2. Словничок понять теорії літератури, що стосуються драматичного мистецтва

Драматургія – сукупність драматичних творів певного письменника, народу, історичної епохи. (Українська драматургія, драматургія Карпенка-Карого, антична драматургія.)

Драма

1. Один з основних родів художньої літератури, який, на відміну від епосу та лірики, розкриває життєві явища та людські характери через розмови дійових осіб (діалоги та монологи) і призначений для сценічного втілення.

2. Один із трьох основних жанрів драматургії.

3. У вужчому значенні слова – це п’єса, в основу якої покладено гострий життєвий конфлікт, напружену боротьбу та складні переживання героїв, але розв’язка не має трагічного характеру.

Драматичні твори поділяються на окремі види і жанри (драма, трагедія, фарс, водевіль, мелодрама, трагікомедія).

Комедія – драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири відображається смішне в навколишній дійсності, розвінчуються негативні суспільні та побутові явища й риси характеру людей.

Трагедія – драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий непримиренний конфлікт особистості, яка, опинившись перед нездоланними силами, не може максимально реалізувати, втілити свої творчі потенції й часто гине.

Діалог – це розмова двох чи кількох персонажів твору, за допомогою якої відбувається обмін думками.

Монолог – роздуми персонажа вголос; розмова із самим собою, не розрахована на втручання інших. Монологом називають також п’єсу з однією дійовою особою.

Монолог відрізняється від діалогу тим, що не вимагає відповіді на сторонні висловлювання, є самостійним.

 3. ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?

3.1. На основі яких ознак розрізняють епос, лірику і драму?

У художній літературі розрізняють три способи відображення життя, або три роди: епос, лірику і драму. Кожен у цих родів має свої характерні ознаки. Так, в епічних творах зображуються повнокровні людські характери і різноманітні події, через які вони розкриваються. Ці події організовуються в сюжетну систему. Тип оповіді – об’єктивна розповідь, яка інколи порушується авторським коментарем у формі ліричних чи публіцистичних відступів. На відміну від епічних, ліричні твори відтворюють внутрішній світ людини, її настрої, емоції, переживання, думки, викликані певними реаліями життя. У ліриці немає сюжету розгорнутих характерів, великих описів. Драматичні твори призначені для постановки на сцені, цим зумовлені і їх особливості. Істотна ознака драми – дія. Через яку перед глядачем постає людський характер, вчинки героя його духовний світ. Автор говорить не сам, а вкладає свої думки в діалоги та монологи дійових осіб. Цим драма відрізняється від епосу, а спільною рисою цих родів літератури є їх сюжетність.

Роди літературні – це загальні принципи змалювання життя, які реалізуються у конкретній формі – жанрі.

3.2. Чим відрізняється конфлікт у драмі від конфлікту в епічному творі?

В епічному творі розповідається про конфлікт, у ліричному він відтворюється через переживання, а в драматичному конфлікт представлений читачу (глядачу). На передній план у драмі виходить зіткнення устремлінь, волі героїв. Драматичний сюжет напруженіший, ніж епічний. Сповнений несподіванок, ускладнень дії. Гостроконфліктні ситуації є основою драми. Особливу роль у цьому відіграє слово, бо само по собі розкриває характер і його вияви. Мова героїв яскрава, образна, вона емоційніша, напруженіша ніж в епічному творі, спонукає до дії, більше того – заміняє її, є нею. Така своєрідна риса слова в драмі визначає і особливість її сюжету: репліка героя дорівнює його вчинку, а вчинок заміняє репліку.

Коли ми читаємо роман, повість чи новелу, то переносимося із сучасності в минуле. А дія драматичного твору відбувається на наших очах, навіть коли йдеться про віддалені історичні епохи. Глядач стає свідком того, що діється на сцені, ніби його учасником саме, тому що у драмі постає не через розповідь про нього, а в показі його.