Тема 2. Книга: сутність і значення

укового. прикладного або художнього характеру, який має |успільне значення, обсягом не менше 250 кілобайт (або 2*10 біт)

Інформації" (10).

В цьому визначенні дійсно новим є зміна традиційних оди­ниць обліку обсягу книги на комп'ютерні (кілобайти), хоча без паралельного подання обсягу книги в друкованих аркушах. Внас­лідок чого поза визначенням автоматично залишається традицій­на (друкована) книга. Крім того, не зрозуміло, як (або чим) низначити „суспільне значення" книги. Тому і це визначення не можна вважати вичерпним і остаточним.

Через деякий час автор повернувся до цієї проблеми і на Дев'ятій міжнародній конференції з проблем книгознавства (2000 р.) зап­ропонував наступне визначення книги: „книга — самостійно існуючий, зафіксований у будь-якій матеріальній формі літера­турний твір наукового, прикладного або художнього характеру, який має суспільне значення, призначений для читання, обсягом не менше 48 стор.. або 120 000 друкованих знаків, або 125 кіло­байтів інформації "(11 С. 22).

Хоча автор впевнений, що запропонована ним дефініція „при­датна для визначення книги на всіх етапах розвитку її матеріаль­ної форми від книги на папірусі або глиняних табличках до книги на магнітних чи оптичних носіях", однак, слід визнати, що він, справедливо повернувшись до традиційного виміру обсягу кни­ги, в цілому, зробив більш „важким" своє визначення, допустив­ши при цьому низку прикрих неточностей.

Зокрема, потрібно говорити: „більше 48 стор.", тоді це — кни­га, не варто лякати тисячами „друкованих знаків", а вказувати „понад 3 друк, арк.", бо в ті тисячі входять не лише „друковані знаки", а й проміжки між ними. В комп'ютерному еквіваленті раніше пропонувалося 250 кілобайт, тепер — наполовину менше... Цілком очевидно, що увесь попередній досвіт переконує у тому, що для більш-менш стабільного визначення книги, не­обхідно відмовитися від спроб відбити у цьому визначенні всю сукупність її соціальних (освітніх, наукових, культурних та ін.) функцій і представити книгу, перш за все, як нерозривний про­дукт духовної і матеріальної діяльності людини і вказати на ті основні ознаки, які відокремлюють її від некнижкових видань. Інакше кажучи, слід погодитися з думкою К. Мігоня, який, зокрема, писав: „Ознайомлення з історичними долями книги доз-

45

I

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

воляє визнати її найважливішою формою збереження графічної інформації, призначеної для багаторазового відтворення і пере­дачі в часі і просторі. Ці основні функції книги є її постійними властивостями; до змінних же належать матеріали, на яких відтво­рюється інформація, форми книги, різновиди шрифтів і змісту, а також особливі функції різних типів книг. Історично зумовлене різноманіття типів і видів книг ускладнює спробу дати однознач­не визначення поняттю "книга". Будучи багатофункціональним засобом передачі інформації, вона по-різному розглядається з різних точок зору; її універсальна дефініція можлива лише на ви­сокому рівні узагальнення, яке, у свою чергу, межує з повсякден­ним спрощенням" [36, С 29-30].

Враховуючи вищесказане і спираючись на напрацьоване по­передниками, пропонуємо наступне визначення, апробоване на Семінарських заняттях зі студентами минулого та позаминулих років: книга — історично сформований блок-кодекс неперіодично­го видання обсягом понад 3 друковані аркуші (або відповідна кількість кілобайтів в комп'ютерному еквіваленті) для закріплення, зберігання і передачі інформації у часі і просторі [7, с 10].

Скоріш за все, ця пропозиція не є бездоганним варіантом ви­значення поняття „книга". Однак вона може стати ще одним неве­личким кроком уперед до остаточного вирішення даної проблеми.