Тема 4. Книжкова справа як система

Тема 4,

Книжкова справа як система

1. Об 'єктивні передумови формування книжкової справи

2. Формування книжкової справи як системи та визначення її структури

3. Основні складові частини книжкової справи та їх взаємозв'язки

4.1 Об'єктивні передумови формування книжкової справи

У визначенні книгознавства „книжкова справа" розглядаєть­ся як друга (разом з „книгою") складова частина об'єкта книго­знавства. Тому є необхідність „розшифрувати" це поняття, тобто з'ясувати витоки його формування, основні етапи розвитку, су­часну сутність, структуру і значення.

Сьогодні „книжкова справа" визначається як сукупність га­лузей культури і народного господарства, пов 'язаних з підготовкою і випуском книги, її розповсюдженням та використанням. Інакше кажучи, мова йде, перш за все, про систему видавництв та видав­ничих організацій, друкарень, інформаційно-бібліографічних і книготорговельних установ та головних закладів книгокористу-вання - бібліотек.

Книжкова справа існувала у світі задовго до появи книгодру­кування. Рукописна книга як засіб відбиття суспільної свідомості впливала на розвиток ідей і знань тогочасних народів і країн. Од­нак коло її впливу було вкрай обмеженим, перш за все через інди­відуальне (поштучне) виготовлення кожної книги.

Вирішальним поштовхом до створення книжкової справи як системи стало винайдення книгодрукування, яке швидко зроби-74

л<> книгу набагато доступнішою, а потім і масовою. Якщо в епоху рукописної книги усі процеси її створення фактично брав на себе и творець, то в умовах друкарського тиражування книги відбу-ішсться диференціація основних етапів її створення: підготовка, шшуск, розповсюдження та використання.

Цей процес особливо прискорився з кінця XIX - на початку XX ст. у зв'язку з розвитком машинного книгодрукування та впро-ипдженням прогресивних форм капіталістичного підприємницт-на. В Росії він, в основному, завершився в кінці XIX ст. Це, зокре­ма, підтвердив Перший з'їзд російських діячів друкарської спра-ни (1895 p.), зафіксувавши становлення видавничої справи як самостійної галузі народного господарства і культури.

У нових умовах поступово формуються, кажучи сучасною про­фесійною мовою, три основних цикли (етапи) виготовлення кни­ги: додрукарський, друкарський та післядрукарський з внутріш­ньою диференціацією кожного з них.

Наприклад, додрукарський етап включає в себе: формування іадуму майбутнього твору, пошук автора, створення рукопису, розробку та втілення в життя концепції видання, редагування рукопису, художнє оформлення видання, забезпечення полігра­фічного виконання і, нарешті, прогнозування майбутньої долі кидання (книжковий маркетинг).

Такими ж складними і диференційованими є і два наступні ета­пи виготовлення книги. Тому варто більш детально розглянути еволюцію формування основних складових книжкової справи.

4.2 Формування книжкової справи як системи та визначення її структури

Увага до визначення книжкової справи та її складових частин значно посилилася в період формування книгознавства як само­стійної науки про книгу і пошуку його головних об'єктів дослі­дження. Саме тоді була сформульована відома „тріада" Лісовсь-кого, який об'єктом книгознавства визначив книговиробницт-во, книгорозповсюдження, книгоопис [бібліографія].

Незважаючи на гостру критику цього визначення в радянські часи як формального і буржуазно-об'єктивістського, воно зали­шалося до кінця 50-х років XX ст. основним орієнтиром шодо

75

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

складових частин книжкової справи. Навіть під час другого „ні родження" вже „радянського" книгознавства знаходилис фахівці, які підкреслювали, що „ зміст поняття „книгознавство¹ у широкому розумінні вельми правильно і без зайвих схоластич них тонкощів розкрив ще М.М. Лісовський трьома словами „книговиробництво - книгорозповсюдження - книгоопис (проф. М.П. Кисельов).

У роки другого „народження" книгознавства проблема визна чення основних об'єктів дослідження книгознавства дискутува лась особливо, бо на той час вже стало очевидним, що книгознав ство не може обмежитися дослідженням лише власне книги у всьо му її різноманітті. Вже на дискусії 1964 року було сформульовано, а на Першій Всесоюзній науковій конференції з проблем книго знавства (1971 р.) закріплено визначення: Книгознавство є ком­плексна суспільна наука про книгу і книжкову справу". Тобт було підкреслено, що відтепер книгознавство займається вивчен­ням не лише книги, а й всього комплексу галузей культури і на­родного господарства, пов'язаних з її підготовкою, випуском, розповсюдженням та використанням.

На Третій Всесоюзній науковій конференції з проблем книго­знавства (1977 р.) книжкова справа розглядалася не лише як си­стема взаємопов'язаних галузей культури і народного господарства, а й стверджувалось, вона (книжкова справа) як система вперше сфор­мувалась в роки радянської влади й функціонує лише в умовах со­ціалістичної системи народного господарства. Мине небагато років, щоб переконатись у помилковості такого твердження.

Найближче до визначення структури книжкової справи та на­укових дисциплін, що її обслуговують', підійшов А. Барсук у своїй статті „До побудови принципової схеми книгознавства" (1). У запропонованій автором схемі (див. наступ, стор.) системоутво­рюючими елементами були визначені „твір" і „читач", розміще­них по краях прямокутника, а решта його площі поділена гори­зонтально на дві рівні частини. У верхній з них розміщено шість галузей практичної діяльності (редакційно-видавнича справа, оформлення книги, бібліографічна справа, статистика друку, бібліотечна справа, книжкова торгівля), а в нижній - відповідні цим галузям наукові дисципліни (теорія редагування, мистецтво книги, бібліографознавство, статистика друку, бібліотекознав­ство, бібліополістика [книжкова торгівля]) .

76