Панас Мирний (Панас Якович Рудченко)

(1849-1920)

Я язик собі вирву, коли він, стільки літ даремно лежачи за зубами, не заговорить так, щоб і каміння завило, щоб у бездушнії трупи не урвався світ правди і любові.

Панас Мирний

  

“Ні, не хочу тії слави, їй-Богу, не хочу. Вся моя слава – Україна, якби я їй добра хоч на мачину зробив, то б мені і була слава, я більшої не хочу. Якби я зміг показати безталанную долю життя людського, високую його душу, тепле серце, як вони є у мирі – то б моя слава була і моя надія справдилася… Через це я і пишу … пробую – а ось, може, і вдасться…”

Панас Мирний. Щоденник, 1870

  

“Ні, не Слава – ота шинкарка п’яна – поривала мене в мої молоді літа до роботи. Моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, мій обездолений краю, і вона оповивала мою душу чарівними снами і підбурювала думки до роботи”.

Панас Мирний. Нарис “Робота”

  

“… Страшною марою оце сучасне життя стало передо мною і лякало мою юнацьку душу своїми злодіяцькими заходеньками. Що воно буде? І як воно далі буде? Допитувалась моя залякана душа, та, призвичаєна ще змалку до роботи, вона не піддалася жахові й - потай усіх, темними ночами – скликала свої яскраві думки до гурту, наструнчувала занепалу силу і почала викладати оті випади лихого життя дрібними рядками на папері”.

Панас Мирний. Нарис “Робота”

  

“Все, що довелося нажати за оцю пору, зложено в копи, звезено в стоги, вимолочено, провіяно… Чисте зерно пішло поміж люди, зосталися тільки солома та полова”.

Панас Мирний. Нарис “Робота”

 1. Короткий літопис життя і творчості Панаса Мирного

1849 Народився Панас Якович Рудченко в родині бухгалтера повітового 13 травня скарбництва Якова Григоровича в м. Миргороді на Полтавщині. Мати, Тетяна Іванівна, походила з сім’ї дрібного чиновника.

1861. 12-річний учень Гадяцької початкової школи став очевидцем реформи, яка викликала селянські заворушення і бунти по всій Україні. Ці події стали одним із потужних факторів формування світогляду майбутнього письменника. Тема реформи стала основною в творчості Панаса Мирного.

1862. Закінчив Гадяцьке повітове трикласне училище. Мріяв про ґімназію, університет, але через матеріальні нестатки не зміг продовжувати освіту.

1863. Розпочалася його служба в канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. У вільний від служби час юнак багато читає, записує зразки усної народної поезії. Здобуває освіту самостійно: зіставляє художні книги з реальним життям, глибоко вивчає історію, суспільні науки, веде власний щоденник, занотовує цікаві статті.

1867 Переведено в Миргородське скарбництво помічником бухгалтера, де працює

Серпень майже чотири роки.

1869 Одружився із вродливою дочкою поліцейського чиновника Марією Петрівною

19 жовтня Вітковською. Шлюб довголітній, але не особливо щасливий. Сім’я вимагала матеріального забезпечення, збільшувались витрати на лікування дружини, навчання в ґімназії та університеті синів, тому письменник мусив робити кар’єру, всі сили віддавати службі, а не мистецтву.

1869-1870 Вийшли упорядковані Іваном Біликом (братом Панаса) два випуски “Народних південно-руських казок”, до яких частину матеріалу доклав і Панас. Іван Білик стає першим читачем власних творів молодшого брата, прискіпливим критиком, хорошим наставником.

Мирний цікавився творами ґеніального земляка Миколи Гоголя і шанував його за те, що письменник бачив у кріпосництві “глум над правдою святою.”

Перші спроби пера Панаса Рудченка у прозі й драматургії не відзначилися ориґінальністю. Раннє оповідання “Ганнуся” написано під впливом І. С. Нечуя-Левицького. Окремі риси творчої манери Нечуя, зокрема увага до народної мови, її ритмомелодики, до пейзажу, побутових деталей стали ознаками стилю Мирного. Крім наслідування, виявилися риси зрілого творчого почерку письменника – прагнення показати кожне явище в контексті історії. Його цікавлять люди із соціального дна, причини їхнього падіння.

