Тема 6. Апарат книги

елементи апарату книги можуть виконувати не одну, а декілька функцій одночасно (наприклад, передмова) (2), [20, С. 61-111].

6.3 Класифікація допоміжних текстів за їх основними функціями

6.3.1 Ідентифікаційні тексти (Розпізнавальний апарат книги)

Ідентифікація (лат. identificare - ототожнювати) розуміється як розпізнання (впізнання) того чи іншого об'єкта, предмета, про­цесу або явища за певною сукупністю їх ознак. В ринкових умо­вах вона в повній мірі стосується всієї видавничої продукції і кож­ної книжки окремо, тобто тієї інформації, що вміщується в її до­поміжних ідентифікаційних текстах.

Згідно з рекомендаціями Центру розвитку видавничої справи, створеного при Інституті „Відкрите суспільство" у Будапешті, така ідентифікація має сприяти:

• ідентифікації інтелектуальної власності на книгу;

• ідентифікації видавництв (особливо у юридично-правовій сфері);

• розробці статистичних даних чи реєстрів;

• допомозі в логістиці і маркетингу книги як товару;

■ допомозі у фіскальних потребах (обліку митних чи подат­кових органів).

У світлі перелічених завдань проблема полягає у визначенні необхідного мінімуму ознак книги, яких буде достатньо для вирі­шення вище означених завдань, і відмові від тих, які раніше ви­конували ідеологічно-антуражні функції. Перелік необхідних ознак визначається існуючими Державними стандартами (ДСТУ) в галузі редакційно-видавничої діяльності.

Ідентифікаційні тексти налічують найбільшу кількість еле­ментів апарату книги, які в сукупності називаються вихідними відомостями. Вихідні відомості - це сукупність даних, які ха­рактеризують видання та призначені для його оформлення, бібліографічного опрацювання, статистичного обліку, інформу­вання споживачів і полегшення читацького пошуку в бібліотеках та книгарнях.

112

Основним призначанням вихідних відомостей є повідомлеи ня (інформування) споживачів і посередників (книготорговців, бібліотекарів, бібліографів тощо) про видання. Зокрема, про те, хто автор і яка назва книги, до якого жанру чи виду вона відно­ситься, кому адресована, хто видавець, де, в якому місці вона видрукувана і в якому році вийшла, хто брав участь у її створенні, підготовці та випуску, до якого розділу та підрозділу класифіка­ційних систем (УДК, ББК) вона відноситься, який міжнародний стандартний номер книги (ISBN) чи серіального видання (ISSN) їй присвоєний, її кількісні та виробничі характеристики, в якій друкарні вона друкувалася (з вказівкою адреси), які фахівці її готували до друку тощо.

Обов'язкові елементи вихідних відомостей дають читачеві ос­новну інформацію про книгу і дозволяють йому виокремити (віднайти) її серед маси інших видань. Неповнота обов'язкових елементів вихідних відомостей, навпаки, ускладнює пошук не­обхідної книги, а повна їх відсутність, взагалі, призводить до втра­ти інформації про книгу для споживача і для історії книговидан­ня в цілому.

Склад, перелік і розміщення вихідних відомостей мав би рег­ламентувати ДСТУ „Інформація та документація. Видання: Вихідні відомості", який планувалося ввести у дію з 2003 року, однак його запровадження з невідомих причин затримується до цього часу. Тому поки що потрібно орієнтуватися на стандарт -ГОСТ 7.4 - 86 «СИБИД. Издания. Выходные сведения», який є чинним в Україні як міждержавний стандарт.

Вся сукупність ідентифікаційних елементів книги - вихідних відомостей розташовуються:

• на одиноаркушевому (тобто двосторінковому) титулі - на титульній сторінці та на її звороті;

• на двоаркушевому (тобто чотирьохсторінковому) титулі основна частина ідентифікаційних елементів розміщується на титульній сторінці та на її звороті, решта (з повтором деяких) — на авантитулі (видавництво, видавнича марка (логотип), гасло чи присвята та ін.) та в інших місцях (на прикінцевому титулі, об­кладинці, палітурці, чи суперобкладинці тощо).

Основні відомості про книгу повторюються на найпомітні-шихїї місцях - обкладинці чи суперобкладинці, палітурці, корінці обкладинки чи палітурки.

119

Низовий МЛ. Вступ до книгознавства