Тема 1. Книгознавство як наука

і їмо її соціального призначення і задоволення читацьких інте-и". І Іри цьому він зазначив, що „книгознавство охоплює різно-

п засоби пропаганди книги, бібліотечну справу, бібліогра-

і ти «розповсюдження, редагування і оформлення (художнє, нічне, поліграфічне), книжкову статистику", v підсумку, як зазначив М.М. Сікорський, при наявності не-и прямо протилежних поглядів, які висловлювалися з окре-

III питань, складається переконання, „що книгознавство як са­ пі 11 а і алузь знання, як наука прокнигув широкому розумі нні 111 слова, поза всяким сумнівом, має право на життя, повинно ітися і, що найголовніше, повинно збагачувати практику

Ііінонидавничої справи".

[иі кусії у перші роки відродження книгознавства продемон- ііі надзвичайну різноманітність концепцій, об'єднуючим

І ром яких все-таки було визнання комплексного характеру

11 пуки. Тоді було висловлено чимало принципових положень,

г итрачають своєї актуальності до сьогоднішніх днів. На-

мі, у заключному слові М.І. Сахаров підкреслив, що у

\ мку учасники гострої дискусії визнають „книгознавство са-іПіною галуззю знання" і що "колишнє визначення книго-і іи.і як науки, що об'єднує технічні, практичні теоретичні інн про минуле і теперішнє книги, з'ясовує умови її виник­ни і розповсюдження - в теперішній час має бути розширено

шблено".

Через 5 років (1960 р.) у Московському поліграфічному інсти-

нідбулася велика нарада-дискусія з актуальних проблем кни-

інін і на. її ініціаторами стали кафедри книгознавства та реда-

іінін і книжкової справи та бібліографії вказаного інституту,

І і с оформлення друкованих видань Всесоюзного науково-дос-

інііі інституту поліграфічної промисловості та редакційної

і Іі іпірників „Книга".

\ п.іраді прийняло участь біля 70 чоловік. Серед них представ-

и і и дакційно-видавничої ради АН СРСР, Всесоюзної книж-

н п.шати, Відділення суспільних наук АН УРСР (О.І. Дей),

іранського, Московського та Харківського (1.Я. Каганов)

ні і у і in культури, провідних бібліотек країни, кафедри редак-ііп нпданничої справи факультету журналістики МДУ, видав­им „Книга" та ін. [40].

23

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

Тема 1. Книгознавство як наука

У вступному слові тодішній завідувач кафедри книгознавстн та редагування і головний редактор збірників „Книга: Исследо< вания и материалы" М.М. Сікорський підкреслив спадкоємне зв'язок даної наради з першою, скликаною Всесоюзною книж< ковою палатою у 1959 p., яка відіграла важливу роль в об'єднанн книгознавчих кадрів і розвитку книгознавчої науки. Це засвід чує той факт, що після попередньої наради фактично припини лися марні суперечки про те, чи є книгознавство наукою, а наі ступні видання десяти збірників „Книга" показали консолідацік і зближення основних кадрів дослідників в галузі книгознавства

З доповіддю „Радянське книгознавство та його найближчі зан дання" виступив член-кореспондент АН СРСР проф. О.О. Си доров. В ній було продовжено обгрунтування книгознавства я| комплексної науки, „комплексність" якої, підкреслював допов ідач, лежить в сфері соціально-суспільних наук. Однак, при цьо< му не можна книговиробництво віднести до галузі чистої техні­ки, як не можна книгознавство залишити цілком у галузі гуман ітарних наук, бо це відкриває небезпеку відриву книжкової справ від всієї сукупності друкарських процесів, який був „основно» бідою дореволюційної „бібліології".

Далі доповідач визначив три основних взаємопов'язаних роз діли книгознавства. Перший він охарактеризував як роботу на текстом, тобто сукупність усіх процесів підготовки рукопису щ тиражування, який нині називають „додрукарським" етапом кнВ говидання.

Другим основним розділом книгознавства 0.0. Сидоров ви: начив „книговиготовлення або книговиробництво", яке вклю чає увесь комплекс процесів поліграфії, „мистецтва книги' організації та управління книговидавничою галуззю.

І третьою складовою книгознавства як комплексної наук доповідач визначив бібліографію „у найширшому розумінні сло ва (якщо треба - „бібліологія"), ніяким чином не просто і не тількі „книгоопис", а й „книговивчення" виданої книги, її суспільног значення, її ролі у житті суспільства".

Як бачимо, два з трьох, сформульованих 0.0. Сидоровим оО новних об'єктів книгознавства (книговиробництво та книгоопис) такі ж самі, які свого часу визначив М.М. Лісовський, але з більц широкою тепер їх інтерпретацією. Це не випадково, бо ставленні до праць самого Лісовського, як і всієї книгознавчої спадщиш

24

іою, на цій нараді помітно „потеплішало". Більш того, в "німу з виступів було заявлено, що „необхідність уважного і і німого, але, разом з тим, критичного опанування цієї спад-щмііи повинно розглядатись серед першочергових завдань сучас­ною радянського книгознавства".

\ шіступах 23-х учасників дискусії відбився увесь спектр тео-іко методологічних, методичних та організаційних проблем і ні нього книгознавства. Зокрема, визнавши книгознавство 11 іс-ксною наукою про книгу, потрібно було вирішити питан-" | про „кордони", які відокремлюють книгознавство від суміж­ній 111 пм наук. Бо, як зазначив перший на той час доктор філоло-і єн ш \ паук з книгознавства В.А. Істрін, хоча межі поміж окреми-1111 і.іуковими дисциплінами рухомі, визначати їх все ж необхідно. 11 іму то наука, яка не має кордонів, не є самостійною наукою, і іка постановка питання тим більше була необхідною, бо у

гумах окремих фахівців прозвучали пропозиції щодо занадто

миреного тлумачення об'єктів книгознавства. Зокрема, ■ і.шия об'єктом книгознавства періодики, що книгознавство \і и наукою „соціологічною", повинне визначати справжню цінність книги, її вплив на суспільство і т.д.

Гому завідувач відділом Інституту мистецтвознавства, фольк-і її етнографії АН УРСР, доктор філологічних наук О.І. Дей у іу пиступі поставив декілька не риторичних питань. Зокре-<< н тих ситуаціях, коли в книзі на перший план виступає не її ніпа, а товарна сторона, чи не краще, глибше і професійніше ИИНЧіїїі. пю сторону фахівці-товарознавці, ніж книгознавці. Не іавжди посильною буде для книгознавців й завдання іиічення справжньої цінності книги. Особливо це стосується II - і "іиїх книг, окремі з яких несуть в собі заряд уповільненої дії, Ііриижпя сила якого не завжди доступна розумінню сучасників і інше могутній вплив у наступні епохи. То чи не краще основ-и і ину цього завдання - оцінку суспільного і наукового зна-Н ні іч її їх або інших книг - покласти на плечі фахівців конкрет­ні vk? Варто також зважити, у чию сферу більше входить про-іі чигання, вивчення суспільного впливу і резонансу книги — фгру соціології чи книгознавства?

« иш ниступ О.І. Дей закінчив висновком про те, що „книга і

ці ріпника є настільки багатим і багатостороннім об'єктом

■ пня, що потребують об'єднання низки наук, серед яких

25