1880. Період найактивнішої літературної діяльності митця. Створив цикл “образків з життя” під загальною назвою “Як ведеться, так і живеться”, куди ввійшли оповідання “Пасічник”, “Яків Бородай”, “Замчище”, “Визвол”, у яких описано життя трьох поколінь родини.

1870. Юний Рудченко знайшов роботу в Полтаві, працював у губернській скарбниці, займав різні посади і дослужився до чину дійсного статського радника. Сумлінно ніс чиновницьку службу, хоча вона його не задовольняла. Писав вірші, прозові твори. Улюблені письменники – Т. Шевченко, І. Котляревський, О. Пушкін, М. Лермонтов, М. Гоголь. Кілька разів перечитав роман М. Чернишевського “Що робити?”, задумується над публіцистикою О. Герцена, над проблематикою роману І. Гончарова “Обломов”. Трагедії Шекспіра вражають його глибоким психологізмом.

1871. Надрукував свій перший вірш “Україна” у львівському народовському журналі “Правда” за підписом Панас Мирний; тут же опубліковано перший прозовий твір – оповідання “Лихий попутав”. Переклав українською мовою “Слово о полку Ігоревім…”, написав драму “Лимерівна”, нарис “Подоріжжя од Полтави до Гадячого,” повість “Чіпка” (“Пропаща сила”). Задум – написати роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”.

1872. Оповідання “Палійка”. Першим з українців переклав оповідання І. Тургенєва “Тхір і Калинович”, “Біжин луг”, п’єсу О. Островського “Прибуткове місце”.

1873. У Києві відбувся ІІІ Археологічний з’їзд, який торкався багатьох питань фольклору, етнографії, мистецтва. На цьому зібранні Панас Мирний познайомився з Павлом Житецьким, Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким. Написав повість “П’яниця”, яка засвідчила, що в нашу літературу, за спостереженням Івана Франка, увійшов “свіжий і сильний талант”.

Початок Незакінчене оповідання “Народолюбець”, “Учителька”, в яких автор звернувся

70-х років до теми інтеліґенції, її ролі в житті суспільства, звернув увагу на проблеми “батьків і дітей”.

1870. У співавторстві з братом Іваном Біликом – одним з відомих літературних критиків і публіцистів – закінчено роботу над романом “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, надіслано до друку. У 1876 р. розпочали друкувати твір у Петербурзі, проте емський указ і валуєвський циркуляр унеможливили його друкування В Україні, тому у 1877 р. роман був пересланий до Женеви, де при сприянні М. Драгоманова – відомого українського критика, громадського і культурного діяча – твір уперше побачив світ 1880 р. в Женеві, 1887 р. – опубліковано у Львові, 1903 р. – під назвою “Пропаща сила” роман з’явився в журналі “Києвская старина”. 1905 р. – твір надруковано окремим виданням у Києві.

1875 Закінчив роботу над соціально-психологічною повістю “Лихі люди”. Царська цензура не допустила твір до друку. Його було надруковано в Женеві 1877 р. в журналі “Громада” без зазначення автора. Виданню твору сприяв М. Драгоманов. Повість нелегально ввозили на Україну, використовували з пропагандистською метою.

1878 Перша публікація оповідань “День на пастівнику” та “Батьки”.

1865-1881 Шістнадцятирічним замислюється і звертається до великої теми жіночої недолі, яка стала наскрізною в його творчості. Завершив роман “Повія” – один з найвищих досягнень письменника. 1883-1884 рр. в альманасі “Рада” опубліковано перші дві частини роману “Повія”. 1919 р. – третя частина роману “Повія”. Повністю опублікований роман 1928 р. За висловом Сиваченка М. Є., роман “став художньою енциклопедією українського суспільного життя другої половини ХІХ ст.”

перша

половина Братами Рудченками створена повість “За водою”. Надрукована в 1918 р.

80-х років

1883 Сатирична новела “Лови”, названа І. Франком “перлиною” серед дрібних оповідань Панаса Мирного. Драма “Лимерівна”, створена на основі народних пісень та леґенд, стала визначним явищем української драматургії.

1885 Оповідання “Морозенко”, пройняте глибоким уболіванням за долю дітей селян-бідняків.

