Самостійна робота №25 Короткострокові і довгострокові витрати підприємства

1.Короткострокові витрати підприємства

2.Довгострокові витрати підприємства

3.Шляхи зниження витрат в сучасних умовах в економіці України

Короткостроковий період — період фіксованих потужностей, протягом якого підприємство не може змінити жоден із своїх виробничих чинників, але може змінити інтенсивність їх вико­ристання.

Довгостроковий період — період, що дає змогу змінювати по­тужності, тобто протягом якого підприємство може змінити кількість усіх використовуваних чинників, у тому числі й вироб­ничі потужності.

• витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);

• витрати фірми в короткостроковому періоді (часово­му інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залиша­ється незмінним).

Витрати фірми в короткостроковому періоді поділяються на постійні, змінні, сукупні, середні та граничні.

Постійними витратами (TFC) називаються ті витрати, які не залежать від обсягу виробництва(витрати на утримання будівель, машин, обладнання, страхові внески, рентні платежі, плата управлінцям і мінімальній кількості працюючих)

Змінні витрати (TVC) – витрати, величина яких знаходиться в залежності від зміни обсягу виробництва (це витрати на сировину, електроенергію, паливо, комплектуючі вироби, транспортні послуги і зарплата більшості працюючих).

Сума постійних І змінних витрат складає повні витрати (ТС).

Важливо знати і середні витрати. AFC = TFC/кількість виробленої продукції.

Середні витрати бувають:

Середні постійні витрати – це відношення постійних витрат до одиниці виробничої продукції.

Середні змінні витрати – це відношення змінних витрат на кількість виробничої продукції. AVC = TVC/ кількість виробленої продукції

Середні повні – це сума середніх постійних витрат і середніх змінних витрат.

ATC = AFC + AVC

Суспільні витрати – це необхідні витрати на випуск даного продукту при середніх умовах технічної оснащеності, продуктивності і інтенсивності праці.

Суспільно-нормативними являються умови, при яких виробляється більша кількість продукції.

Індивідуальні витрати – це витрати виробництва кожного підприємства.

Щоб порівняти суспільні і індивідуальні витрати існує показник собівартості продукції: T = c + v + m

С – постійний капітал (матеріальні затрати)

V – змінний капітал (заробітна плата)

M – чистий доход (додаткова вартість)

Граничні витрати — це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції

ГВ=ДЗВ/ДОВ

ДЗВ- зростання змінних витрат виробництва; ДОВ - випуск додаткової продукції.

Закон спадної віддачі — взаємозв'язок між ресурсами та ре­зультатами виробництва, згідно з яким починаючи з певного моменту послідовне приєднання змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного (капіталу, землі) спричиняє скорочення граничного продукту в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу

Собівартість — це частина вартості продукту праці, сукупність витрат, виражена у грошовій формі, яка використовується па віднов­лення спожитих засобів виробництва й оплату праці

Спожиті засоби виробництва мають багато видів витрат, а оплата праці поділяється на основну і додаткову. Тому структуру собівартості можна продемонструвати на основі структури калькуляції собівартості одиниці продукції.

Існує багато видів собівартості. їх можна класифікувати за місцем здійснення витрат, економічним характером (виробнича і збутова), на момент визначення витрат (планова, фактична

Залежно від галузі виробництва виокремлюють також специфічні фор­ми собівартості. Наприклад, у сільському господарстві крім індивідуаль­ної собівартості обчислюють також зональну, яка дає можливість правиль­но визначити спеціалізацію сільськогосподарських зон.

Аналіз собівартості одиниці продукції дає можливість виявити її зміни і напрями