Самостійна робота №51 Тема: Спільне підприємництво і форми науково-технічних зв”язків

1.Спільне підприємництво і спільні підприємства

2.Вільні економічні зони та їх значення

3.Сучасні форми т а основні тенденції розвитку науково-технічних зв”язків на ринку ділових послуг

4.Патентно-ліцензійний обмін

Транс­національними на відміну від багатонаціональних корпорацій прийня­то називати ті, в яких переважає капітал однієї країни. На основі вивезен­ня продуктивного капіталу складається розгалужена мережа трансна­ціональних корпорацій, які охоплюють виробничі підприємства в різних країнах.

Нові індустріальні країни (НІК) — це група країн, що розвиваються, які досягли значних успіхів у індустріалізації, створенні окремих видів сучасних наукомістких галузей, значно розширили експорт продукції пе­реробної промисловості, а за деякими показниками соціально-економіч­ного розвитку впритул наблизилися до розвинених країн світу

Вільна економічна зона - частина суверенної території країни, яка має вільний режим залучення іноземного капіталу, для якого в законодавчому порядку створюються пільгові економічні умови

Типи вільних зон:

1. Вільні торговельні зони- Пільговий експортно-імпортний режим під час перевезення, об­робки та збереження вантажів

2. експортні промислові зони- Пільговий експортно-імпорт­ний режим. Пільгове фінансування та опо­даткування для іноземного і національного капіталу

3. Імпортні промислові зони- Пільговий економічний режим для функціонуван­ня підприємств із залучен­ням іноземного капіталу

4. Банківські страхові зони- Пільговий режим у банківській та стра­ховій сферах діяльності

5. Технологічні зони, технополіси - Реалізація розробок і впроваджен­ня сучасних технологій із залу­ченням іноземного досвіду

6. Комплексні зони- Вирішення різних економічних проблем на основі комплекс­них пільг

На Україні згідно із законом України «про загальні принципи створення та функціонування спеціальних економічних зон» (від 13,10,1992 р.) створено одинадцять зон в дев’яти регіонах країни.

Самостійна робота №52 Тема: Теоріі міжнародної торгівлі і торгова політика

1.Теорія порівняльних переваг і порівняльних витрат

2.Торгова політика

Згідно з принципом порівняльних переваг країна має спе­ціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, які вона може виробляти з відносно низькими витратами (виробництво яких про­дуктивніше, ніж в інших країнах). Імпортує ж вона ті товари, які ви­робляє з відносно вищими витратами (виробництво яких менш про­дуктивне, ніж в інших країнах).

Цей простий принцип робить зовнішню торгівлю взаємовигід­ною для всіх країн. Якщо в Україні вигідніше вирощувати пшеницю, а в Узбекистані — бавовну, то обмін цими товарами через канали зовнішньої торгівлі є обопільно вигідним.

Отже, завдяки вільній торгівлі, що грунтується на принципі порівняльних переваг, світова економіка має можливість досягти ефективнішого розміщення виробничих ресурсів та вищого рівня матеріального забезпечення громадян.

Зовнішня торгівля розвивається не стихійно. Вона регулюється міжнародними угодами та за допомогою економічних регуляторів, що застосовуються окремими країнами на власній території. Йдеть­ся про застосування так званих торгових бар'єрів, до яких належать заборонні мита та квоти на імпорт.

• Торгове мито є своєрідним податком, який накладається на імпорт певної групи товарів з метою поповнення доходів бюджету.

• Імпортні квоти визначають максимальний обсяг товарів, які можуть бути імпортовані за певний відрізок часу. Вони також засто­совуються з метою захисту внутрішнього товаровиробника.

• Існують і немитні бар'єри, що обмежують імпорт. Серед них важ­лива роль належить стандартам якості, які застосовуються до імпорт­них товарів.

Обмеження імпорту — це захід, який не завжди є виправданим. Він не сприяє максимальному задоволенню потреб окремих спожи­вачів тієї чи іншої країни, призводить до зростання цін на імпортні товари. Закритий ринок є меншою мірою конкурентний.

За умов розвитку інтернаціоналізації виробництва формується інтер­національна вартість товару.