- •1.Сутність, роль і місце відносин власності в суспільному виробництві
- •2.Основні типи та форми власності, та їх характеристика
- •3.Реформування відносин власності в економіці України
- •Висновок
- •Використана література
- •Лекція:Функції держави в економічному ринку
- •Механізм державного регулювання ринкової економіки
- •Держава як власник і активний суб’єкт ринку
- •Приватизація та роздержавлення власності
- •Правова регламентація підприємницької та комерційної діяльності
- •Державна підтримка малого бізнеса
- •Податкова політика
- •Соціальний захист та соціальні гарантії
- •Державне регулювання цін
- •Державна регламентація обліку та звітності
- •Кадрова політика
- •Зовнішньоекономічні зв’язки та політика держави
- •Розробка державних програм і прогнозів
- •Використана література
- •Їх суть та значення
- •1.Характеристика та суть принципів розміщення продуктивних сил
- •2.Значення принципів розміщення продуктивних сил
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Основні форми міжнародних економічних відносин
- •Список використаних джерел
- •Лекція:Суспільне виробництво
- •1. Суспільне виробництво: суть, структура
- •2. Основні фактори суспільного виробництва
- •Список використаних джерел
- •Лекція:ринкова економіка
- •1. Місце держави в ринковій економіці
- •2. Методи і форми регулювання ринкової економіки
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Народонаселення, соціальна зайнятість і соціальний захист населення
- •1.Народонаселення
- •2. Соціальна зайнятість
- •3.Соціальний захист населення
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Гроші та закони грошового обігу
- •Висновки
- •1. Походження і функції грошей
- •2. Функції грошей
- •3. Грошовий обіг і закони грошового обігу
- •Висновки
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Національна економіка
- •1. Суть і значення національної економіки. Об’єкти і суб’єкти національної економіки
- •2. Державний бюджет
- •3. Циклічність як форма розвитку економіки
- •Література
- •Лекція:Трансформація форм власності в Україні
- •1.Суспільна власність
- •2.Необхідність різноманітних форм власності
- •3.Приватна власність
- •Висновок
- •Список літератури
- •Лекція:Гроші
- •1. Філософські погляди Платона про цінність грошей
- •2. Філософські та економічні погляди Арістотеля на природу грошей
- •3. Інші філософи та вчені про цінність грошей з точки зору економіки, психології та філософії
- •4. Походження, суть та вартість грошей
- •5. Функції грошей
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Суспільне виробництва. Матеріальне і не матеріальне виробництво
- •1. Суспільне виробництво
- •1.1 Суть і структура
- •1.2 Основні фактори суспільного виробництва
- •2. Матеріальне і нематеріальне виробництво
- •Висновок
- •2.Власність як економічна категорія
- •3.Права власності
- •4.Структура власності
- •5.Типи та форми власності
- •6.Одержавлення має такі форми прояву
- •7.Роздержавлення і приватизація власності: сутність, цілі, завдання
- •Список літератури
- •Лекція:Функції держави в умовах ринку
- •1. Теоретичні засади економічної ролі держави
- •2. Необхідність, суть та основні функції державного регулювання економіки
- •3. Основні форми і методи державного регулювання економіки
- •Висновки
- •Використана література
- •Лекція:Міжнародна економіка
- •1.Міжнародні економічні відносини і теорія порівняльних переваг
- •Структура імпорту
- •Платіжний баланс
- •Валютний курс
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Функціонування ринку
- •1. Попит і закон попиту
- •2. Пропозиція і закон пропозиції
- •3. Ринкова ціна (ціна рівноваги)
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Гроші та закони грошового обігу
- •Висновки
- •1. Походження і функції грошей
- •2. Функції грошей
- •3. Грошовий обіг і закони грошового обігу
- •Висновки
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Біржі і біржова діяльність. Закони України
- •2. Поняття та юридичні ознаки біржі, її функції і обов’язки
- •3. Види біржових угод та правила біржової торгівлі
- •4.Правовий статус фондової біржі та захист громадян- інвесторів на фондовому ринку
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Менеджмент та меркетинг в підприємницькій діяльності
- •Введення
- •1. Фінансування маркетингу
- •1.1. Забезпечення маркетингової програми
- •2. Планування маркетингу
- •2.1. Основні завдання планування
- •3. Маркетингові програми
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Результати та показники ефективності суспільного виробництва