Кінець Панас Мирний ризикнув видати твори в Східній Україні у двох книгах під

1885 назвою “Збираниця з рідного поля”. Щоб збагатити мову й культуру нашої нації, взявся за переклади “Короля Ліра” В. Шекспіра, “Думи про Гайявату” Г. Лонгфелло, “Орлеанської Діви” Ф. Шиллера і здійснив їх блискуче.

1889 Вперше опубліковано “Казку про Правду і Кривду”.

1890 Єдиний раз зважився показатися публіці, коли трупа М. Садовського грала “Лимерівну” в Полтаві, рукопис якої автор з дарчим написом подарував Марії Заньковецькій. Акторка під оплески переповненого залу вивела П. Рудченка на сцену і поклала йому на голову лавровий вінок.

1898 Нарис “Серед степів” (перегукується з відомим “Степом” А. П. Чехова).

1903 Активно працював у комісії по спорудженню в Полтаві пам’ятника І. Котляревському та в організації його урочистого відкриття.

1903-1907 Вийшло тритомне зібрання творів.

1905-1907 Став одним з організаторів і керівників журналу “Рідний край”. Уже в першому номері полтавського журналу надрукований цілий цикл віршів, зокрема “До сучасної музи” і “До братів-засланців”. На революційні події відгукнувся оповіданнями “Сон”, “Пригода з Кобзарем”, “Дурниця”.

1909 Ліричний нарис “Робота” – своєрідний підсумок тривалої художньої праці (письменнику 60 років).

1915 У зв’язку з 50-літнім стажем роботи Панаса Рудченка як чиновника, що досяг ступеня “цивільного генерала”, було нагороджено золотою табакеркою з діамантовими прикрасами, але на вимогу дружини і з огляду на матеріальні труднощі ювілянт відіслав дарунок у міністерство фінансів, прохаючи оплатити вартість цієї цінної речі.

На 66 році життя П. Рудченко одержав багато привітань як талановитий і сумлінний, високий за ранґом чиновник. А в цей час полтавська жандармерія розіслала циркуляр про розшук неблагонадійних осіб, серед яких значився і Панас Мирний.

1915 Телеграма про те, що в Рівному загинув улюблений старший син Віктор,

17 вересня найздібніший із дітей, який закінчив університет і служив офіцером. Батько хвилюється за долю середнього – Михайла, мобілізованого до діючої армії.

1918. За участю Панаса Мирного у Полтаві було засноване товариство наймолодших читачів “Зірка”, яке друкувало книжки для школярів. 2 вересня цього ж року письменник організував театралізоване свято до 150-річчя з дня народження І. Котляревського; виступив з промовою на мітингу.

1919. У громадянській війні загинув молодший син Леонід. З 1872 по 1919 р. за підписом “Панас Мирний” було надруковано понад 30 творів.

1920 Письменник помер від крововиливу в мозок, похований у Полтаві.

28 січня

1939 У Полтаві відкрито музей письменника, згодом споруджено пам’ятник. Ім’ям Панаса Мирного названо школи, культосвітні заклади, вулиці. Його твори перекладені російською, білоруською, естонською, латинською, литовською, молдавською, азербайджанською, чеською, словацькою, болгарською та іншими мовами.

Панас Мирний – літературний псевдонім Панаса Яковича Рудченка, якого літературознавці називають корифеєм української прози. Він видав велику кількість творів, але для своїх шанувальників залишався відомим незнайомцем. Панас Якович належав до тих творців, що панічно бояться особистої слави. Епічні художні полотна письменника ознаменували собою цілу епоху в розвитку української художньої прози.

Друкуватися почав на початку 70-х років ХІХ ст. Починав Панас Мирний з поезії. Ще змолоду митець писав:

Бажали ми народові свободи,

Бажали ми, щоб очі він розкрив,

І, як другі освітнії народи,

Для поступу, для правди й щастя жив.

Вірші він писав усе життя, кажучи, що вони допомагають йому краще творити “дзвінку прозу”. Писав оповідання, повісті і драми. Розширив жанрову систему української літератури психологічними оповіданнями і новелами, нарисами і сатиричними казками, соціально-психологічними повістями та романами.

