Собівартість буває:

• Розрахункова (витрати, що очікуються)

• Фактична (показує дійсний рівень витрат)

• Виробнича (виготовлення товару і оплату праці управлінцям і допоміжному персоналу)

• Комерційна (крім витрат виробництва включає реалізацію товару)

Витрати з обігу бувають:

• Чистими – купівля-продаж товару, на утримання торгових приміщень, торгових касирів, робітників.

• Додаткові витрати – пов’язані з продовженням процесу виробництва, перевозка, зберігання, доробка, розфасовка, упаковка.

Зниження витрат виробництва

Значну частку в собівартості продукції займають витрати, пов'язані з використанням засобів праці.

До собівартості ці витрати входять у ви­гляді амортизаційних відрахувань.

З розвитком науково-технічного прог­ресу зростає технічна оснащеність виробництва, що призводить до збіль­шення як абсолютного розміру амортизаційних відрахувань, так і їхньої частки в собівартості. В цих умовах зниження собівартості за рахунок цього елемента можливе лише тоді, коли обсяг продукції, що виготовля­ється, збільшуватиметься швидше, ніж зростає сума амортизаційних від­рахувань. Для того щоб досягти цього співвідношення, потрібно підви­щити продуктивність створюваних засобів праці, поліпшити їхню якість, забезпечити зростання продуктивності праці тощо.

Одним із елементів собівартості продукції є оплата праці.

Зниження собівартості продукції за рахунок цього елемента можливе у двох напря­мах: по-перше, зниження заробітної плати, що в нормальних умовах функ­ціонування економіки не може відбуватися; по-друге, через зростання оп­лати праці, однак за умови, що його темпи будуть нижчі, ніж підвищення продуктивності праці. Саме за такої умови досягатиметься економія за­робітної плати на одиницю виготовленої продукції. Досягти цієї умови можна лише технічним та організаційним удосконаленням виробництва.

Джерелом економії витрат виробництва є і скорочення різних непро­дуктивних витрат на виробництві — штрафів, втрат від браку, відшкоду­вання збитків

Причиною непро­дуктивних витрат є,

• низький рівень організації ви­робництва та виконавської дисципліни працівників,

• порушення договір­них зобов'язань.

Усунення цих втрат можливе лише на шляху радикальної перебудови механізму господарювання в напрямі посилення заінтересова­ності всіх учасників виробництва в раціональному веденні виробництва.

Мінімізація витрат виробництва на рівні підприємства (фірми) пов'я­зана і з правилом заміщення чинників. Воно полягає в тому, що у випад­ку, коли зростають ціни якогось чинника виробництва при незмінності ціни на інші чинники, підприємство (фірма) заміщує чинник, вартість якого зростає, тими, ціни на які залишаються незмінними.

Практика країн з розвиненою ринковою економікою нагромадила ве­ликий досвід зниження витрат виробництва. Його використання підпри­ємцями нашої країни в період переходу до ринкової економіки сприятиме підвищенню ефективності господарювання.