Тема 3. Типологія книги

помічного опису множини предметів, які вивчаються, (наприк-Мд, принцип гомологічної схожості в систематиці тварин, прин­цип симетрії в фізиці елементарних частин і т. д.).

Теоретична типологія спирається звичайно на розуміння об'єкта як системи, що пов'язано з виокремленням системоут-иорюючих зв'язків, з побудовою уявлення про структурні рівні Об'єкта; така типологія служить одним із головних засобів пояс­нення об'єкта і створення його теорії.

Немає сумніву, що більшість з вищенаведеного безпосередньо стосується й книгознавства, комплексної наукової дисципліни про книгу і книжкову справу, яке має справу з множиною дійсно різнорідних за складом об'єктів (не випадково ж „комплексна") і їх науково обґрунтоване впорядкування, опис і пояснення є її першочерговим завданням.

Полягає воно в необхідності привести постійно зростаючу масу розрізнених і різноманітних за змістом, цільовим і читацьким призначенням, художньо-поліграфічним виконанням та іншими ознаками видань в більш-менш чітку і зрозумілу систему.

Розробка такої типології має першочергове значення для фор­мування наукових основ управління книжковою справою, ефек­тивної організації книговидання, вивчення, обліку, зберігання, розповсюдження та використання книги в суспільстві. Інакше кажучи, книжковий масив і потік мають бути прогнозованими і, певною мірою, керованими, для чого вони мають бути структу-рованими, приведеними в певну систему. Тобто, за певними оз­наками єдності й відмінності згрупованими і систематизовани­ми. Без цього видавничий процес не може бути зрозумілим, тим більше —керованим.

Для успішного вирішення цього завдання необхідно з'ясувати питання: чи є типологія книги одним із розділів книгознавства і її об'єктом є книга в цілому та її різновиди, а предметом - по­рівняльний аналіз різних категорій книги, їх групування і систе­матизація, чи вона обсягом і методами своїх завдань виходить за ці межі і, природно, матиме інші об'єкт і предмет дослідження.

За традиційним поглядом до останнього часу вважалось що, як стверджував відомий фахівець І.Г. Моргенштерн, типологія книги є „знання категорій книги, їх видоутворюючих властиво­стей і логічного співвідношення різних категорій книги, що виді­ляються за ознаками призначення та форми". Інакше кажучи, ти-

55

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

пологія книги вважалася, хай надзвичайно важливим, однак од­ним із основних розділів книгознавства.

Проте з кінця минулого століття почалась утверджуватися думка, що поняття „типологія книги" значно ширше й охоплює всю проблематику книги і книжкової справи в цілому. Головним виразником такого погляду став проф. Московського універси­тету друку О.А. Гречихін. За його твердженням об'єктом „бібліо-типології" є „вся різноманітність книги, книжкової справи та книгознавства", а предметом - систематизація будь-яких книго­знавчих об'єктів, процесів, понять, методів і т. д.".

Таке твердження можна розуміти або як свідоцтво того, що типологія книги у її традиційному розумінні виконала свою місію, або ж, навпаки, була і залишається головною проблемою книго­знавства.

Більш толерантну і виважену позицію у цьому питанні займає більшість фахівців, зокрема, відомий український бібліогра-фознавець і книгознавець Г.М. Швецова-Водка. У своєму на­вчальному посібнику „Типологія книги" вона зазначає, що в пи­танні про роль і місце типології книги, в основному, залишається на „традиційних" позиціях, розглядаючи типологію книги „як знання про способи, процеси і результати типологічного групу­вання книг (літератури, творів друку, видань і т. д.)", однак вра­ховує і наукові дослідження другого напряму. Зокрема, праці О.А.Гречихіна, що пов'язані з визначенням типологічної харак­теристики книги (2).

Поділяючи такий погляд на сучасне бачення проблем типо­логії книги, розглянемо найбільш важливі її проблеми і перспек­тиви.

В типології книги застосовуються різні шляхи і методи, на-прями та аспекти. Головними серед них є визначення основних способів і категорій типологічного пізнання книги та основних категорій книги.

Для типологічного пізнання книги найчастіше, як відомо, за­стосовуються методи класифікації, систематизації і типізації (ти-пологізації). Термін „типізація" Г.М. Швецова-Водка пропонує вживати у значенні приведення творів, документів, видань до визначених теорією і практикою зразків Стипів). Розглянемо ко­ротко кожний з названих методів, щоб краще побачити спільне і відмінне в них.

56