- •1.Сутність, роль і місце відносин власності в суспільному виробництві
- •2.Основні типи та форми власності, та їх характеристика
- •3.Реформування відносин власності в економіці України
- •Висновок
- •Використана література
- •Лекція:Функції держави в економічному ринку
- •Механізм державного регулювання ринкової економіки
- •Держава як власник і активний суб’єкт ринку
- •Приватизація та роздержавлення власності
- •Правова регламентація підприємницької та комерційної діяльності
- •Державна підтримка малого бізнеса
- •Податкова політика
- •Соціальний захист та соціальні гарантії
- •Державне регулювання цін
- •Державна регламентація обліку та звітності
- •Кадрова політика
- •Зовнішньоекономічні зв’язки та політика держави
- •Розробка державних програм і прогнозів
- •Використана література
- •Їх суть та значення
- •1.Характеристика та суть принципів розміщення продуктивних сил
- •2.Значення принципів розміщення продуктивних сил
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Основні форми міжнародних економічних відносин
- •Список використаних джерел
- •Лекція:Суспільне виробництво
- •1. Суспільне виробництво: суть, структура
- •2. Основні фактори суспільного виробництва
- •Список використаних джерел
- •Лекція:ринкова економіка
- •1. Місце держави в ринковій економіці
- •2. Методи і форми регулювання ринкової економіки
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Народонаселення, соціальна зайнятість і соціальний захист населення
- •1.Народонаселення
- •2. Соціальна зайнятість
- •3.Соціальний захист населення
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Гроші та закони грошового обігу
- •Висновки
- •1. Походження і функції грошей
- •2. Функції грошей
- •3. Грошовий обіг і закони грошового обігу
- •Висновки
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Національна економіка
- •1. Суть і значення національної економіки. Об’єкти і суб’єкти національної економіки
- •2. Державний бюджет
- •3. Циклічність як форма розвитку економіки
- •Література
- •Лекція:Трансформація форм власності в Україні
- •1.Суспільна власність
- •2.Необхідність різноманітних форм власності
- •3.Приватна власність
- •Висновок
- •Список літератури
- •Лекція:Гроші
- •1. Філософські погляди Платона про цінність грошей
- •2. Філософські та економічні погляди Арістотеля на природу грошей
- •3. Інші філософи та вчені про цінність грошей з точки зору економіки, психології та філософії
- •4. Походження, суть та вартість грошей
- •5. Функції грошей
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Суспільне виробництва. Матеріальне і не матеріальне виробництво
- •1. Суспільне виробництво
- •1.1 Суть і структура
- •1.2 Основні фактори суспільного виробництва
- •2. Матеріальне і нематеріальне виробництво
- •Висновок
- •2.Власність як економічна категорія
- •3.Права власності
- •4.Структура власності
- •5.Типи та форми власності
- •6.Одержавлення має такі форми прояву
- •7.Роздержавлення і приватизація власності: сутність, цілі, завдання
- •Список літератури
- •Лекція:Функції держави в умовах ринку
- •1. Теоретичні засади економічної ролі держави
- •2. Необхідність, суть та основні функції державного регулювання економіки
- •3. Основні форми і методи державного регулювання економіки
- •Висновки
- •Використана література
- •Лекція:Міжнародна економіка
- •1.Міжнародні економічні відносини і теорія порівняльних переваг
- •Структура імпорту
- •Платіжний баланс
- •Валютний курс
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Функціонування ринку
- •1. Попит і закон попиту
- •2. Пропозиція і закон пропозиції
- •3. Ринкова ціна (ціна рівноваги)
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Гроші та закони грошового обігу
- •Висновки
- •1. Походження і функції грошей
- •2. Функції грошей
- •3. Грошовий обіг і закони грошового обігу
- •Висновки
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Біржі і біржова діяльність. Закони України
- •2. Поняття та юридичні ознаки біржі, її функції і обов’язки
- •3. Види біржових угод та правила біржової торгівлі
- •4.Правовий статус фондової біржі та захист громадян- інвесторів на фондовому ринку
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Менеджмент та меркетинг в підприємницькій діяльності
- •Введення
- •1. Фінансування маркетингу
- •1.1. Забезпечення маркетингової програми
- •2. Планування маркетингу
- •2.1. Основні завдання планування
- •3. Маркетингові програми
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Результати та показники ефективності суспільного виробництва
- •Вступ. Суспільне виробництво: суть, структура
