5. Порівняльна характеристика героїв роману (опорні плани) Порівняльна характеристика Чіпки та Грицька

План

1. Чіпка та Грицько – вихідці з бідного селянства, сироти.

2. Тяжкі умови життя героїв:

а) наймитування хлопців у діда Уласа;

б) Чіпка – працьовита, чесна людина – внутрішнє убозтво Грицька;

3. Спільні та відмінні риси характерів героїв:

а) допитливість Чіпки – обмеженість Грицька;

б) щирість Чіпки – скупість Грицька;

в) сміливість і рішучість Чіпки – страх перед карою, боягузтво Грицька;

г) ставлення до народної моралі;

ґ) ставлення до власних сімей;

4. Чіпка – захисник народних інтересів – байдужість Грицька до людського горя, егоїстична обмеженість образу.

5. Бунтарство Чіпки, його боротьба за правду – покірність Грицька;

6. Чіпка – “пропаща сила”, Грицько – хазяїн.

Порівняльна характеристика Івана Вареника, Чіпки Варениченка, Максима Ґудзя

План

1. Іван – кріпак, Чіпка та Максим – від народження вільні люди.

2. Комплекс неповноцінності у Івана та Чіпки. Усвідомлення власної гідності Максимом (дитинство і юність).

3. Відсутність у героїв моральних орієнтирів.

4. Солдатські дороги Івана Вареника та Максима Ґудзя – різні долі, різне життя.

5. Любов і сімейне щастя героїв.

6. “Яке життя, така й смерть”.

Порівняльна характеристика Христі та Галі

План

1. Квітуча врода Галі Ґудзівни і скромна краса сироти Христі.

2. Ставлення дівчат до своїх суджених.

3. Сімейне щастя Христі й туга за ненародженими дітьми Галі.

4. Вміння Христі переконувати й виховувати свого чоловіка, безвольність і слабохарактерність “розбишацької дочки” Галі.

5. Самогубство Галі і торжество сімейного благополуччя Христі.

Порівняльна характеристика Мотрі та Явдохи

План

1. Мотря – нещасна селянська бідна дівчина, Явдошка – дитя притону.

2. Тяжкий осуд народною мораллю Мотрі, яка стала вдовою при живому чоловікові-двужону, розпутне життя повії Явдохи.

3. Погляди Мотрі та Явдохи на світ.

4. Докірливе, зверхнє ставлення Чіпки до матері і вдячне, сліпе до тещі – результат неправильного виховання.

5. Старість Мотрі та Явдохи як дзеркало їхнього довгого життєвого шляху .

6. Художня майстерність роману

Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” є взірцем письменницької майстерності: вмотивований, продуманий сюжет, дещо ускладнена композиція, що дає змогу глибоко розкривати творчий задум письменника, майстерні психологічні портрети персонажів, пейзажі, яскрава народна мова, багатство тропів.

Пейзаж у романі є важливим інструментом змалювання психологічного стану героїв. Природа постійно супроводжує їх, підкреслює та посилює їх дії, переживання.

Через портрети дійових осіб розкрито їх внутрішній світ, психологію. Портрет розкриває й авторське ставлення до персонажів. В одних випадках автори дають докладні, повні описи зовнішності персонажа (Чіпка, Галя, пан Польський), в інших – підкреслюють тільки окремі найхарактерніші портретні деталі (Мотря, генеральша, баба Оришка).

“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, - зазначав Панас Мирний, - ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”

Мова роману багата, виразна, позбавлена діалектизмів, її головними джерелами є народна мова, пісенна творчість. Діалоги персонажів насичені народними приказками, порівняннями, влучними висловами: “Життя – що стерняста нива; не пройдеш ноги не вколовши”; “Дарованому коню в зуби не дивляться.” За їх зразками автор створював власні афоризми: “Життя – що погода… Оце тихо та мирно, любо та мило. – Гульк! – не вспів озирнутись, як повернуло на негоду”. Трохи, найчастіше метафори, епітети, порівняння, теж створені в народному дусі: “земля, як на великдень дівчина”; “дівчина, як перепілка”.

Афористична мова дала змогу авторам роману відтворити багатогранність психологічного стану людей різних соціальних груп.

Вдало використовується у творі прийом персоніфікації. Ось як на початку твору автор передає картину весняної землі: “…вона красується в своїм розкішнім убранні… Поле розіслало зелений килим, аж сміється в очах. На ланах грає сонячна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля… легенький вітерець… живить, освіжає кожну билинку… І ведуть вони між собою тиху-таємну розмову…” Засобом персоніфікації передано силу любові селянина до землі, ниви, показано поетичне сприйняття Чіпкою навколишнього.

Нешироко, але влучно використано в романі народні пісні. Окремі народнопісенні звороти часто використовуються в мові Галі, Чіпки, Христі.

З народної творчості доцільно перенесені й постійні епітети: лиха доля, ясне сонце, темна ніч, добрий чоловік.

Це дає підстави твердити, що роман є справді народним як за змістом, так і за формою.