, оцінювання, документальне оформлення наявності та руху, система рахунків.

Важливою умовою раціональної організації обліку виробничих запасів є обґрунтування їх класифікації.

Розрізняють такі групи виробничих запасів:

• сировина й матеріали;

• купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

• паливо;

• тара й тарні матеріали;

• будівельні матеріали;

• матеріали, що переробляються;

• інші матеріали.

Наведеним групам відповідають субрахунки активного інвентарного рахунка 20 “ Виробничі запаси ”.

Для ведення аналітичного обліку групи запасів підрозділяються на підгрупи, а потім — на види, сорти, марки, типорозміри. На підприємстві для відповідної класифікації розробляють номенклатуру — цінник, тобто систематизований перелік використовуваних запасів, у якому кожному найменуванню, розміру, сорту встановлено номенклатурний номер (шифр), одиниця виміру та облікова ціна.

Номенклатурний номер проставляється в усіх первинних документах і регістрах аналітичного обліку, що дає можливість вести облік їх наявності та руху.

5. Особливості обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів

У виробничій діяльності підприємства використовуються засоби праці відносно невисокої вартості та невеликого строку служби. Такі предмети називаються малоцінними та швидкозношуваними (далі — МШП), і належать вони до класу запасів.

МШП визнаються активами, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічну вигоду від їх використання та їхня вартість може бути достовірно визначена.

Відповідно до П(С)БО 9 “ Запаси ” МШП охоплюють предмети, які використовуються протягом не більше 1-го року або нормального операційного циклу, якщо він більше року.

У наказі про облікову політику підприємства встановлюється вартісна межа для розміщення основних та малоцінних засобів.

До МШП належать інструменти, господарський інвентар, спецодяг і спецвзуття тощо.

Малоцінні предмети, строк використання яких більше ніж 1 рік (спец інструменти та спеціальні пристрої тощо), обліковуються в складі основних засобів як інші необоротні матеріальні активи на субрахунку 112 “ Малоцінні необоротні матеріальні активи ”. На відміну від МШП, їхня вартість погашається нарахуванням зносу, що передбачено П(С)БО 7 “ Основні засоби ”.

Для обліку МШП використовується активний основний інвентарний рахунок 22 “ Малоцінні та швидкозношувані предмети ”. За дебетом рахунка відображається надходження предметів, а за кредитом — їх списання.

Аналітичний облік МШП ведеться за їхніми видами (однорідними групами), установленими, виходячи з умов діяльності підприємства. Складський облік предметів здійснюється аналогічно обліку виробничих запасів.

Документальне надходження МШП на підприємство формулюється аналогічно операціям з надходження виробничих запасів.

Згідно з наказом Мінстату України від 22 травня 1996 р. № 145 застосовуються спеціальні типові форми первинних документів для їх обліку в місцях експлуатації та з їх списання: № МШ-1 “ Відомість поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв) ; № МШ-2 “ Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів ”; № МШ-3 “ Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)”; № МШ-4 “ Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів ”; № МШ-5 “ Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні ”№ МШ-6 “ Особиста картка №__ обліку спецодягу і захисних засобів ”.

Первинна вартість МШП у процесі їх оприбуткування визначається аналогічно до виробничих запасів (згідно з П(С)БО 9 “ Запаси ”).