Самостійна робота №42 Тема: Господарський механізм, його сутність та елементи

1.Організаційно-економічні відносини та господарський механізм

2.Функції господарського механізму

3.Структура господарського механізму

4.Основні теорії державного регулювання

Література: Політекономія К.Т.Кривенко Т.20, п.1

Господарський механізм - це система організаційно-економічних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава) додержується об'єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкрет­них ситуації в народному господарстві

Функції господарського механізму:

1. реалізація панівного типу власності;

2.Поєднання і взаємодія продуктивних сил і економічних відносин;

3. узгодження та забезпечення руху економічних інтересів;

4. створення умов для розв’язання суперечностей;

5, формування «поля» взаємодії між механізмом дії і механізмом використання економічних законів.

Структура господарського механізму:

• • підсистема планування — прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне й індикативне ланування тощо;

• підсистема стимулювання — економічні важелі і стимули економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогре­ у, кредитно-фінансова система;

• • підсистема організації — форми організації і управління ви­робництвом з відповідною регламентацією прав та обов'язків кономічних суб'єктів

Економічна теорія довела, а практика підтвердила, що ринко­вий механізм повинен бути доповнений механізмом державного регулювання економіки. Він охоплює такі основні напрями:

• забезпечення правової основи і соціального клімату, що прияє ефективному функціонуванню економіки;

• компенсація негативних сторін ринку;

• проведення фіскальної політики — вилучення частки доходів осподарюючих суб'єктів з метою формування держбюджету тощо.

Розглянемо коротко структуру відмов ринку.

1. Ринок ґрунтується на індивідуальній економічній свободі та конкуренції учасників господарського процесу, що є істотною перевагою цієї форми господарювання. Разом з тим варто зазначити, що економічна система — не проста арифметична сума індивідів. Економічна система (як і будь-яка інша система) мусить забезпечувати цілісність її елементів. Індивідуалі. на економічна свобода доти, доки вона не обмежує економічну свободу інших індивідів, є благом. У тому випадку, якщо свобо­да одного індивіда обмежує свободу інших, має бути суспільний обмежувач індивідуальної свободи.

Так, свобода підприємництва на основі конкурентної бороть­би природним чином породжує свій антипод — свавілля монополій, який може бути обмежений законом про захист конку­ренції (чи антимонопольним законодавством).

2. Ринок повною мірою забезпечує виробництво благ для індивідуального споживання. Ці блага називають приват­ними.

Приватні блага — це блага, споживання яких одними особами виключає можливість їх одночасного споживання іншими. Доступ до споживання приватних благ має той, хто хоче їх придбати та може їх оплатити. Це їжа, взуття, одяг, засоби гігієни, а також верстати, машини, сиро­вина і т. ін.

Але є і ті блага, які можна споживати тільки сумісно, вони неподільні (національна безпека, забезпечення правопорядку, захист довкілля тощо). Такі блага називають суспільними.

Суспільні блага — це ті блага, які водночас можуть то живатися багатьма особами, незалежно від того, може ч не може їх оплатити кожний окремий споживач.

Регулювання виробництва і розподілу змішаних суспільних благ уряд здійснює:

- шляхом надання виключних прав на використання ресурсів для виробництва цих благ;

- запровадженням адміністративних бар'єрів на шляху до їєння на ринок цих благ шляхом ліцензування, квотування надмірного оподаткування і т. ін.

3. Ринок дбає про зиск, залишаючись байдужим до проблем вичерпності невідтворюваних природних ресурсів. Уряд бере на себе відповідальність за долю майбутніх поколінь, обмежує до­ступ до цих ресурсів, частину їх консервує, запроваджує систе­му "покарань і стимулів" для запровадження ресурсозберігаю­чих технологій, фінансує фундаментальні наукові дослідження тощо.

4. Уряд урегульовує екстернальні ефекти, насамперед, нега­тивні, пов'язані з перекладанням одними суб'єктами своїх витрат на інших суб'єктів без будь-яких компенсацій потерпілим. [ Це врегулювання здійснюється з двох боків:

уряд примушує за допомогою податків, штрафів, заборон припиняти виробництво і забруднення, обмежуючи згубний вплив на довкілля та на обсяг збитків, завданих іншим суб'єктам;

уряд знешкоджує екстернальні ефекти (відновлює) та від­шкодовує збитки, завдані ними, за рахунок державного бю­джету.

5. Уряд обмежує згубний вплив циклічних коливань і регу­лює небезпечну для стабільності економічної системи диференціацію доходів серед різних верств населення, забезпечуючи со­ціальну спрямованість економічної системи. і 6. В умовах трансформаційної економіки на уряд покладається ще одне, надзвичайно важливе завдання, зміст якого полягає в забезпеченні балансу інтересів суб'єктів економічної та соціальної діяльності.

Типи урядового регулювання економіки:

- повна монопольна влада в управлінні економікою (СРСР і країн соціалістичного світу);

- поєднання ринкових та урядових регуляторів (Японія, Швеція, ФРН, Австрія, Китай);

- крайній лібералізм, який визнає ефективною тільки необ­межену свободу підприємницької діяльності (СІЛА).

Моделі урядового регулювання економіки. Визначають дві моделі урядового регулювання економіки:

• адаптивну модель, чутливу до змін і відмов ринку, що дає можливість уряду сумісно з приватним бізнесом гнучко при­стосуватись до умов економічного (національного та міжнарод­ного) довкілля. Прикладом цієї моделі урядового впливу на еко­номіку є СІЛА;

• проактивну модель, спрямовану на попередження фіас­ко ринку шляхом "виваженої міри" державного втручання в діяльність бізнесових структур. Ця модель властива японській системі урядового регулювання економіки.