Тема 3. Типологія книги

і ом, то як називається те видання, що містить всі твори автора? Лиже є у нас так звані академічні повні зібрання творів письмен-миків-класиків, першою ознакою яких є їх вичерпна повнота.

Однак, на жаль, термін „зібрання творів" потрапив до класи­фікації видів видань „за структурою", де подано визначення 5-ти і врмінів: серія, однотомне видання, багатотомне видання, зібран­ня творів, вибрані твори. Важко в цих термінах запідозрити ба­чення якоїсь структури, якщо, звичайно, розуміти її як внутріш­ню побудову (упорядкування) видань.

Тут, скоріш за все, мова йде про обсяг видань з точки зору їх поліграфічного виконання — однотомник чи багатотомник. Але це вже інший класифікаційний ряд, непричетний до структури надання у прямому її розумінні.

Класифікація видів видань „за періодичністю" подає визна­чення 4-х термінів: неперіодичне, серіальне, періодичне і продов­жуване видання.

Основною ознакою цієї класифікації є періодичність виходу надання, тобто як має виходити у світ певне видання: за один раз (неперіодичне видання), окремими випусками упродовж неви-значеного заздалегідь часу (серіальне чи продовжуване видання), або через певні проміжки часу (періодичне видання).

Найбільш насиченою за кількістю термінів в цьому стандарті є класифікація видів неперіодичних видань „за інформаційними ознаками", де подається визначення 45-ти термінів, розміщених у, мабуть, тільки укладачам стандарту відомій послідовності (від першого - „монографія" до сорок п'ятого - „антологія").

Ми вже розглядали подібну класифікацію („за інформацій­ними знаками"), де складно визначити, що покладено в основі цієї класифікації. Важко також зрозуміти, що це за критерій кла­сифікування — „за інформаційними ознаками" - кількість, об­сяг, міра чи специфіка інформативності того чи іншого видання?

Якщо так, тоді стає зрозумілим визначення понять „моногра­фія", „автореферат дисертації", „тези доповідей" і т. д., але як підійти з тим же критерієм до такого видання, як, приміром, „ан­тологія" - неперіодичного збірника вибраних літературно-ху­дожніх творів чи уривків з них?

Фахівці попереджають, що не всі існуючі у вигляді окремих видань жанри творів і навіть не всі типи літератури відображені у

67

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

цьому стандарті. Тому не варто дивуватися, якщо деякі виданн

неможливо буде закласифікувати за „інформаційними ознаками". ■

А поки що варто скористатися вдалою, на наш погляд, спро­бою Г.М. Швецової-Водки в її підручнику „Типологія книги" поділити вказаний у цій класифікації перелік видань на певні групи відповідно типів видань, до яких вони належать. Наприк­лад, наукові видання, навчальні видання, довідкові видання і т. д. (див. табл. 3.2, фасет 5).

Останньою у цьому стандарті є класифікація „видів періодич­них і продовжуваних видань", яку ми залишаємо поза увагою як таку, що не стосується безпосередньо книгознавчої проблематики. В цілому, розглянутий державний стандарт 3017-95 „Видан­ня. Основні види: Терміни та визначення", незважаючи на його окремі недоліки, є важливим нормативним документом в роботі всіх книговидавничих та книгорозповсюджувальних установ та організацій, у тому числі й бібліотечно-інформаційних та навчаль­них закладів. Разом з тим він є надійним підґрунтям удоскона­лення і подальшого розвитку стандартизації видавничої профе­сійної термінології (3,4).