Тема 5. Конструкція і структура книги

ного опису. В ДСТУ 3018-95 цей титул названо „односторінко вим", що, у світлі вищесказаного, є неприйнятним.

Двоаркушевий титул — це титул, розташований на двох арку шах, відповідно - на чотирьох сторінках. На першій сторінці два аркушевого титулу знаходиться авантитул, з якого, в такому ви падку, розпочинається книга. Його залишають незадруковани або ж друкують (у більшості випадків) назву чи марку видавни тва, девіз, присвяту або переносять на нього деякі елементи з л; цевої сторінки основного титулу.

З'являється авантитул ніби-то випадково, коли утворюють розгорнутий або суцільний титули. Насправді авантитул у бат тьох виданнях (зібрань творів письменників, монографій, под рункових видань) необхідний, щоб читач „заходив" до книги п ступово, з певним настроєм, а не відразу після палітурки чи о кладинки. Тому авантитул, як правило, не перевантажую зайвими елементами, а подають лише ті, які відповідають йог призначенню.

Далі двоаркушевий титул має декілька різновидів з їх внутріш ньою диференціацією. А саме: — подвійний титул, тобто титул розташований на розвороті двоаркушевого титулу, який може бут розгорнутим титулом, тобто подвійним титулом, на кожній із сто рінок якого розташовується певна група вихідних відомостей. Якщо ж кожна сторінка розгорнутого титулу дзеркально повторю­ють одна одну, такий титульний аркуш називається дзеркальним.

Розгорнутий титул, у свою, чергу, може бути контртитулом, якщо на його лівій (другій після авантитулу) сторінці, що знахо­диться навпроти лицевої сторінки основного титулу, розташову­ють загальні для всього багатотомного або серійного видання вихідні відомості, або титул мовою оригіналу перекладного ви­дання. Контртитул, крім всього іншого, використовується також для того, щоб, при необхідності, розвантажити основний титул і уникнути занадто швидкого входження читача до книги, зробити його поступовим і більш вагомішим.

У виданнях певного цільового і читацького призначення дру­гу сторінку двоаркушевого титулу може займати фронтиспіс -сторінка з зображенням автора або узагальнюючим малюнком до всього видання, розташована перед чи поза титулом. Він є важли­вим елементом художнього оформлення видання, підсилюючи його виразність та емоційний вплив на читача.

100

Подвійний титул може бути суцільним титулом, якщо вихідні ііідомості розпочинаються на лівій (другій) сторінці і переходять На праву, утворюючи єдину цілісну композицію.

Такі основні різновиди двоаркушевого титулу. їх основні еле­менти є складовою частиною решти титульних аркушів. Серед них слід назвати основний титул, яким є лицева (перша) сторінка одноаркушевого титулу або права (друга) сторінка подвійного титулу, на яких розміщуються основні вихідні відомості про ви­дання; суміщений титул, який розміщується на спускній сторінці перед текстом, де подається сукупність основних титульних відо­мостей.

Крім цього, зустрічаються у виданнях головний (загальний), додатковий, паралельний та інші титульні аркуші, які, як зазна­чалося вище, складаються, в основному, з елементів розглянутих титулів.

Окремо слід сказати про кінцевий титул, тобто останню сто­рінку книги, де подаються надвипускні та випускні дані, в яких подається частина основних даних з титульної сторінки та вироб­ничо-технічна характеристика видання: дати здачі на виробницт-но та підписання до друку, назви та адреси видавництва і друкарні тощо (детальніше про титули див. додаток №2).

Титул будь-якого формату є вихідним, початковим аркушем книги. Однак, крім нього, завдяки рубрикації - системі взаємо­пов'язаних і співпідпорядкованих заголовків видання, - в книзі існують початкові аркуші і сторінки нижчого рангу, але не менш важливі в структурі книги.

Першою серед внутрішніх початкових сторінок книги є шмуц­титул. Тобто аркуш, на лицевій стороні якого (права сторінка роз­вороту) розташовані заголовок твору або заголовок його частини. Крім цього, шмуцтитул може мати зображення, епіграф, заголов­ки менших підрозділів, а його зворотній бік може бути чистим або задрукованим текстом першої сторінки твору чи частини.

Зрозуміло, що шмуцтитули, як і всі інші елементи книги, потрібні читачеві, перш за все, для кращої орієнтації в її структурі і змісті. Крім того, він несе певне естетичне навантаження. Од­нак, не слід забувати, що застосування шмуцтитулів (їх кількість і якість) створюють суперечливу ситуацію між художньо-полі­графічною якістю і вартістю видання. Тому ця обставина має бути заздалегідь зважена авторами і видавцями.

101

Низовий М.А. Вступ до книгознавства