ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. Теоретична частина 4
1.1. Персонал організації як об’єкт менеджменту 4
1.2. Планування і формування персоналу 6
1.3 Трудова дисципліна колективу 9
1.4. Тестові завдання 12
2. Практична частина 14
ВИСНОВКИ 19
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 20
ВСТУП
Економіка України функціонує за законами ринку, ринок – це сфера, в якій проявляються взаємовідносини між виробниками і споживачами товарів, це найвища стадія розвитку товарно-грошових відносин. Функціонування ринку веде до становлення ринкової економіки, характерною рисою якої виступає конкуренція та ефективність діяльності.
Велике значення для забезпечення ефективності діяльності підприємства мають вплив багато факторів. Від їх якості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежить кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового становища.
Підвищення ефективності менеджменту підприємства є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Одне з основних завдань менеджера — створити спонукальні стимули для людини, при яких у неї виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Звідси випливає ще один принцип менеджера: управляти — значить вести до успіхів інших. Центральною фігурою в системі менеджменту будь-якої організації є менеджер-керівник, який керує власне організацією (підприємством), якимсь конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо.
1. Теоретична частина
1.1. Персонал організації як об’єкт менеджменту
Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, тобто їхня майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій даної країни.
Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо) факторів. Вплив останніх конкретизується в таких параметрах макроекономічного характеру: кількість активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропонування робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили[1].
Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.
Глобальна мета управління персоналом полягає у формуванні, розвитку та її реалізації найефективніше кадрового потенціалу організації. Це означає поліпшення роботи кожного працівника про те, що він оптимальним чином нарощував і використовував свій трудовий і творча потенціал і таким чином сприяв досягнення цілей підприємства, і навіть підтримував діяльність інших працівників у цьому напрямі.
Особливість цілей управління персоналом у тому, щоб враховувати як цільові концепції організації (організаційні мети), а й індивідуальні мети співробітників. Останні нічого не винні перебувати поза цілей організації.
Результативність (ефективність) господарювання на підприємстві великою (якщо не вирішальною) мірою залежить від якості чинної системи управління персоналом. Під системою управління розуміють багатовекторну діяльність відповідних відділів (служб) підприємства, галузевих органів та органів центральної виконавчої влади; вона охоплює низку функціональних підсистем[5].
Найбільший успіх господарювання (діяльності) досягається тоді, коли всі функціональні підсистеми управління персоналом узгоджені в часі та просторі й застосовуються одночасно. Практичне застосування належної системи управління персоналом має спиратись на сучасну концепцію та відповідну стратегію менеджменту.
До основних цілей управління персоналом ставляться:
1. Досягнення цілей організації шляхом забезпечення підприємства необхідним персоналом і ефективного використання кваліфікації, досвіду, працездатності персоналу та його творчої потенціалу.
2. Формування корпоративної культури організації, прилучення працівників до цінностей організації та фірмового стилю.
3. Дозвіл конфліктних ситуацій і створення нормального соціально-психологічного клімату у колективі[5].
Отже, мета управління персоналу полягає у розвитку та її реалізації кадрового потенціалу.
Фактично, завдання менеджера із управління персоналом - зробити, щоб інтереси працівника й дозволу керівництва організації врахували однаково. А мотивація — це засіб керування цієї завданням.
Під управлінням персоналом у найбільш загальному вигляді розуміється виконувана в організаціях діяльність, що сприяє найефективнішому використанню людей (працівників) задля досягнення організаційних та особистих цілей.