П’єси “Суєта”, “Житейське море”

1. На схилі життя І. Карпенко-Карий написав дві п’єси із задуманої драматичної трилогії “Суєта” (1903) і “Житейське море” (1904). Яка тема об’єднує ці твори? Що на думку автора відіграє важливу роль у розв’язанні питання трудового виховання молодого покоління і морального оздоровлення людини взагалі? До чого закликав головний герой Іван Барильченко і самого себе й інших.

 Підказка

Ці твори об’єднує тема мистецтва й образ Івана Барильченка, що її репрезентує. Автор вважає, що важливу роль у розв’язанні питання трудового виховання і морального оздоровлення людини відіграє мистецтво.

Головний герой закликає і себе, й інших “по правді жить”.

2. Зробіть виписку з монологу Івана Барильченка, у якому Карпенко-Карий виклав власні думки про завдання театру та драматургії.

 Підказка

“Сцена ж, - мій кумир, театр – священний храм для мене!.. В театрі грать повинні тільки справжню літературну драму, де страждання душі людської, тривожить кам’яні серця, і, кору ледяну байдужості на них розбивши, проводить в душу слухача жадання правди, жадання загального добра, а пролитими над чужим горем сльозами убіляють його душу, паче снігу! Комедію нам дайте, комедію, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками і заставляє людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків!.. Служить таким широким ідеалам любо!”

Такими були думки драматурга, який усе життя присвятив служінню своєму народові.

3. Що дозволяє поставити І. Карпенка-Карого в один ряд з такими відомими сучасниками, як Бернард Шоу, Генріх Ібсен, Герхард Гауптман, Октав Мірбо.

 Підказка

Насамперед, тематичне багатство, гострота художнього бачення, заглиблення у психологію персонажів і вмотивованість кожного їхнього вчинку.

17. Творче завдання

Каратка № 1

Уяви, що ти художник-декоратор і дістав завдання оформити сцену для вистави за комедією “Хазяїн” І. К. Карпенка-Карого. Як би ти обладнав сцену для першої дії вистави (робочий кабінет Пузиря)? Опиши.

Картка № 2

Два учні дали письмову відповідь на питання: “Яким я уявляю робочий кабінет Пузиря?”. Ознайомся з їхніми роботами та дай оцінку кожній із них.

 На мій погляд, перша дія п’єси І. Карпенка-Карого “Хазяїн” відбувається в розкішному кабінеті Терентія Гавриловича Пузиря. Посеред кімнати стоїть стіл, застелений червоною скатертиною. На стіні висить велика картина в золоченій рамі. На полотні намальована річка з крутими берегами, понад якими розкинули віти плакучі верби. У кутку стоїть старовинне крісло з різьбленими ручками, тут Пузир часто відпочиває. Під стіною – шафа, на полицях якої під склом виблискують кришталеві келихи, визивно розхвалюють себе сяючими етикетками пляшки з різними напоями. Під іншою стіною – книжкова шафа, полиці якої забиті престижними виданнями. Отже, є чим похизуватися перед гостями. Підлога кабінету застелена розкішними килимами. Кімната прибрана, скрізь чисто. Біля столу кілька стільців. Широке вікно кабінету виходить у квітучий сад.

 У моєму уявленні кабінет мільйонера Пузиря постає таким: посередині важкий великий стіл, збитий з грубо обтесаних, потемнілих від часу дощок, кілька табуреток, що доживають свій вік, сейф для ділових паперів у кутку кімнати. Оце і все умеблювання. На столі лежить рахівниця, кілька папок, стоїть чорнильниця з гусячим пером. Усі речі, мабуть, були свідками ще початку ділової кар’єри Пузиря. Дружина підприємця щодня дбає про чистоту в кабінеті. Терентій Гаврилович не з тих людей, хто “розцяцьковує” своє робоче приміщення (книги, вироби мистецтва йому “без надобності”: на коштовні речі він не розкошелився б, бо “бариша” не одержав би). Вікно робочого кабінету Пузиря виходить у двір. Крізь нього можна побачити, як скликають і годують курей, що робиться біля господарських прибудов.

Картка № 3

Використовуючи статтю підручника, власні спостереження і даний матеріал, зроби висновки, як характеризує Терентія Пузиря його мовлення.

