3.2.2 Дсту 3018-95 Видання. Поліграфічне виконання: Терміни та визначення

Другим державним стандартом_ущо безпосередньо стосується книгознавчої проблематики, є ДСТУ 3018-95 „Видання. Полігра­фічне виконання: Терміни та визначення", який був розроблений Українським науково-дослідним інститутом поліграфічної про­мисловості ім. Т. Шевченка (УНДІПП ім. Т. Шевченка) і набрав чинності, як і попередній, з 23-го лютого 1995 року. Визначену ним термінологію ми неодноразово використовували при роз­гляді конструкції і структури книги. Тепер зупинимося на ньому

більш детально.

Цей стандарт встановлює терміни та визначення понять у га­лузі поліграфічного оформлення і виконання видань. Терміни, регламентовані ним, є обов'язковими для використання в усіх видах нормативної документації, у довідковій та навчально-ме-

68

Тема 3. Типологія книги

тодичній літературі, що належить до поліграфії, а також до робіт іі стандартизації, або використання результатів цих робіт, в тому числі програмних засобів для комп'ютерних систем.

У розділі „Загальні поняття" стандарт подає визначення таких основоположних понять: видання (поліграфічне), сторінка ви­дання, блок видання, обкладинка і палітурка, термінологія скла­дових елементів яких розшифровується у подальших підрозді­лах.

Поняття ..видання (поліграфічне)" визначається як „друко­ваний виріб, що призначений для розповсюдження вмішеної в ньому інформації, пройшов редакційно-видавниче оброблення, поліграфічно самостійно оформлений та має вихідні відомості". Це визначення заголовного терміна, як і в попередньому стан­дарті, страждає багатослівністю і відвертою неузгодженістю з ним. В усякому разі, укладачі споріднених стандартів могли б спільно вирішити, що ж таке „видання": „документ" чи „друкований

виріб"?

Звичайно, можна припустити, що укладачі першого стандарту формулювали цей термін для визначення будь-яких документів, друкованих чи не друкованих (хоча насправді цього не досягай), а укладачі „поліграфічного видання" намагалися підкреслити саме друковану його сутність. Цілком, можливо, і виправдано. Але ж навіщо „друкований виріб" коли існує цілком придатний, на нашу думку, термін „друкований документ"?

А далі у визначенні „друкованого виробу" - намагання будь-що бути не схожими з визначенням „видання" у попередньому (за нумерацією) стандарті і те ж саме багатослів'я. Якщо, наприк­лад, у визначенні сказано, що „друкований виріб" „пройшов ре­дакційно-видавниче оброблення", то чи потрібно ще підкреслю­вати, що він „самостійно оформлений та має вихідні відомості"? Що ж то за „редакційно-видавниче оброблення", якщо після нього можуть бути відсутні у виданні вихідні відомості? До речі, чи не є оте механічне „оброблення" (замість інтелектуального „опрацювання") переконливим підтвердженням нашого припу­щення, що автори визначення цього терміна діяли за відомим принципом: хай гірше, аби тільки інше?

Не обійшлося без певних огріхів у визначенні й інших основ­них понять. Наприклад, у визначенні „блоку видання" відсутнє принципове: „Основна частина матеріальної конструкції видан-

69

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

ня...", як це вказано у відповідному російському стандарті. Чи й тут спрацював вищевказаний „принцип"? Не зрозуміло, чому до терміна „"палітурка" подано російський відповідник „переплет­ная крышка", а не „переплет"?

Перелік визначень термінів 4-х основних елементів видання починається з „Оформлення та виконання сторінки видання"', де розшифровано 40 поліграфічних елементів, що „населяють" сто­рінку видання (книги). Стосуються вони, перш за все, різновидів самої сторінки: початкова, спускна, кінцева, сторінка видання без полів. Далі йдуть елементи тексту на сторінці: літера (мала, велика, заголовна, капітель), цифра, рядок (новий, тупий, кінцевий), afb зац. шпальта, підвал: графічні елементи (ініціал, заставка, кінцівка. орнамент: кількісні показники (колонцифра, сигнатура.).

Далі йде тлумачення 15-ти термінів щодо „ Оформлення та ви­конання блока видання". Головними серед них є: зошит, складний зошит та його елементи (накидка, вкладка, вклейка, приклейка). паспарту, фальц, каптал та ін.

Тлумачення 17-ти термінів має підрозділ „ Оформлення та ви­конання покриття видання", тобто термінів, що стосуються об­кладинки і палітурки. Перш за все вони стосуються різновидів обкладинки (проста, складена) та палітурки (суцільна, суцільно-крита, складена) та їх окремих елементів: картонна боковина, кант, біг, форзац (простий, складений), суперобкладинка, манжет книги, футляр, закладка.

Найбільше визначень термінів (31) подано у підрозділі „Цільо­ве оформлення видання", що стосується, в першу чергу, допоміж­них текстів видання (у нашому випадку - апарату книги). Що­найперше титулу та його різновидів (односторінковий, двосторі-нковий. розгорнений, подвійний, контртитул, авантитул). Далі йдуть визначення окремих елементів титульної сторінки (заго­ловні дані, надзаголовні, підзаголовні дані) та терміни орієнтую­чих і тлумачних елементів: зміст, передмова, післямова, примітка, додаток, покажчик тощо.

Завершує даний стандарт підрозділ „Поліграфічне виконання видання", де подано 15 визначень суто поліграфічних термінів, що роз'яснюють технологію (інструментарій) підготовки видан­ня. Зокрема, формат видання, друкарський шрифт (кегель шриф-ту, гарнітура шрифту, місткість шрифту, група шрифтів), вічко —