- •2. Результати суспільного виробництва і його ефективність
- •1.1 Результативність суспільного виробництва
- •1.2 Ефективність суспільного виробництва та її визначення
- •Висновки
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Результати суспільного виробництва і його ефективність
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Основи економічної теорії предмет і методи пізнання
- •1.Зародження економічної теорії та основні етапи її розвитку
- •2.Предмет I функцiї економiчної теорiї Предмет економiчної теорiї
- •Функцiї економiчної теорiї
- •3.Методологія економічної науки Сутність методології
- •Загальнонауковi методи
- •Спецiальнi методи
- •Використана література
- •Лекція:Інфляція та її суть
- •2.Скорочення податків у світі «концепції пропозиції»
- •А) Регулювання цін за умов інфляційної нестабільності
- •3.Класична й кейнсіанська теорія рівноваги ринку праці
- •4. Міжнародна торгівля. Теорія порівняних переваг
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Інфляція та основні методи боротьби з інфляцією
- •1. Сутність та ознаки інфляції
- •1.1 Сутність інфляції
- •1.2 Причини інфляції
- •1.3 Особливості кризи в Україні
- •2. Антиiнфляцiйна полiтика держави, методи боротьби з інфляцією
- •2.1 Методи антиiнфляцiйного оподаткування
- •2.2 Скорочення податкiв у свiтi “концепцiї пропозицiї”
- •2.3 Регулювання цiн в умовах iнфляцiйноi нестабiльностi
- •Висновки
- •Список літератури
- •Лекція:Витрати виробництва
- •1.Сутність і види витрат виробництва
- •2. Граничні витрати
- •3.Середні витрати
- •4.Закон спадної віддачі
- •5.Оцінка витрат виробництва
- •Використана література
- •Лекція:Глобальні проблеми сучасності
- •1.Глобальні проблеми, їх класифікація й ознаки
- •2.Проблема збереження миру та роззброєння
- •3. Інші глобальні проблеми сучасності
- •Список використаної літератури
- •Лекція:функції грошей
- •I. Походження, суть та функції грошей
- •1.1. Походження грошей
- •1.2. Суть та функції грошей
- •II. Види грошей. Грошові агрегати
- •2.1. Види грошей
- •2.2. Грошові агрегати
- •III. Еволюція грошей у XX ст.
- •Висновки
- •Cписок використаної літератури
- •Лекція:Капітал і наймана праця
- •1. Капітал як економічна категорія
- •2. Капітал і праця
- •Література
- •Лекція:Сутність відносин власності
- •1.Сутність відносин власності
- •2.Еволюція відносин власності
- •Індивідуальна власність як вихідна ланка відносин власності
- •Принципи формоутворення власності
- •Домінуючий об’єкт власності
- •3.Новітні тенденції у розвитку відносин власності
- •Література
- •Лекція:предмет і метод пізнання
- •3 Виникнення та основні етапи розвитку економічної теорії.
- •1.Людина та економіка
- •2.Предмет та метод економічної теорії
- •Виникнення та основні етапи розвитку економічної теорії.
- •Список літератури
2.Проблема збереження миру та роззброєння
Ідея міжнародної безпеки та збереження миру на Землі стала реалізовуватись на практиці у другій половині XX ст. У першій половині минулого століття відбулися два світові конфлікти, під час яких було знищено величезну кількість людей і виробничих ресурсів, і потрібні були десятиліття для відбудови національних економік. "Холодна війна", розв'язана після Другої світової війни, тримала людство у страху впродовж майже сорока років, загрожуючи ще більшими руйнуваннями у разі використання ядерної зброї. Зміна політичної обстановки в світі, яка розпочалася в середині 70-х років, отримавши назву "розрядка", наприкінці 80-х років поступово привела до припинення боротьби двох систем. Це відображено у підписанні низки договорів і угод у воєнно-політичних галузях, реальному скороченні збройних сил, озброєння і витрат на них у провідних країнах — колишніх супротивниках за протистоянням. У результаті скорочення воєнних бюджетів, насамперед країн НАТО і країн колишньої Організації Варшавського Договору, сукупні світові воєнні витрати з 1987 p., коли вони досягли найвищого рівня, зменшилися на початок XXI ст. на 40 %, а чисельність безпосередньо зайнятих в оборонній промисловості країн світу скоротилась на 45 %. Проблема необхідності збереження миру на Землі і запобігання руйнівній ядерній війні, яку донедавна сприймали як глобальну проблему номер один, нині втратили свою гостроту і неминучість. Сучасний світ залишається нестабільним — глобальне протистояння змінилося посиленням і збільшенням кількості конфліктів локального характеру різного роду (в Африці, Південно-Східній Азії, Афганістані, на Близькому Сході і Кавказі та ін.), які можуть перетворитися на регіональні чи глобальні конфлікти із втягненням в них нових учасників.
3. Інші глобальні проблеми сучасності
Екологічна криза та форми її вияву
Екологічна проблема має багатовікову історію, однак особливо вона загострилася з другої половини XIX ст. по мірі індустріалізації планети. Особливо ускладнилися відносини суспільства і природи в XX ст., коли в процесі науково-технічної революції різко посилився антропогенний вплив на навколишнє середовище. Найсерйозніші проблеми подальшого розвитку суспільства пов'язані з деградацією довкілля на світовому і локальному рівнях. Внаслідок стихійної неконтрольованої діяльності людей природні багатства планети — вода, повітря, земля — втрачають свою життєздатну силу. Значно посилився негативний вплив на атмосферу, гідросферу, рослинний і тваринний світ, на біосферу загалом.
Зростання потреб сучасного господарства призводить до великих втрат у природі. Так, за окремими розрахунками, людство вже втратило 2 млрд га колись продуктивних земель. Тільки через ерозію, поширену не лише у найвідсталіших, а й у багатоземельних економічно розвинених країнах щороку з сільськогосподарського обороту вилучається 6-7 млн га. Приблизно на половині зрошуваних земель світу відбувається їх засолення і заболочування, що також призводить до щорічної втрати 1,5 млн га. Вирубується, гине від пожеж або забруднення довкілля 11 млн га лісу. На межі вимирання перебувають близько 12 % усіх видів ссавців і 11 % видів птахів і рослин.
Загрозлива екологічна ситуація склалася і в Україні. На її території вже нагромадилося понад 27 млрд тонн різних відходів, які здебільшого не переробляються, а захаращують навколишнє середовище. Під звалищами зайнято понад 160 тис. га землі. Темпи переробки відходів останніми роками значно знизилися. Якщо в 1991 р. перероблялося 13 % твердих відходів, то нині — лише 3-4 %. Це призвело до значного погіршення стану повітряного і водного басейнів, забруднення грунтів, втрати величезних обсягів вторинних матеріальних ресурсів. Через непродумані дії вже зіпсовано значну частину чорноземів. До Червоної книги України занесено 541 вид рослин і 382 види тварин, до Зеленої книги України — 127 рідкісних і зникаючих типових рослинних угруповань. Страшною раною, болем України стала катастрофа на Чорнобильській АЕС у 1986 р.
Продовольча проблема, шляхи її розв'язання
Практично проблема продовольства для людини існувала завжди, це одна з найдавніших глобальних проблем. Голод як крайній її вияв і величезне соціальне лихо знекровлював людей у давнину, середні віки і навіть у новітні часи.
Продовольча проблема належить до категорії глобальних, оскільки для її розв'язання недостатньо зусиль окремих держав, а потрібне налагоджене співробітництво всіх країн незалежно від їх суспільного ладу. З нею безпосередньо пов'язані інші глобальні проблеми сучасності — демографічна, екологічна, енергетична та ін.
Актуальною продовольча проблема є і для країн з перехідною економікою, в тому числі України, де загальний спад виробництва і фінансова нестабільність зумовили посилення кризових явищ в аграрному секторі, що супроводжувалося різким спадом сільськогосподарського виробництва. Щоправда, з 2000 р. спад виробництва сільськогосподарської продукції в Україні зупинено, розпочато його зростання, питома вага вітчизняних продовольчих товарів на внутрішньому ринку досягла 93,4 %.
