Тема 6. Апарат книги

Як бачимо, більшість елементів ідентифікаційних текстів унор­мовані, тобто відповідними державними стандартами визначено їх функціональне призначення і місце на певних сторінках ти- j тульних аркушів. Однак, є й такі, місцерозташування яких чітко не зафіксоване. Наприклад, вищенаведений „штриховий код" може розташовуватися на останній сторінці картонної боковин и обкладинки, палітурки, суперобкладинки внизу в лівому чи пра­вому кутку. Більш того, при необхідності видавець може додати до обов'язкових вихідних відомостей будь-які інші відомості, що характеризують книгу.

Це необхідно враховувати при пошуку та використанні іден­тифікаційних текстів книги [3-6]

6.3.2 Орієнтуючі тексти (Довідково-пошуковий апарат книги)

До орієнтуючих текстів безпосередньо належать: зміст, до­поміжні покажчики до змісту книги та колонтитули з їх непрос­тою внутрішньою диференціацією.

Щодо змісту книги, то тут вживається (переважно в російській літературі) два терміни: "зміст" і "оглав" (оглавление"). В украї­нському книговиданні вживається єдиний термін - "зміст".

Основним функціональним призначенням змісту є орієнтов­но-пошукове завдання - спростити та прискорити пошук скла­дових частин книги (глав, параграфів, статей, оповідань, приміток, бібліографічних посилань тощо). Крім того, зміст виконує ще дві додаткові функції:

1. Інформаційно-пояснювальну - дати читачеві загальне уяв­лення про зміст і структуру видання, підготувати його тим самим до читання чи вибору матеріалу, допомогти відновити в пам'яті прочитане під час перерви в читанні;

2. Рекламно-пропагандистську — привабити читача, викли­кати у нього інтерес до книжки, яку він продивляється, бажання прочитати її. Тобто, спонукати його купити книгу або взяти її в бібліотеці.

Зміст, що не повністю відповідає всім цим завданням, знижує функціональні якості видання: уповільнюється пошук структур-

116

них частин, ускладнюється підготовка до читання та вибір мате­ріалу для ненаскрізного читання, довшає шлях книги до читача.

Образно кажучи, зміст - це вітрина книги: по ньому спожи­вач має побачити все основне, що є у тексті книги.

Допоміжні покажчики до змісту видань - це упорядкований (найчастіше в алфавітному порядку) перелік об'єктів тексту: пред­метів, імен, назв, формул і т. д. і позначень їх місця на сторінках видання, завдяки чому можна швидко знаходити відомості про названі вище об'єкти, коли необхідна довідка чи вибіркове чи­тання книги.

Допоміжні покажчики виконують дві основні функції:

1. Довідково-пошукову — допомагають швидко знаходити в книзі відомості про предмет, особу та інше, що цікавить читача.

2. Довідково-орієнтовну - повідомляє, про які теми, пред­мети, особи тощо можна знайти інформацію в даній книзі.

Крім того, вони корисні і для критичної оцінки книги: допо­магають авторам і редакторам виявити не помічені раніше проти­річчя, невиправдані повтори, пропуски, а також ліквідувати різнобій в термінології.

Коли на сторінках книги розпорошені об'єкти, відомості про які може розшукувати читач, покажчики завжди будуть корис­ними. Найперше вони потрібні у таких за цільовим призначен­ням виданнях:

1. Наукові, що потребують значної кількості допоміжних по­кажчиків, які будуть потрібні при аналітичній та синтетичній розробці наукової проблематики;

2. Науково-популярні, в тому числі і для дітей, оскільки до них читач повторно звертається за довідками, а "зміст" не завжди може скоротити час пошуку;

3. Виробничо-практичні, тому що фахівці постійно зверта­ються до них за довідками з професійних питань, а внутрішньо-текстові виділення не завжди входять до "змісту";

4. Нормативні, оскільки одна назва не дає можливості швид­ко знайти необхідний нормативний документ, а особливо уточ­нення та доповнення до нього, які можуть розміщуватись в різних місцях тексту;

5. Навчальні, оскільки відомості про різні аспекти одного предмета розміщують у різних місцях;

117

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

6. Довідкові, особливо при їх алфавітній побудові, де, наприк лад, систематичний покажчик вкрай необхідний;

7. Літературно-художні, особливо в збірниках крилатих вис ловів, афоризмів, приказок та прислів'їв, які переважно читают вибірково.

Отже, особливості матеріалу книги й характер її використанн визначають потребу і кількість в ній допоміжних покажчиків. Дл того, щоб краще орієнтуватися в них, потрібно мати на увазі, щ покажчики поділяються на окремі види за об'єктами пошуку, з принципом розташування рубрик, за способом аналізу матеріалі видання, за повнотою наведення об'єктів пошуку і т. д.

За об'єктами пошуку розрізняють такі покажчики: предметні, тематичні, ключових слів, назв, іменні та ін.;

за принципом розташування рубрик — алфавітні, систематичні, хронологічні, нумераційні;

за способом аналізу матеріалів видання - формальні (складен' на основі формальної згадки об'єктів пошуку у виданні) та змістовні (коли фрагмент тексту відображається незалежно від того, згадується об'єкт пошуку у тексті чи тільки припускається);

за повнотою наведення об'єктів пошуку — повні та вибіркові (що відображають об'єкти, що найбільше потрібні читачеві за призначенням видання та характером його використання).

Перелік класифікаційних різновидів допоміжних покажчиків можна продовжити. Однак, слід мати на увазі, що кожен покаж­чик може включати до свого складу низку або й всі вище пере­лічені ознаки. Наприклад, предметний покажчик є однооб'єкт-ним, а за принципом розташування рубрик може бути алфавіт­ним або систематичним, за способом аналізу тексту — формальним або змістовним, за повнотою наведення об'єктів пошуку — повним або вибірковим і т. д.

Так що проблема полягає не в тому, щоб у кожній книзі було якомога більше допоміжних покажчиків, а в тому, щоб подати саме ті (або той) покажчики, які б найбільш повно розкривали зміст видання відповідно до його цільового і читацького призна­чення.

Колонтитули - це довідковий рядок над текстом сторінки (інколи збоку від нього, інколи під ним), який сповіщає про його (тексту) зміст: