6.3.4 Бібліографічні тексти

(Бібліографічний апарат книги)

Бібліографічні тексти зв'язують зміст книги з літературними та документальними джерелами на ту ж чи близькі теми - спові­щають бібліографічні дані про них у вигляді певної кількості еле­ментів бібліографічного запису. Головна їх мета — познайомити

122

читача з джерелами цитат, запозичень, фактів і дати йому ^мож~ ливість віднайти використану у тіюрі чи рекомендовану в ^кни31 літературу в бібліотеці чи в системі книжкової торгівлі.

До бібліографічних текстів відносяться бібліографічні і^10си" лання та прикнижкові (пристатейні) списки і покажчики.

Бібліографічний апарат виконує два основних завд^^ння: 1. Довідкове - дає можливість читачу знайти джерела цита*> за­позичень, використаних автором; 2. Інформаційне - знайо^мить читача з літературою за темою книги, рекомендує йому літер^атУРУ для поглибленого вивчення викладеної у книзі теми або пробле­ми, відсилає читача до праць, де поставлене в книзі питанні ^вис' вітлене більш повно і детально, популярно чи науково.

Бібліографічне посилання - короткий бібліографічний ^опис (бібліографічний запис) джерела цитати чи запозичення, а ^гакож твору чи видання, які оцінюються, рекомендуються або кР^ити" куються в основному тексті.

длил

Для бібліографічного посилання характерна стислість: ^иини> як правило, складається лише з обов'язкових елементів. Ді¹* од­нотомної книги це автор, основний заголовок, порядковий ^н0 мер видання, місце і рік та номер чи номери сторінок, не ^яких надруковано цитоване або обговорюване місце.

Прикнижковий бібліографічний список (покажчик) - Є^іблі°' графічний список (покажчик), вмішений в книзі, що відображає використані, цитовані та (або) рекомендовані твори, видаг¹"* ^іа інші документи.

На відміну від внутрішньокнижкового бібліографічного спис­ку (покажчика) записи такого списку (покажчика), всі або" Д^еяк1 так чи інакше пов'язані з основним текстом видання (знак(^эм по­силання, прізвищем автора та роком видання).

Бажано, щоб заголовок прикнижкового бібліографічного' спис­ку (покажчика) відображав загальну тему включених до нього творів, видань, документів, а підзаголовок їх характер (цит^ован1' рекомендовані, використані).

В літературно-художніх книгах бібліографічний апарат ^є при­належністю головним чином тексту вступних статей та комен­тарів, де важко обійтись без бібліографічних посилань, ба^жании тут і список рекомендованої літератури про життя і творчіР^ть *»" тора. Обсяг списку залежить від читацької адреси книги: корот­кий - для масового читача, повний - для фахівців.

123

Низовий М.А. Вступ до книгознавства Д

В наукових та виробничих книгах обов'язкові посилання НІ джерела цитат і, як правило, необхідний список літератури на тему твору, але не використаної, яка має багато зайвих для читача прань, а тієї, що складає активний фонд для вивчення теми. Рекомен­даційні списки потрібні також і для науково-популярних та на­вчальних книг, без яких вони не можуть у повному обсязі вико­нати свою просвітницьку місію.

Такі, в основному, різновиди допоміжних текстів книги, які називають апаратом книги. Не всі його елементи однозначно „впи ■ суються" в означені нами чотири групи за їх функціональним призначенням. Хоча б тому, що чимало з них виконують не одну, а декілька функцій. Наприклад, передмова, окрім свого прямого тлумачного призначення, може виконувати й орієнтуючі функції, якщо в ній розкрита, наприклад, структура видання, особливо багатотомного. Або тлумачні тексти можуть також виконувати ідентифікуючі та орієнтуючі функції, якщо в них, наприклад, розкрита історія вивчення та публікації основного тексту творів певного автора.

Зрозуміло, що далеко не всі вище перелічені елементи апарату книги присутні в повному обсязі в кожній книжці. Різні книги з різними цільовим і читацьким призначенням мають різний набір обов'язкових і факультативних (тобто необов'язкових) компо­нентів допоміжного тексту, хоча для кожного виду книг встанов­лено необхідний мінімум обов'язкових елементів.

Слід також зазначити, що у нашому книговиданні, в апараті книги ще багато чого до кінця не внормовано і не закріплено ви­сококваліфікованими державними стандартами. Тому цілком зро­зумілими є прагнення фахівців (особливо видавців) спростити апарат книги, відмовитися від усього зайвого, заідеологізовано­го, що перейшло до нас з радянських часів.

Цілком поділяючи таке прагнення, однак, хотілося б застерег­ти від надмірно поспішної „революційності", щоб раптом не впа­сти в протилежну крайність. Важко, наприклад, погодитися з про­позицією не вказувати на книзі рік її видання або класифікаційні індекси УДК і ББК. А як же тоді відслідковувати поступ (чи рег­рес) держави у книговидавничій справі або дізнаватися про на­лежність книги до тієї чи іншої галузі знань? Чи може нехай кож­на бібліотека (і кожен зацікавлений споживач) самотужки відпо­відає на ці й подібні запитання?

124