Продовольчий потенціал Землі у принципі достатній для задоволення потреб її жителів. Домінуюче становище у світовій продовольчій системі займають розвинені країни, які виробляють і споживають дві третини світового продовольства (у вартісному вираженні), хоча в них проживає 15 % населення Землі. Країни, що розвиваються, де проживає майже 4/5 населення світу, виробляють приблизно третину всього продовольства, а споживають трохи більше ніж третину його загальносвітового споживання.
Недостатня забезпеченість продуктами харчування негативно впливає на показники середньої тривалості життя людей, їх здоров'я, фізичну працездатність, опірність хворобам, адаптацію до сучасних високотехнологічних виробничих процесів. Від голоду в країнах, що розвиваються, щороку вмирає кілька мільйонів чоловік, 3/4 з яких — діти. Здебільшого жертвами голоду і недоїдання в країнах, що розвиваються, стають сільські жителі. За оцінками Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), 60 % дітей у Південній Азії, 39 % — у Тропічній Африці відстають у фізичному розвитку. І якщо у світі чисельність людей, які потерпають від голоду і недоїдання, загалом скорочується, то у Тропічній Африці вона зростає швидшими темпами, ніж кількість населення.
Оцінюючи несприятливу продовольчу ситуацію в цих країнах, необхідно враховувати незавершеність аграрних реформ, бідність широких верств селянства, відсталість систем землеробства, нераціональне використання земельних і водних ресурсів, часті стихійні лиха, які знищують результати праці мільйонів людей.
Від початку виникнення глобальної продовольчої проблеми точаться дискусії про шляхи її розв'язання. Незважаючи на певні розбіжності, мова йде про два основні шляхи — екстенсивний та інтенсивний.
Екстенсивний шлях полягає насамперед у подальшому розширенні пасовиськ, орних, рибопромислових та інших угідь. Правда, продуктивних, придатних до обробітку земель у світі практично не залишилося. Проте фахівці продовжують пошук резервів сільськогосподарських і передусім орних земель. Найбільші земельні площі, потенційно придатні для обробітку, є в Латинській Америці та Африці. В Латинській Америці нині використовують понад чверть (за іншими оцінками, 15 %) придатних земель. В Африці на середину 90-х років минулого століття обробляли менше ніж 20 % таких земель. Але розширення їх використання не тільки потребуватиме дуже великих капіталовкладень, а й призведе до деградації ґрунтів.
Інтенсивний шлях розв'язання глобальної продовольчої проблеми передбачає механізацію, хімізацію, іригацію, підвищення енергоозброєності сільського господарства, використання високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, найпродуктивніших порід свійських тварин, тобто вжиття заходів, які дають змогу збільшити віддачу землеробства й тваринництва навіть у разі зменшення сільськогосподарських площ. Великі перспективи інтенсифікації сільськогосподарського виробництва пов'язують із технологічною революцією, яку нині переживає сільське господарство індустріально розвинених країн Заходу, і передусім СІЛА. Ця революція виявляється у використанні досягнень генної інженерії, біотехнології та інформаційної технології безпосередньо у фермерському землеробстві й тваринництві для поліпшення якості продукції, зниження виробничих витрат тощо.
Паливно-енергетична і сировинна проблеми
У розвитку світового господарства важливу роль відіграє комплекс проблем, пов'язаних з використанням енергетичних і сировинних ресурсів. Як засвідчили економічні потрясіння середини 70-х років, ці проблеми мають не тільки екологічний (забруднення довкілля та ін.), а й економічний характер, серйозно впливаючи на весь процес економічного розвитку, і насамперед на стан виробничої, валютно-фінансової, зовнішньоекономічної діяльності значної кількості держав світу.
Більшість енергетичних і сировинних ресурсів належать до невідновлюваних, і в цьому полягає їх особлива цінність і перманентна дефіцитність. Крім того, паливно-сировинні, як і інші економічні ресурси, є обмеженими, що викликає проблему, яка за всіма ознаками належить до категорії глобальних. Це виявляється в тому, що енерго-сиро-винна проблема безпосередньо зачіпає інтереси всіх людей, народів, країн і регіонів світу. Саме вона значною мірою визначатиме їх подальший розвиток і добробут населення. Крім того, зростаючий обсяг світового господарського процесу дедалі гостріше ставить питання про наявність і відкриття у світі нових родовищ корисних копалин, пошук і використання нових джерел енергії.