Будучи визнаним майстром слова, в листі до М. Коцюбинського 30 березня 1903 року Панас Мирний писав: “Кожна література, якщо вона хоче бути не мертвою, а живою, зможе подати тільки те, що дає само життя… Треба головніше всього звертати увагу на життя і захоплювати те, що подає воно”.

Стилю творів притаманні глибокий психологізм у розкритті характерів, поєднання розповіді з оповіддю, використання прийомів спогадів, марень, сновидінь головного героя. Романи “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, “За водою” писав зі своїм братом Іваном Рудченком (псевд. – Іван Білик). Соціальні проблеми життя, конфлікти між різними шарами населення – головний зміст і провідна тема творів “П’яниця”, “Лихі люди”, “Повія”. У масштабному соціально-психологічному романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” відтворив життя селянства у межах цілого століття, яскраво зобразив соціальне і національно-побутове тло, на якому діють герої.

Широко і всебічно зображуючи життя, письменник не поминув показати такі явища, як класове розшарування українського козацтва, процес закріпачення в минулому, облудний характер земства, всевладдя грошей у пореформені часи, обезземелення селянства, заробітчанство і переселення.

Всі ці питання він порушував у своєму романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, який займає головне місце у творчості Панаса Мирного.

 2. “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – багатоплановий соціально-психологічний роман з народного життя, у якому розкрито тогочасну дійсність у всіх її складностях і суперечностях

1. Історія написання роману. В основі роману – почута письменником від візника, під час поїздки з Полтави до Гадяча, розповідь про жахливу історію селянина, місцевого розбійника Василя Гнидки, який вирізав сім’ю заможного козака, за що був засуджений до каторжних робіт. Під враженням цієї розповіді письменник написав нарис “Подорож з Полтави до Гадяча” (навесні 1872 р.).

 Нарис – невеликий прозовий художньо-публіцистичний твір, в якому автор зображує взяті з життя факти, події, людей.

Почутий письменником випадок з життя ліг в основу повісті “Чіпка”, написаної протягом літа-осені 1872 року. Другу редакцію Мирний розпочав, прочитавши критичні зауваження брата, відомого літературного критика і публіциста Івана Білика стосовно цього твору. Згодом були ще чотири редакції. Над четвертою, п’ятою і шостою редакціями брати працювали як співавтори. Четверта редакція мала назву “Пропаща сила”. В останній редакції твір одержав назву “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Отже, нарис поступово переріс у роман. Коли роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” був готовий до друку в жовтні 1875 року і лежав у цензурі, саме тоді страшне лихо впало на українську мову, літературу, на всю українську пресу, - 1876 року вийшов царський указ про заборону видавати твори українською мовою. Аж у 1880 році роман уперше побачив світ за кордоном, у друкарні М. Драгоманова в Женеві. Він вийшов під двома прізвищами: Панас Мирний та Іван Білик. 1887 р. роман опубліковано у Львові, 1903 р. – під назвою “Пропаща сила” – в журналі “Киевская старина”. 1905 в. вийшло окремо видання роману в Києві.

2. Жанр твору – соціально-психологічний роман.

 Соціально-психологічним називається такий роман, в якому суспільно значущі події і соціальні процеси передаються шляхом розкриття психології героїв, їх думок, прагнень і переживань.

3. Роман. Складний за будовою і великий за розміром епічний прозовий твір, у якому широко охоплені події певної епохи та багатогранно змальовані персонажі.

4. Основні риси жанру соціально-психологічного роману:

а) зображення людини в складних формах життєвого процесу;

б) багатоплановість сюжету;

в) охоплення долі ряду дійових осіб;

г) великий обсяг твору.

 3. Композиція, сюжет, проблематика

 1) Композиція – це зумовлена змістом побудова літературного твору, розміщення і співвідношення його складових частин, порядок розгортання подій і розстановка персонажів.

У поняття “композиція твору” входять описи подій, зовнішнього вигляду (портрети) героїв, діалоги, монологи, описи природи (пейзажі), внутрішнього простору, в якому діють персонажі (інтер’єри), авторські відступи.

Композиція твору – це взаємодія різних складових частин твору, що у своїй сукупності становлять єдине ціле.