- •Вступ. Суспільне виробництво: суть, структура
- •2. Результати суспільного виробництва і його ефективність
- •1.1 Результативність суспільного виробництва
- •1.2 Ефективність суспільного виробництва та її визначення
- •Висновки
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Результати суспільного виробництва і його ефективність
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Основи економічної теорії предмет і методи пізнання
- •1.Зародження економічної теорії та основні етапи її розвитку
- •2.Предмет I функцiї економiчної теорiї Предмет економiчної теорiї
- •Функцiї економiчної теорiї
- •3.Методологія економічної науки Сутність методології
- •Загальнонауковi методи
- •Спецiальнi методи
- •Використана література
- •Лекція:Інфляція та її суть
- •2.Скорочення податків у світі «концепції пропозиції»
- •А) Регулювання цін за умов інфляційної нестабільності
- •3.Класична й кейнсіанська теорія рівноваги ринку праці
- •4. Міжнародна торгівля. Теорія порівняних переваг
- •Список використаної літератури
- •Лекція:Інфляція та основні методи боротьби з інфляцією
- •1. Сутність та ознаки інфляції
- •1.1 Сутність інфляції
- •1.2 Причини інфляції
- •1.3 Особливості кризи в Україні
- •2. Антиiнфляцiйна полiтика держави, методи боротьби з інфляцією
- •2.1 Методи антиiнфляцiйного оподаткування
- •2.2 Скорочення податкiв у свiтi “концепцiї пропозицiї”
- •2.3 Регулювання цiн в умовах iнфляцiйноi нестабiльностi
- •Висновки
- •Список літератури
- •Лекція:Витрати виробництва
- •1.Сутність і види витрат виробництва
- •2. Граничні витрати
- •3.Середні витрати
- •4.Закон спадної віддачі
- •5.Оцінка витрат виробництва
- •Використана література
- •Лекція:Глобальні проблеми сучасності
- •1.Глобальні проблеми, їх класифікація й ознаки
- •2.Проблема збереження миру та роззброєння
- •3. Інші глобальні проблеми сучасності
- •Список використаної літератури
- •Лекція:функції грошей
- •I. Походження, суть та функції грошей
- •1.1. Походження грошей
- •1.2. Суть та функції грошей
- •II. Види грошей. Грошові агрегати
- •2.1. Види грошей
- •2.2. Грошові агрегати
- •III. Еволюція грошей у XX ст.
- •Висновки
- •Cписок використаної літератури
- •Лекція:Капітал і наймана праця
- •1. Капітал як економічна категорія
- •2. Капітал і праця
- •Література
- •Лекція:Сутність відносин власності
- •1.Сутність відносин власності
- •2.Еволюція відносин власності
- •Індивідуальна власність як вихідна ланка відносин власності
- •Принципи формоутворення власності
- •Домінуючий об’єкт власності
- •3.Новітні тенденції у розвитку відносин власності
- •Література
- •Лекція:предмет і метод пізнання
- •3 Виникнення та основні етапи розвитку економічної теорії.
- •1.Людина та економіка
- •2.Предмет та метод економічної теорії
- •Виникнення та основні етапи розвитку економічної теорії.
- •Список літератури
2. Результати суспільного виробництва і його ефективність
Мільйони працівників у всьому світі створюють матеріальні і нематеріальні (зокрема, духовні) блага. Тип суспільства, рівень економічного розвитку впливають на розподіл працівників у сферах і галузях народного господарства, на створення різної кількості економічних благ. Саме тип суспільства визначає основні принципи розподілу, перерозподілу, обміну і споживання створених благ.
1.1 Результативність суспільного виробництва
Найбільш узагальнюючим показником виробничої діяльності всього працездатного населення країни є сукупний суспільний продукт (ССП).
Сукупний суспільний продукт (ССП) — сукупність товарів і послуг, створених працею сукупного працівника у різних сферах і галузях виробництва за певний проміжок часу (переважно за рік).
Сукупний суспільний продукт визначається додаванням продуктів, отриманих на окремих підприємствах. Проте внаслідок суспільного поділу праці та кооперації між підприємствами виникає проміжна продукція (товари і послуги, які проходять неодноразову переробку або перепродуються кілька разів, перш ніж доходять до кінцевого споживача), внаслідок чого з'являється повторний рахунок. Так, залізна руда спочатку збагачується, відтак з неї виплавляють чавун, пізніше сталь, прокат, а наприкінці — готові вироби. Уникнути повторного рахунку можна за допомогою показника доданої вартості — ринкової ціни товарів та послуг підприємства, крім вартості спожитих предметів праці, куплених у постачальників. Якщо ССП звільнити від повторного рахунку, отримаємо кінцевий продукт — менший від ССП також на величину комплектуючих виробів, виготовлених у поточному році для виробництва іншої продукції.