Динаміку споживання сировини та енергоресурсів визначають здебільшого два чинники: рівень виробництва, загальне зростання якого приводить до абсолютного збільшення потреб у сировині й енергії; науково-технічний прогрес, вплив якого виявляється у відносному зниженні рівня І зміні структури витрат на одиницю кінцевої продукції.
У США і Західній Європі з розвитком національної економіки (у напрямі зменшення питомої ваги обробної промисловості і збільшення частки послуг та інформатики) знижується енергоспоживання відносно ВВП. Аналогічні процеси відбуваються і в Японії. У більшості ж азіатських країн (зокрема в Республіці Корея, КНДР) спостерігається прямо протилежна тенденція. Відбувається бурхливе зростання важкої промисловості, а ефективність енергоспоживання знижується (особливо в Китаї), що призводить до підвищення попиту на нафту і зростання цін на неї. Отже, сировинна та енергетична проблеми викликані як обмеженою кількістю розвіданих запасів корисних копалин, так і нераціональним їх використанням. Істотне значення має і нерівномірний розподіл цих ресурсів між різними регіонами і країнами.
Поліпшення загального становища з енергетичними і сировинними ресурсами можливе лише у разі докорінної зміни підходів до їх видобування, експлуатації і споживання. Проблема дефіциту сировинних та енергетичних ресурсів, її розв'язання залежить від відносин "людина — навколишнє середовище" та моделі технологічного розвитку. Мова йде про необхідність переходу до раціонального використання природних ресурсів у виробничому процесі, впровадження маловідходних і безвідходних технологій, використання вторинних матеріалів. Потрібно створювати матеріально-технічні замінники окремих обмежених ресурсів і використовувати утилізовані відходи, нетрадиційні джерела енергії.
Розв'язання сировинної та енергетичної проблеми передбачає географічну реструктуризацію світової промисловості, оптимальніше її розміщення як з точки зору скорочення потужностей у разі відсутності власних ресурсів, так і з точки зору зниження витрат на їх транспортування. Важливе значення при цьому має створення нових економніших і раціональніших засобів транспортування енергії та сировини.
Отже, розв'язанню паливно-сировинної проблеми сприятиме вжиття таких заходів:
• впровадження нових технологій виробництва — енерго- і ресурсозберігаючих;
• використання нетрадиційних джерел сировини й енергії;
• раціональне розміщення виробництва та його структурна перебудова;
• всебічне використання країнами досягнень науки і широке поширення інновацій.
Проблеми економічної відсталості окремих країн і регіонів світу
У результаті національно-визвольної боротьби за незалежність, розпаду колоніальної системи в 50-60-х роках XX ст. на шлях суверенного розвитку стали десятки нових держав. За роки незалежності ці країни пройшли складний шлях соціально-економічних перетворень, досягли певних успіхів у процесі створення основ національної економіки. Разом з тим, переважній більшості країн, що розвиваються, не вдалося істотно скоротити відставання від промислово розвинених країн з ринковою економікою, розв'язати гострі соціальні проблеми.
У сучасних умовах серед країн, що розвиваються, відбувається процес подальшої економічної диференціації. Нині вони перебувають принаймні на трьох різних рівнях господарського розвитку. Найбільш промислово розвинені утворили групу нових індустріальних країн (НІК). Проміжну групу становлять країни, що істотно відстають від НІК за загальним обсягом виробництва і виробництвом товарів і послуг на душу населення. Ця група, зокрема країни Близького Сходу, характеризується великою диференціацією галузевих структур, соціальних прошарків населення та їх місцем у суспільстві.
До групи найменш розвинених країн нині належать близько 50 країн, що розвиваються. Як правило, вони мають вузьку, навіть монокультурну структуру господарства, велику залежність від зовнішніх джерел фінансування при вирішенні питань у соціально-економічній сфері.
