3. Конкуренція і монополія як чинники ціноутворення

Формування цін значною мірою залежить від типу ринку, на якому працює підприємство. Структуру ринків визначають чинники, як кількість та розміри фірм, характер вироблюваної продукції, легкість вступу до ринку або виходу з нього. Але головною ознакою, яка покладена в основу класифікації ринків, є ступінь впливу окремого продавця (покупця) на формування ринкових цін. З урахуванням перелічених чинників розрізняють чотири типи ринків:

1. досконала конкуренція, 2. монополістична конкурен­ція,

3 олігополія, 4. досконала монополія.

1. Ринок досконалої конкуренції ( поліполія - букв. «багато продавців») має такі ознаки:

1) складається із значної кількості покупців та продавців будь-якого подібного товару, існує абсолютна інформованість виробників та споживачів;

2) виробництво однорідної стандартної про­дукції . Споживачу байдуже в кого купувати товар – всі вони аналогічні;

3) частка кожної фірми на ринку незначна і тому жодна з них не здатна істотно вплинути на ціну товару. Тому на такому ринку роль цінової стратегії мінімаль­на і продавці не витрачають багато часу на її розроблення.

4) свобода вступу нових фірм до ринку і виходу з нього, відсутність цінової дискримінації.

На практиці досконала конкуренція є винятковим явищем і лише деякі з ринків наближаються до неї (наприклад, ринок цінних па­перів, іноземних валют, зерна).

2. Ринок монополістичної кон­куренції має певні специфічні особливості:

1) складається із значної кількості продавців та по­купців, які здійснюють операції купівлі-продажу не за єдиною ринковою ціною, а в широкому їхньому діапазоні;

2) господарює знач­на кількість фірм, таємна угода між якими практично неможлива. Кожен підприємець не може передбачити дії інших учасників ринку, працює на свій страх і ризик і сам визначає необхідну ці­нову політику.

3) продавці повинні більше уваги при­діляти диференціації цін залежно від якісних характеристик то­вару. На відміну від досконалої конкуренції кожний виробник (продавець) може впливати на ціну свого товару.

4) Наявність знач­ної диференціації цін зумовлена пропозицією різних варіантів товарів, які відрізняються між собою не тільки якісними характе­ристиками, а й упаковкою, гарантійним обслуговуванням, мож­ливістю купити товар у розстрочку і т. ін. Часто споживачі пла­тять не тільки за якість товару, а за його торгову марку.

5) відсутність значних перешкод для вступу в ринок.

Такий вид конкуренції набув найбільшого поширення в галузях, які ви­робляють споживчі товари (легка та харчова промисловість), по­бутову техніку, миючі засоби.

3. Олігополія (букв. «небагато продавців») характеризується такими ознаками:

1) наявністю невеликої кількості про­давців, рішення яких відносно визначення цін та обсягів вироб­ництва взаємопов'язані. Це викликає значні ускладнення у при­йнятті рішень олігополістами в порівнянні з іншими типами рин­ків. Кожна фірма у своїй поведінці має враховувати не тільки ре­акцію покупців, а також і можливі дії конкурентів галузі, оскіль­ки їхні відповідні рішення впливатимуть на прибутковість під­приємства. Якщо будь-яка фірма зменшить ціни на свою продук­цію, то покупці швидко переорієнтуються на такого продавця. Реагуючи на такі зміни, інші виробники повинні або також зни­зити ціну свого товару, або запропонувати споживачам більшу кількість послуг. Олігополіст ніколи не має впевненості, що змо­же досягти тривалого результату за рахунок зниження цін. З ін­шого боку, якщо учасник такого ринку підвищить свої ціни, то конкуренти можуть не наслідувати його прикладу. Тоді такий олігополіст буде вимушений повернутися до попередніх цін або піти на ризик втрати певної частини своєї клієнтури.

2) як правило, такі спільні дії набувають форми змови, тобто прихованої або мовчазної угоди фірм із метою збільшення їх частки ринку, встановлення фік­сованих цін чи обсягів виробництва. Якщо угода має законний характер, то олігополісти часто об'єднуються в картелі, які діють як монополісти у визначенні обсягів випуску продукції та її цін. Коли явна змова є протизаконною, то інколи фірми досягають домовленості про те, що одна з них діє як ціновий лідер, а решта наслідують її приклад у зміні цін.

3) новим претен­дентам досить важко проникнути на цей ринок, але бар'єри входження не настільки складні, щоб зробити його абсолютно неможливим ( це, наприклад, дорогі технології, значна економія витрат тощо).

Олігополістичні структури виникають у галузях, які виробля­ють як стандартизовані (мідь, чавун, алюміній), так і диференці­йовані (автомобілі, комп'ютери, сигарети) товари.

4.Ринок досконалої монополії ( букв. «один продавець»)

1) на ринку існує тільки один продавець (виробник) певної продукції, яка не має близького замінника. За цих обставин виробник повністю регулює пропозицію товару, а в питаннях ціноутворення диктує ціну або в змозі істотно впливати на неї.

2) немає гострої необхідності витрачатися на широку рекламну кампанію;

3) вступ на ринок практично заблокований, або іс­нують значні бар'єри для входження в ринок (надання урядом виняткових прав, наявність патентів, необхідність значних одно­часних капіталовкладень) або коли вона є природною.

4) контролюючи випуск продукції, монополіст не завжди зацікавлений у встанов­ленні найвищої ціни, бо він прагне максимізувати сукупний при­буток, а не отримати найбільший дохід з одиниці продукції. Тому при формуванні конкретної ціни треба виходити з того, до якого виду монополії належить підприємство і якої мети воно прагне досягти за допомогою цін.

- Якщо це державна монополія, то щоб соціально захистити пев­ні верстви населення, продавець може встановити ціну, яка навіть менша собівартості товару чи послуги. Навпаки, у випадках стри­мання споживання деяких товарів, на них можуть встановлюва­тись дуже високі ціни.

- Якщо діяльність монополії підлягає державному регулюван­ню, то, як правило, ціна встановлюється на рівні, який забезпечує підприємству отримання «нормального» прибутку, тобто достат­нього для підтримки або подальшого розвитку виробництва.

- В умо­вах нерегульованої монополії фірма самостійно визначає ціну без обмеження її рівня. У цьому випадку тільки попит на товар може бути чинником, що стримує подальше зростання цін. До чинни­ків, які також стримують монополіста від встановлення на товар максимальних цін, слід віднести побоювання щодо введення їх­нього державного регулювання, небажання привертати високою ціною конкурентів та прагнення невисокими цінами швидко за­воювати ринок.

Треба відзначити, що досконалої монополії практично не існує Однак її прикладом може слугувати виробництво, яке захищене патентами. Політика держави щодо монополій полягає передусім у розробленні і застосуванні антимонопольного законодавства, яке має запобігти монополізації ринків.