 Оренда, чиста прибиль, оброчна земля, держать оброчну казенну землю в оренді, казенна оброчна стаття, наділи мужицькі на десять літ в оренду взять, дешевий робітник, мануйлівці запустили недоїмку і не заплатили, оддавати землю з торгів на новий строк, без дешевого робітника хазяйство вести годі (розмова Пузиря з помічниками – дія І, ява 8).

 Загнуздати (людей), зробити (дешевого робітника), зробити (бідність), уміти (поводитися з народом), взяти тощо ( роль дієслів).

 Голову об’їсти (про робітників), жили вимотувати, ні за цапову душу (гроші пропали), насталити зуби, обібрати, як липку, тощо (роль фразеологізмів).

 На питання Ліхтаренка, чи брати казенну землю й наділи, які він “витанцював” у мужиків, Пузир відповідає: “Оце вигадав! Посватав у мужиків землю, танцював на заручинах – і не повінчатись! Вінчаю! Тепер мужики нехай танцюють у нас на роботі по злоту в день!” (дія ІІІ, ява 6).

 Бирі, биречки, мов військо перед генералом (про овець); чорт, гадина, пройдисвіт, ідол проклятий, прахвост із прахвостів, грабитель (про Петьку Михайлова); голодранець учителишко, зять із вітру (про Калиновича); з лиця хоч воду пий, Бова Королевич (про сина мільйонера Чобота).

 “Роби, що велю!”, “Ну, нічого бурчать!”, “Не твоє діло!” (дія ІІ, ява 4). “Обійдетесь! А старшого чабана, Клима, виженіть зараз!” “Вигнать!” (дія І, ява 8).

Картка № 4

Поміркуй, які риси в характері Терентія Пузиря допомагає відтінити кожен із названих нижче персонажів: Феноген, Ліхтаренко, Золотницький, Соня, Калинович, Маюфес?

Картка № 5

Порівняй судження різних авторів про головного героя комедії “Хазяїн” І. Карпенка-Карого. Дай їм оцінку. Яке із суджень імпонує тобі, чию точку зору ти найбільше поділяєш? Чому?

 Стаття підручника про Терентія Гавриловича Пузиря.

 Пузиря категорично осуджують за те, що ходив у латаному-перелатаному халаті та старому кожусі, висміюють за скупість, за обмежений світогляд. Але на цьому тлі якимось блідим виглядає злочин хижака-мільйонера, який сіє в навколишніх селах голод, злидні, розоряє господарства селян, створюючи собі в такий спосіб дешеву робочу силу, робить нещасними тисячі людей. Саме в цьому його найбільший злочин. А харчуватися йому в трактирі чи брати з собою, аби не витрачати грошей, сало і хліб, до речі, як і те, у що одягатися, - приватна справа Пузиря. Звичайно, це теж скупість. Але вона повинна викликати усмішку, але не гнівний осуд.

І як на мене, то вже зовсім не випадає з нинішніх позицій осуджувати Терентія Гавриловича за те, що він дбайливий господар, любить овечок, відганяє від своїх кіп гусей, які обскубують там колосся. Водночас подумаємо: чи можемо ми зараз захоплюватися антипузирями-керівниками колгоспів, радгоспів, заводів чи фабрик, які прославилися безгосподарністю, недбальством, “щедрими штрафами” за рахунок держави чи колективу, господарниками, які полінувалися б відігнати від колгоспної скирти не то що гусей, а й стадо худоби?! (Косьмій Б. М. Двоякої правди не буває! // Українська мова і література в школі. – 1991. - № 6. – с. 41-42).

