Тема 1. Книгознавство як наука

111н11 рлвда, до комплексу дисциплін було додано ще одну складо-

іі гину - „читачезнавство" і, відповідно, об'єкт книгознав-

іші розширився до комплексу: „книга - книжкова справа - чи-

Гике бачення книгознавства було вперше закріплено у 3-му

ппіі „Большой советской энциклопедии": „Книгознавство -

■ і індексна наука про книгу і книжкову справу, яка вивчає про-

і створення, розповсюдження та використання творів писем-

а друку в суспільстві" (7).

¹1 шак далеко не всі фахівці схвально сприйняли ідею комп-

ості книгознавства і автоматичного включення до цього

ідексу всіх провідних дисциплін, причетних до вивчення

и і книжкової справи. Особливо активними опонентами цієї

Н і і 11 їли бібліотекознавці та бібліографознавці, які вважали пе-ішчисііим створення такого комплексу і недостатність підстав у • ИИіоінавства для верховенства у цьому комплексі.

Гому, мабуть, не випадково видатний український бібліограф

і і миіознавець Ф.П. Максименко у другому виданні УРЕ уник

її сумніву - свідомо) терміна „комплексна": „Книгознав-

наука про книгу і книжкову справу. Вивчає процеси утво-

розповсюдження і використання творів писемності і дру-

і Іиигознавство] об'єднує такі галузі знання і практичної

ЇМ 'іі пості, як історія, економіка і статистика книги, журналісти-

| | нидавнича справа, мистецтво книги, бібліографознавство,

иекознавство, сприйняття книги читачем, культура читан-

" ипофІЛЬСТВО" (8).

І її- ви значення не можна назвати бездоганним, але на той час

Ніни> виглядало досить пристойно. Тим більше здивування (чи

і ірування) викликає визначення книгознавства, яке дав че-

■ і>11» століття Я.Д. Ісаєвич (який, як зазначалося вище, по-

і визначення книгознавства Ф.П. Максименком у першо-

' п інші УРЕ) в „Українській літературній енциклопедії", хоча

Н Нін уникає терміна „комплексна": „Книгознавство - наука про

її имя, поширення та використання книжок. Вивчає питан-

іорії книжки, теорії книжкової справи, займається її про-

иіпіням. Щнигознавство] споріднене з такими науковими

імами, як історія і теорія видавничої справи та книгороз-

•ікспня, бібліотекознавство, бібліографознавство" (9). Іниія того, щоб пом'якшити виниклі серйозні протиріччя між

29

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

представниками „молодого" книгознавства і „старою гвардією" бібліотекознавства та бібліографознавства, у першому радянсь-| кому енциклопедичному словнику „Книговедение" було подано не одне, як зазвичай, а два наступних визначення книгознавства:

„1. Комплекс споріднених, тісно взаємопов'язаних, але віднос-j но самостійних наукових дисциплін суспільного циклу, які вив­чають твори друку, процеси їх створення, розповсюдження та використання, а також ті галузі культури і народного господар-j ства, які здійснюють вказані процеси.

2. Комплексна наука про книгу і книжкову справу, яка вивчає в історичному, сучасному і прогностичному планах процеси ство-1 рення, розповсюдження та використання творів писемності і друку в суспільстві" [6, С. 253].

З часом пристрасті між прихильниками інтеграції та дифе­ренціації дещо стихли, тим більше, що і серед „чистих" книго­знавців не було єдності. Адже в їх середовищі існувала, як ми відзна-] чали вище, не лише концепція комплексності. Більш того, уже по­бутувала думка про те, що наукою про книгу і книжкову справу є] не книгознавство, а „бібліотипологія", об'єктом якої є „вся різно-і манітність книги, книжкової справи та книгознавства", що прак-4 тично збігається з об'єктом книгознавства в цілому, а її предметом вважається „систематизація будь-яких книгознавчих об'єктів,! процесів, понять, методів і т. д." (за проф. О. Гречихіним).

Мабуть тому в новітній російській енциклопедії „Книга"! (1999 р.) подається двоєдине визначення книгознавства, але в про­тилежній послідовності: „Книгознавство - комплексна наука (абсн комплекс наук) про книгу і книжкову справу" [5, С 304]. Тобто, підкреслюється, що книгознавство - це, перш за все, „комплек-І сна наука", а вже потім (для незгодних з першим визначенням) -„комплекс наук".

Зрозуміло, що така „подвійність" визначення книгознавства говорить про його тимчасовий, перехідний характер. Це підтвер-| джується й визначеннями, що з'явилися останнім часом. Наприк­лад, автор поки що єдиного на теренах СНД навчального посібника „Загальне книгознавство" проф. А. Бєловицька вважає, що „Кни­гознавство - приведене в систему наукове знання про сутність,) закономірностях, процесах і формах існування, руху, розвитку та функціонування книги як об'єктивного явища соціальної дійсності" [14, С 7].

_І