Самостійна робота № 35 Тема: Пропорції суспільного виробництва в процесі відтворення

1.Пропорції суспільного виробництва в процесі суспільного відтворення

2.Схема економічного кругообігу Ф.Кене.

Відтворення виробничих відносин охоплює відносини влас­ності на засоби виробництва, становище класів, соціальних груп, трудових колективів і окремих працівників, органаа-ційно-економічні зв 'язки

Процес відтворення виробничих відносин слід розглядати не просто як звичайне відновлення. Це удосконалення виробничих відно­син за такими напрямами:

• поглиблення товарно-грошових відносин на основі розвитку багатоманітності форм власності, їхньої рівноправності та все загальності, формування управлінських структур на міжгалузевому, регіо­нальному локальному рівнях;

• впровадження економічних методів управління, заснованих на пізнанні та використанні економічних законів;

• розвиток кооперації в усіх сферах господарської діяльності;

• створення умов для розвитку трудових селянських господарств, особистого підсобного господарства, індивідуальної трудової діяль­ності;

• створення умов для усунення відчуження працівників і трудо­вих колективів від засобів виробництва.

У процесі відтворення виробничих відносин зберігаються важ­ливі елементи державного регулювання (формування і реалізація державних цільових комплексних програм, регулювання коштів на соціальний захист громадян, регулювання податків, грошової маси, використання державних товарних резервів для стабілізації ринку тощо).

Поряд з державою на виробничі відносини впливають недержавні економічні структури і демократичні суспільні інституції: асоціації виробників, товариства споживачів, економічні, науково-технічні та інші суспільні організації.

Безплідний клас (громадяни, діяльність яких не пов'язанл із сільським господарством) додає до вартості продуктів земле­робства вартість власних засобів існування. Цей клас споживас у вартісному вираженні рівно стільки, скільки виробляє.

Витрати цього класу оплачують клас власників та продуктивний клас:

• трьом класам відповідають три види суспільних витрат:

• продуктивні — витрати на виробництво зерна, тварин, бавовни, льону тощо;

• безплідні витрати, пов'язані з промисловою та торговель­ною діяльністю;

• витрати доходів власників, отриманих від реалізації "чи­стого продукту", виробленого сільськогосподарським сектором за попередній рік. Вони поділяються на продуктивні і непродуктивні (безплідні) витрати;

• продуктивний капітал має дві форми:

• "щорічних авансів" — щорічних витрат на закупівлю насіння, засобів існування сільськогосподарських працівників та ін.;

• "первинних авансів" — одноразових капітальних витрат на сільськогосподарський реманент, будівлі, худобу, багаторічні насадження тощо.

Ф. Кене виходив з того, що капітал фермерів складається а двох частин: 1) "первинних авансів", тобто основного капіталу сумою в 10 млрд ліврів, строк використання яких — 10 років; 2) "щорічних авансів" сумою в 2 млрд ліврів, які витрачаються на придбання оборотного капіталу.

Вартість річного сільськогосподарського продукту включаг:

2 млрд ліврів "щорічних авансів",

1 млрд ліврів спожитої вартості "первинних авансів" та 2 млрд ліврів виробленого за рік "чистого продукту", тобто 5 млрд ліврі н.

Натуральна форма цього продукту має таку структуру:

4 млрд ліврів — насіння і продовольство;

1 млрд ліврів — сировина для промисловості.

До складу сукупного суспільного продукту (ССП) окрім п р< > дукту, виробленого сільським господарством, входить продукт