 Я дещо інакше уявляю собі розмову про комедію І. Карпенка-Карого “Хазяїн”. Відколи твір вивчається в школі, ми, либонь, уже добре натовкли боки його центральному героєві – капіталістові-аграрію Пузиреві… Та чим довше розмірковую над образом Пузиря, тим більшу відчуваю потребу наголосити на позитивних його началах. Боляче від того, що ми й досі сприймаємо світ примітивно-класово: ага, багатий, отже, неодмінно поганий, а бідний – неодмінно хороший… З гіркотою, наче на підтвердження цих своїх міркувань, прочитав у “Сучасності” (Ч. 11, 1995) небезпідставний закид письменникам Ярослава Солтиса, голови правління “Укрінбанку”: “Немає жодного твору, де б показувалася підприємливість українця, як позитивна риса. Як добрий - то бідний, як багатий – то дурний і підлий…” Не те саме хіба з Пузирем? Йому протиставляється в комедії Золотницький: і культурний, і патріот, і ліберал… Та коли ж він ще й працює, з чого живе, якщо мало не щодень у Пузиря з візитами? Тому кожна хвилинка дорога, а тут ще й Золотницького розважай. Звісно, щось Пузиреві вдається, щось ні, тільки ж не забере він із собою на той світ набуте – і державі, і людям усе залишиться! А як би не сімнадцятий рік, можливо, й Пузирі, попервах аж ніяк не ідеальні, на краще змінилися би. На “загниваючому” Заході змінились же. (С. Павленко. Рецензія на посібник // Дивослово. – 1997. - № 1. – с. 39).

Картка № 6

Поміркуйте: задля чого жили Пузир, Феноген, Ліхтаренко, Михайлов, Маюфес?.. Задля чого взагалі варто жити? У чому сенс життя?

Ви маєте можливість, ознайомившись із судженнями, оцінкою головного героя комедії “Хазяїн” різними авторами (а вони неоднозначні, суперечливі), подати свій коментар з приводу даного питання.

 Коментар Сергія Ковальчука в газеті “Голос України” від 9 жовтня 1992 року під заголовком” “Буряк чекає Пузиря”:

“Аж не віриться: ще в минулому столітті ми жили без свого цукру. Цукровари, здається, обходились тростиною звідкись привезеною. Дорогувато виходило. А потім прийшли колишні кріпаки, Пузирі та Калитки, взялися за діло й зробили Україні цукровий імідж, хоч їх потім і осміяла наша література. Схоже, історія повторюється: буряк чомусь надто дешевий, а цукор чомусь надто дорогий. Коли ж прийде новий Пузир?”

 Тетяна Свербилова в часописі “Слово і час” (№ 3 за 1998 рік) пропонує: “А може, подивимося на образ Терентія Пузиря під сучасним кутом зору? Адже в нашому суспільстві ідеалом діяча, героєм і переможцем, за офіційною ідеологією та суспільною практикою, став саме такий новий капіталіст, “хазяїн”, як герой п’єси Карпенка-Карого. І виходить, що підручник викриває постать саме такої людини, яка в сучасному суспільстві є героєм дня!

Зі спогадів П. Саксаганського відомо, що славнозвісний київський мільйонер, цукрозаводчик і меценат Терещенко пропонував драматургові 30 тисяч карбованців за те, щоб автор зняв п’єсу з репертуару, бо пізнав в історії з пожертвуванням на пам’ятник Котляревському, що обігрується в комедії, самого себе…

У Києві є вулиця, де майже немає звичайних житлових будинків. Перший – колишня славетна колегія Галагана, потім – Будинок письменників, Музей Т. Шевченка, далі Музей російського, а поряд - східного та західного мистецтва. Ця вулиця – осередок київської музейної культури – носить ім’я того самого Терещенка. Саме у будинку Терещенків розміщено названі музеї, та й початок колекцій живопису було покладено цією відомою родиною київських меценатів. Оце такі глитаї та хазяї!”

 Уривок зі статті Володимира Панченка в “Літературній Україні” від 19 жовтня 1995 року:

“…Нинішнє життя раз по раз повторює карпенківські сюжети. Знову замиготіли незабутні халати новітніх Терентіїв Гавриловичів Пузирів, яким Котляревський без надобності, знов – культ гендлю, передзвін грошей, який звістив про появу “дикої, страшенної сили”, яка ні перед чим не зупиниться заради срібняка, знову розвертається прірва соціальних контрастів, – і де той новий Карпенко-Карий, який покаже нам наше життя у дзеркалі сценічного дійства? У чому так важко й повільно змінює численних Пузирів цивілізований підприємець?.. Халат Пузиря поступово стає прапором нашого часу. Мовби взялося життя зіграти ще одну, ніким не написану трагікомедію…”

 18. Вікторини