За своєю натурально-речовою структурою ССП поділяють на засоби виробництва і предмети споживання. Якщо підходити до його оцінки з погляду функціональної ролі окремих складових фактичного використання, то розрізняють фонд заміщення, фонд споживання і фонд нагромадження.
Фонд заміщення — частина суспільного продукту, яка використовується на відновлення зношених засобів виробництва, а за натуральним складом є засобами та предметами праці.
За своїм складом в умовах простого відтворення фонд споживання є лише предметами споживання. За розширеного відтворення одна частина національного доходу спрямовується на особисте споживання, інша — на нагромадження, тобто на збільшення особистісних і речових факторів виробництва, на розвиток технологічного способу виробництва. У цьому випадку за своїм натуральним складом фонд споживання втілюється як у предметах споживання, так і в засобах виробництва.
Фонд споживання — частина суспільного продукту, яка використовується для індивідуальних і суспільних потреб членів суспільства.
Якщо позначити фонд заміщення буквою с, необхідний продукт — v, додатковий — m, то за своєю вартісною будовою сукупний суспільний продукт (W) визначається за формулою:
W = с + v + m .
Якщо із ССП вирахувати фонд заміщення, можна отримати створений у суспільстві чистий продукт, або національний доход (НД). Його можна записати формулою:
НД = v + m .
Національний доход — реальний дохід, який використовується в суспільстві для особистого споживання та розширеного відтворення і виражає виробничі відносини між людьми, класами з приводу виробництва, розподілу, споживання та використання необхідного і додаткового продукту.
Він є частиною валового продукту, крім тих засобів праці, що витрачаються на відшкодування їх зношеної частини. Щодо суспільства чистий продукт є національним доходом. Його поділяють на фонд споживання і фонд нагромадження. Національній доход з погляду витрат праці також поділяють на необхідний і додатковий продукт.
Необхідний продукт — частина національного доходу, яка використовується на відтворення людини (витрати на житло, одяг, продукти харчування, соціальні та духовні потреби).
Необхідний продукт за своєю величиною у розвинутих країнах зіставний з обсягами додаткового продукту.
Додатковий продукт — частина національного доходу, яка використовується для розширення виробництва, створення резервного фонду, виплати дивідендів, збагачення панівного класу (придбання ним предметів розкоші, спорудження особняків, будівництво дорогих яхт тощо).
Додатковий продукт є основним джерелом фонду нагромадження.
Фонд нагромадження — частина національного доходу, що використовується для розширеного відтворення та утворення суспільних резервів і страхових запасів.
Підсумувавши додані вартості, створені на всіх підприємствах, отримують валовий національний продукт (ВНП).
Валовий національний продукт (ВНП) — сукупність вартостей усіх товарів і послуг, виготовлених підприємствами всередині країни та закордонними філіями національних корпорацій упродовж певного періоду, переважно одного року (без урахування повторного рахунку).
Недоліком показника ВНП є те, що він обчислює доходи окремих категорій працездатного населення, які не створюють національного багатства країни, а отримують їх внаслідок перерозподілу створених у суспільстві благ (військовослужбовці, домашня прислуга та ін.), що штучно завищує економічну могутність країни.
Модифікацією ВНП є валовий внутрішній продукт (ВВП).
Валовий внутрішній продукт — сукупність вартостей усіх товарів і послуг (або доданих вартостей), створених всіма виробниками і резидентами (громадяни країни, які проживають на її території, крім іноземців, які мешкають тут менше 1 року).
При обчисленні ВВП враховують лише продукт, виготовлений всередині країни, і не враховують продукт, створений закордонними філіалами та відділеннями національних компаній. У такому контексті можна стверджувати, що ВНП відрізняється від ВВП на сальдо платіжного балансу. ВВП може бути більшим, якщо сальдо позитивне, і меншим, якщо сальдо платіжного балансу негативне. Різниця між ВНП і ВВП незначна (не більше ± 1%) і зумовлена розходженнями між величиною факторних доходів, що надійшли від закордонного виробництва країни, з одного боку, і факторними доходами, отриманими зарубіжними інвесторами в цій країні (тобто за допомогою використання іноземного капіталу) — з іншого. Якщо ВВП в Україні в 1990 р. становив 167 млрд. крб. (у фактичних цінах), або 3 тис. крб. на душу населення, то в 1999 р. — лише 93 млрд. грн. у поточних цінах, у 2003 р. — 263 млрд. грн. у фактичних цінах (приблизно 5,9 тис. грн. на душу населення).