В ООН використовують три критерії для віднесення країни до групи найменш розвинених:
• частка ВВП на душу населення не перевищує 350 дол. на рік;
• частка дорослого населення, яке вміє читати, не перевищує 20 %;
• частка продукції обробної промисловості у ВВП не перевищує 10 %. Країни Африки, Азії і Латинської Америки, які належать до групи країн, що розвиваються, істотно відрізняються між собою за рівнем економічного розвитку, темпами соціально-економічних перетворень, мають національні, культурні та релігійні особливості, проте більшості з них характерні спільні або близькі ознаки — слабо-розвиненість і економічна відсталість.
Під слаборозвиненістю слід розуміти економічну ситуацію, характерними ознаками якої є низький рівень життя в поєднанні з наявністю абсолютного зубожіння, невисокі темпи економічного зростання,нерозвиненість соціальної інфраструктури, незадовільна медична допомога, високий рівень смертності і народжуваності, залежність від іноземного капіталу тощо. Таким країнам притаманна відсталість соціально-економічної структури, яка характеризується багатоукладністю економіки, великою питомою вагою традиційних, докапіталістичних укладів, широким використанням примітивних технологій, заснованих на застосуванні ручної праці.
Економічна відсталість країн, що розвиваються, зумовлена, з одного боку, сукупністю загальних, соціально-економічних, політичних та інших чинників, з іншого — наявністю в кожній окремо взятій країні своїх специфічних причин.
Нерівномірність розвитку й економічна відсталість спричинені також рівнем технологічного розвитку і ресурсоозброєністю різних країн. Наприклад, за даними Світового банку, в 1995 р. на душу населення в США споживалося 11,571 кВт· г електроенергії, тоді як в середньому в світі — 1,978 кВт · г, а в країнах з низькими доходами населення — тільки 269 кВт · г. Тому на національному і світовому рівнях одним з основних є питання оптимального розподілу ресурсів. Для багатьох країн, що розвиваються, досить гострою є проблема зовнішнього боргу і його повернення, який досяг у 1998 р. 2,2 трлн дол. Країни-боржники витрачають значну частку своїх доходів (здебільшого від експорту сировини) на сплату боргів, відволікаючи свої обмежені кошти від вирішення багатьох життєво важливих завдань. Наприклад, у Кенії близько 25 % доходів уряд витрачає на обслуговування боргу, тоді як на освіту припадає 6,8 %, на охорону здоров'я — 2,7 %. В окремих країнах Африки (на південь від Сахари) і Латинської Америки частка бюджету, яка витрачається на повернення боргу, досягла 60-80 %.
Складність становища найбідніших країн світу зумовлена ще й тим, що вони не мають внутрішнього джерела подолання межі бідності. Низький рівень нагромадження є результатом убогості, злиденності населення цих країн і одночасно призводить до збереження такого становища. Відсталість найменш розвинених країн пояснюється цілим комплексом причин: високі темпи зростання населення, слабкий розвиток ринкового механізму (перевага віддається торгівлі), певна несформованість громадянського суспільства, неписьменність населення, значні втрати в процесі зовнішньої торгівлі, відсталість основних галузей виробництва, в тому числі і сільського господарства, де частка зайнятих становить нині понад 80 % усього працюючого населення цих країн, велика зовнішня заборгованість.
Вирішального значення у розв'язанні проблеми бідності і відсталості набуває розробка ефективних національних стратегій розвитку економіки країн, що розвиваються, які спиралися б на внутрішні економічні ресурси за певної фінансової допомоги з боку розвинених країн.
Створення сучасної економіки і досягнення стійкого економічного зростання повинно включати не лише індустріалізацію, лібералізацію господарського життя, реформування аграрних відносин, а й розвиток освіти, широке впровадження інновацій, поліпшення системи охорони здоров'я, пом'якшення соціальної нерівності, здійснення раціональної демографічної політики, вирішення проблем зайнятості тощо.
Глобалізація світової економіки, яка поглиблюється, створює, з одного боку, об'єктивні передумови для глибшого входження країн, що розвиваються, до системи відносин взаємозалежного світу, диверсифікації їх виробничо-інвестиційних і торговельних зв'язків, а з іншого — додаткові перешкоди на шляху інтеграції цих країн до світового господарства.
С.491