6.2. Михайло Старицький

Життя інтеліґенції стало темою… драми “Талан”, написаної у 1893 році. Драматург присвятив її геніальній українській актрисі Марії Заньковецькій, яка була прототипом героїні твору – артистки Марії Лучицької.

Ідейним спрямування драма “Талан” перегукується з комедією О. Островського “Таланты и поклонники”, написаною значно раніше…

Драматург зображує діяльність прогресивних митців, що прагнуть своєю сценічною працею вірно служити народові. Борючись проти апологетів безідейного мистецтва, мистецтва для розваги, вони захищають основні принципи реалістичного, народного театру, його майбутню суспільно-виховну роль. Такими є Степан Безродний, Марко Жалівницький, Ганна Кулішевич та інші актори. До них належить і молода талановита актриса Марія Лучицька, яку по-справжньому високо цінять лише демократичні кола глядачів.

Основну увагу драматург зосереджує на всебічному розкритті образу Лучицької, на показі її сценічного та особистого життя. Інші персонажі драми зображені блідіше: вони, власне, підпорядковані більш широкому розкриттю образу головної героїні твору. В театрі Лучицька веде тривалу боротьбу проти сваволі та інтриг з боку бездарної артистки Катерини Квятковської, деспотичного антрепренера трупи Юрія Котенка, продажного репортера газети Авраама Юрковича та інших. Всі вони не тільки заважають творчій праці актриси, але й прискорюють її трагічний кінець.

Основною причиною передчасної загибелі талановитої артистки, показує М. Старицький, було аморальне буржуазно-поміщицьке оточення, його бездушне ставлення до Лучицької, яка присвятила себе театру. Представниками цього оточення виступають в п’єсі поміщик Антон Квітка та його мати Олена Миколаївна. Вони послідовно захищають мораль і звичаї буржуазного суспільства, створюючи нестерпні умови для актриси, яка потрапила до їхньої родини.

Користуючись великим успіхом на сцені, Лучицька прагне до особистого щастя, не розуміючи того, що воно для неї можливе лише в натхненній творчій праці на користь народу. В пошуках особистого щастя Лучицька робить хибний крок – вона закохується у поміщика Квітку, людину обмежену, далеку від мистецтва, обскуранта (реакціонера) в поглядах на родинне життя.

Після довгого вагання Лучицька приходить кінець кінцем до хибного висновку, що, мовляв, “двом богам служити не можна”, що “сім’я не може миритися зі сценою, бо одна другій буде шкодити: або зрадиш дітей, або зрадиш громадську справу”. Спочатку Лучицька думала відмовитися від особистого щастя, проте згодом залишає театр і виходить заміж за Квітку. Одначе щастя не знайшла. В поміщицькій родині все для неї виявилось чужим і далеким. Її зневажають, з неї знущаються. Вона покидає панський маєток і знову повертається на сцену, де й знаходить щастя.

Драматург показує, що народ Лучицьку щиро і глибоко поважав. У день народження актриси її гаряче вітають не тільки друзі по театру – Безродний, Жалівницький, Кулішевич та інші, але й прогресивні кола української та російської інтелігенції. Це радувало й хвилювало Лучицьку.

Відповідаючи на привітання, вона, задихаючись, говорить: “Над міру… над силу… сьогодні мені щастя… Ось вона, любов!.. Ось воно… найвище щастя!”

Цим М. Старицький стверджує велику ідею служіння театру народним інтересам і славить натхненне життя прогресивних митців.

Радість Лучицької була недовгою. Переслідування поміщика Квітки, цькування буржуазної преси, брудні закулісні плітки виводять її з рівноваги, вона тяжко хворіє і швидко вмирає. Трагічна смерть артистки – типове явище у класовому тодішньому суспільстві, панівні кола якого вороже ставились як до справжнього мистецтва, так і до талановитих діячів сцени.

 7. Чи знаєте ви?

Талант (гр. talanton) – високий рівень обдарованості.

Талант – творча обдарованість у мистецтві, характерними ознаками якої є: сила художнього мислення, активності уяви, спостережливості, глибина пам’яті, багатство емоцій.

Геній (лат. genius “дух”, “хранитель”) – найвищий ступінь обдарованості людини, що характеризується ознаками таланту, плюс естетична інтуїція.

З приводу цих понять висловлювались відомі письменники, вчені, мислителі. М. Горький порівнював талант з породистим конем, яким треба вміти управляти, бо він може швидко перетворитися в шкапу. С. Шаховський вважав, що талант “складається з вразливості на явища життя і здібності їх відтворення.” “Геній, - за словами В. Бєлінського, - створює новий світ думки і форми”. Таких суджень назбирається кілька сотень, але в основі їх лежатиме єдине поняття – надлюдина.

 8. Значення творчості М. П. Старицького

Визначний драматург М. Старицький прославився як талановитий режисер. Доля подарувала йому 63 роки, але він завжди мріяв порадувати глядачів яскравим театральним видовищем. При цьому він використовував різноманітні художні засоби. Наприклад, намагався поєднати виразність звучання слова з музичними мелодіями, з ритмами народного танцю, з живописною колоритністю декорацій.

Великий драматург говорив: “Люблю і свято шаную майстерність актора, бо талант – велика річ! Але потрібно той талант оправити у художній рамці, так як вправляється дорогоцінне каміння. Тільки на тлі прекрасних декорацій та іншого художнього оформлення може на всю красу розгорнутися талант актора”.

М. Старицький з великою силою підкреслив, що розквіт таланту митця можливий тільки на шляху служіння народові.

Драматургічна спадщина М. Старицького – цінний внесок у скарбницю української літератури. Його твори витримали іспит часом, а це – ознака справжнього таланту. Старицький плекав волелюбні ідеї, ніс їх у народ, і пам’ять про таку діяльність переживає віки.

П’єси М. Старицького і сьогодні чарують глядачів, є вони і в репертуарі Черкаського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.

 9. Письменники та літературознавці про великого драматурга

Можна сміло сказати, що в ту пору на Україні не було поета, що міг би здобутися на таке сильне та енергічне слово і не взяти в нім ані жодної фальшивої ноти.

Іван Франко

  

Найбільший ідейний вплив на творчість М. Старицького мали Гоголь, Шевченко, Некрасов, Островський, яких він найбільше любив і шанував протягом усього життя.

І. Скрипник

  

Він гаряче любив Україну і з глибокою любов’ю і пошаною ставився до всіх слов’янських народів і в першу чергу до братнього російського народу і його передової культури.

І. Скрипник

  

М. Старицький – натура здорова, кремезна, багата фізичною і духовною силою, охоча до громадської діяльності.

Іван Франко

  

Настрій нашого поета сумний, думи важкі, але шукаючи їх причин, ми віднайдемо їх не в якихось місцевих обставинах, властивих лише українському окруженню, не в поетових пригодах, а в настрої всеросійського інтеліґента того часу.

Іван Франко

? 10. Проблемні запитання