Для обчислення ВНП використовують такі методи: за витратами, за доходами, через виробництво (підсумовуванням доданих вартостей). При правильному обчисленні кінцева сума за всіма трьома методами повинна збігатися. Збігання перших двох показників використовується для складання балансу (вони відповідно отримали назву активів і пасивів). П.-Е. Самуельсон вважає, що така подвійна бухгалтерія є одним з великих відкриттів людського розуму.
ВНП обчислюють, насамперед, за ринковими цінами, отримуючи його номінальне значення. Щоб отримати реальний ВНП, ринкові показники ціни «очищають» від інфляції (за допомогою індекса цін). Так, у США в 1997 р. ВНП у поточних цінах становив 8 трлн. дол. (у розрахунку на одного жителя 30,2 тис. дол.), а в постійних цінах 1992 р. — понад 7 трлн. дол. Відношення номінального ВНП до реального показує зростання цього показника за рахунок цін і має назву дефлятор ВНП.
В економікі при обчисленні ВНП за витратами дається грошова оцінка кінцевих продуктів і послуг (для різних форм споживання), виготовлених за рік, до яких зараховують: споживчі витрати населення; валові приватні інвестиції в економіку, а також витрати приватних осіб на придбання житла; державні закупівлі товарів і послуг; чистий експорт, тобто різницю між експортом та імпортом країни.
Істотними недоліками цього показника є те, що він не враховує доходи тіньового бізнесу, бартерний обмін та ін. Крім того, він завищує обсяги виробництва на суму річних амортизаційних відрахувань і на суму непрямих податків.
Якщо ВВП зменшити на суму річних амортизаційних відрахувань, буде отримано показник чистого національного продукту (ЧНП).
Після вирахування із ЧНП непрямих податків, одержують показник національного доходу. Якщо охопити працю багатьох поколінь, а також залучені у виробництво природні ресурси, рівень освіти й обдарованість населення та деякі інші елементи, то найбільш узагальнюючим показником є національне багатство.
Національне багатство — сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення, які призначені для розширеного відтворення і досягнення головної мети суспільства.
Для такого відтворення не можуть бути використані наднормативні запаси, які лежать без руху, неякісні товари, застаріле устаткування, хоча вони належать до статистики національного багатства.
Найважливішими складовими національного багатства в усій сукупності матеріальних благ, споживчих вартостей є:
1) створені й накопичені в країні виробничі фонди, які, у свою чергу, поділяють на основні й оборотні;
2) основні невиробничі фонди, тобто фонди, які функціонують у соціальній сфері, — школи, лікарні, житлові будинки, культурно-освітні та спортивні заклади тощо;
3) домашнє майно населення: житлові будинки, товари тривалого користування, одяг тощо;
4) товарні запаси народного господарства (запаси готової продукції на складах, резервні страхові запаси);
5) залучені у процес виробництва природні ресурси: земля, ліси, води, розвідані корисні копалини, повітря як один з найважливіших компонентів.
До нематеріальної форми національного багатства належать накопичений виробничий досвід людей, їхні здібності, потреби, творчі обдарування, культурні цінності. Роль цього компонента в умовах НТР надзвичайно зростає. В Україні національне багатство (крім нематеріальної форми) у 1991 р. становило 723,4 млрд. крб., у тому числі основні виробничі фонди — 41,8%, основні невиробничі фонди — 20,5%. Особисте майно населення в національному багатстві дорівнювало 18,8%, а матеріальні оборотні засоби — 17,9%. За структурою власності у США частка держави сягає приблизно 27% національного багатства, приватнокапіталістичної власності — 33, особистої власності найманих працівників і капіталістів — 40%.
Розподіл національного багатства в суспільстві залежить від форми власності на засоби виробництва, усієї системи економічних відносин, рівня розвитку продуктивних сил, соціальної структури, політичної, юридичної влади та інших факторів. У США, наприклад, у 2000 р. 20% найбагатшого населення привласнювали 80% національного багатства. У СРСР до багатих наприкінці 80-х років належало 2,3% сімей, до середньозабезпечених — 11,2%, до бідних — 86,5%. Водночас на харчування населення СРСР витрачало лише третину доходів і за цим критерієм належало до середнього класу. Обсяг особистого майна на сім'ю в СРСР становив 7,3 тис. крб., у США — 32,7 тис. дол. В Україні цей показник у 1991 р. становив 2,8 тис. крб. у цінах того часу. У 2003 р. частка бідних збільшилася, але набагато більше зросла глибина бідності, оскільки мінімальна заробітна плата 70 крб. у 1990 р. еквівалентна майже 480 грн. у 2003 р.
За роки незалежності України нерівномірність у розподілі національного багатства значно зросла. На початку XXI ст. 20 найбагатших кланово-олігархічних сімей привласнювали 80% національного багатства.