Тема 1. Книгознавство як наука

,Вс1 ці галузі книгознавства мають своє минуле, отже, мають свою її і прію. В багатьох з них є своя теорія, тобто принципи, що спря-моиують їх діяльність. Зрештою, майже всім їм належить практи­ці, або, так би мовити, сучасна поточна діяльність. Відповідно з цим різні галузі книгознавства можуть бути вивченими з боку її іоричного, теоретичного і практичного" [14, С 45-46].

3 1913 року М. Лісовський почав викладати книгознавство як мінімальну дисципліну в Петербурзькому університеті. Тут немає можливості розповідати, що цьому передувало в житті вже на той час відомого книгознавця. Наведемолише одну деталь. Якне див­но, М.М. Лісовський, який все своє життя вчився, постійно пра-і попав з книгою, не мав диплома про вищу освіту, хоча навчався в декількох навчальних закладах.

Це формально не дозволяло йому бути викладачем в універси-н-1 і. Тому його сподвижник і в подальшому продовжувач його і прави відомий філолог-латиніст і книгознавець проф. О.І. Ма-дсш, розуміючи унікальність Лісовського як універсального вче-пого-книгознавця, взявся залагодити цю справу. Для цього він Підготував звернення з розлогою біографією свого друга, пока-іанши всі основні напрями його книгознавчої, бібліографічної, і і ;і і истичної, журналістської та іншої діяльності. Це давало підста-ми думати, як говорилося у зверненні, „що М.М. Лісовський, як прекрасно знайомий з теорією і практикою всіх питань, що стосу­ються книгознавства,... може бути цілком визнаним надійним кер-шпиком студентів в їх заняттях за вибраним ним фахом"(2, С 153).

Це звернення підписало 7 провідних професорів історико-філо-ПОГІЧного факультету університету і Рада факультету погодилась допустити Лісовського до читання лекцій з книгознавства у ста­тусі приват-доцента.

Забігаючи наперед, зазначимо, що професура Петербурзького університету не помилилася: невдовзі М. Лісовський став профе­сором, організував кафедру книгознавства і студенти-випускни-ки мали можливість писати дипломні роботи з книгознавства. З 1916 р. Лісовський почав читати курс книгознавства також в Московському університеті.

Його перша, заголовна („відкрита") лекція в університеті на­зивалася: „Книгознавство, як предмет викладання, його сутність і завдання", яка з незначними доповненнями і змінами була пізніше надрукована. В ній він вперше дав розгорнуте визначен-

11

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

Тема 1. Книгознавство як наука

ня книгознавства: „Під книгознавством потрібно розуміти нау­кову дисципліну, що об'єднує різні знання (технічні і теоретичні), які стосуються книги, як такої, в її минулому і сучасному і що має за мету: з'ясування умов виникнення, розповсюдження та експ­луатації творів писемності і друку, а також з'ясування причин і наслідків якісного і кількісного складу цих творів при різних об­ставинах" 132, С 13].

Важливе значення для подальшого розвитку книгознавства мало визначення Лісовським його об'єкта і предмета. Об'єктом книгознавства він визначав: „книговиробництво - книгорозпов-сюдження-книгоопис" (знаменита „тріада Лісовського"), апред-метом - „з'ясування умов виникнення, розповсюдження та екс­плуатації творів писемності і друку, а також з'ясування причин і наслідків якісного і кількісного складу цих творів при різних об­ставинах".

В цілому, книгознавчі праці М.М. Лісовського, в яких впер­ше були поставлені і багато в чому вирішені проблеми об'єкта, предмета, методів, складу, структури та ін., справили великий вплив на подальший розвиток не лише російського, а всього сло­в'янського книгознавства. Не випадково відомий польський кни­гознавець Кшиштоф Мігонь у своїй праці „Наука про книгу" пише, що „наступні теоретичні побудови - не лише в російській, айв українській, польській, чеській науковій літературі, - як правило, починалися з визначення позиції стосовно концепції Лісовського" [36, С 54].

В цілому, кінець XIX - початок XX ст. ознаменувалися стрімким розвитком книгознавства в Росії й Україні. За ним виз­нається статус наукової і навчальної дисципліни, з'являються праці методологічного рівня (М. Лісовський, О. Ловягін. М. Ру-бакін), створюються перші спеціальні книгознавчі організації, які ведуть активну книгознавчу роботу.

Зокрема, у 1899 р. в Петербурзі створюється перше в Росії Ро­сійське бібліологічне товариство (1899-1931 pp.), головним зав­данням якого було визначено „сприяння об'єднанню працюю­чих за питаннями книгознавства і теоретичному напрацюванню та практичному застосуванню низки заходів для полегшення ог­ляду всіх родів літературних творів, а також вивчення книжкової справи в її минулому і в сьогоденні".

12

Першим багаторічним президентом товариства був проф. <» Поняті, а секцію книгознавства та друкарської справи очо-ПЮМВ (і 1905 p.) M.M. Лісовський. Крім того, існували секція іринпогекознавства (пізніше виокремилася в самостійне Товари-t і по бібліотекознавства), філологічна, історико-літературна, істо-рИЧМІ, археологічна, історико-географічна.

Черсзрік, у 1900 році було організоване (на базі Московського і иі.иіоірафічного гуртка) Російське бібліографічне товариство при Мої мжському університеті (1900-1930 pp.), яке видавало жур­ інні „библиографические известия" (1913-1929 pp.) під редакцією U.C. Ііцднарського і відіграло значну роль у розвитку бібліографії игознавства дореволюційної Росії.