Міністерство освіти і науки України

Харківський торговельно-економічний інститут

Палєєва К.М.

“ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА”

(конспект лекцій)

Для студентів денної і заочної форми навчання

(за напрямом 0501 “Економіка та підприємництво”)

Харків – 2008

Рекомендовано до друку Вченою Радою Харківського Торговельно-економічного інституту протокол № ________ від “ ” ____________ 2008 р.

Друкується відповідно рішенню засідання кафедри економіки та маркетингу Харківського торговельно-економічного інституту, протокол № ___ від “ ” ___________ 2008 р.

Палєєва К.М.

Тема 1: Організаційні основи виробництва

1.Ключові аспекти теорії організації виробництва.

2.Організація виробництва в ринкових умовах як об’єкт вивчення.

3.Предмет курсу, методологічні особливості його викладання.

Міні-лексикон

Організація, закони, закономірності, принципи, чинники,методи, форми, виробничий процес, виробничий цикл, процес організації виробництва.

1.Термін «організація» утворено від французького слова «organization», що означає сполучення будь-чого в єдине ціле.

Організація виробництва означає внутрішнє упорядкування й координування всіх елементі і ресурсів виробництва, як єдиного цілого, спрямованих на ефективне господарювання і досягнення позитивного результату в діяльності підприємства.

Організацію виробництва слід розглядати як науку, тобто систему знань, і як процес з відповідною технологією, своїми формами і методами протікання.

Концепція повинна віддзеркалювати дію законів, які формують і регулюють взаємозв’язки в межах системи, закономірності, які фіксують тенденції взаємодії всіх факторів процесу виробництва і виробничої системи; принципи, які забезпечують розвиток системи; чинники-як дієві сили, які сприяють або гальмують поступ системи; механізм-як конкретні форми і методи реалізації дії законів у системі.

Загальна концепція організації виробництва

Закони------------------------------Формують поведінку системи і процесів

Закономірності-------------------Визначають тенденції взаємодії різних елементів …………………………………організації

Принципи--------------------------Забезпечують цілеспрямований напрямок системи

і її порядок

Чинники----------------------------Сприяють або гальмують розвиток системи

Методи------------------------------Дозволяють практично реалізувати дію законів

Форми-------------------------------Матеріалізують характер прояву законів

Головні закони, які треба враховувати при організації виробництва, і не тільки тоді:

1.Закон адаптації:

Забезпечує зниження чутливості виробничої системи до подразників зовнішнього середовища.

2.Закон пріоритету:

Фокусує конкретне в загальному, що дозволяє виділити головні завдання і не розгубитися в потоці хаосу.

3.Закон активності:

Передбачає розумний баланс між акумулюванням енергії та її використанням

4Закон корисного ефекту:

Заставляє завжди діяти з позиції вигоди.

5.Закон зворотного зв’язку:

Трактується ще як закон причин і наслідків, визначає характер впливу і характер віддачі.

6.Універсальний закон інерції:

Дозволяє стало функціонувати виробничій системі у вибраному напрямку за різних умов, детермінувати поведінку і прогнозувати дії системи.

7.Закон руху:

Забезпечує певний розумний ритм і еволюційну форму розвитку системи відповідно до зовнішніх чинників середовища.

8.Закон «золотого січення»:

Сприяє формуванню правильних пропорцій між принципами організації. Це універсальний закон.

Важливі закономірності, які конкретизують дію законів:

• відповідність організації виробництва її цілям;

• відповідність форм і методів організації виробництва рівню розвитку його матеріально-технічної бази;

• відповідність організації виробництва конкретним виробничо-технічним умовам;

• відповідність між рівнем організації виробництва і системою управління;

• еволюція форм і методів організації виробництва адекватно до основних тенденцій економічного розвитку.

Ефективний механізм організації виробництва має враховувати чинники впливу на систему, це можна відобразити у вигляді моделі організації виробництва з урахуванням цих чинників впливу.

Чинники Організація Закони виробництва Принципи

Час Простір

Форми прояву організації виробництва в часі і просторі

Динаміка Статика

Виробничий процес Виробнича структура

Виробничий цикл Структура виробничого

циклу

Організація виробництва протікає в часі, який характеризує динаміку процесу, і відбувається в просторі, який відображає статику виробничої системи, тобто її структуру і структуру виробничого циклу. Динамічність процесу є фактором часу і втілюється у виробничому циклі.

2.Механізм організації виробництва в різних умовах працює по-різному. На вибір форм і методів організації виробництва суттєво впливають як внутрішнє, так і зовнішнє середовище підприємства.

Певні особливості має організація виробництва в умовах ринку. Оскільки в даних умовах від підприємства вимагається гнучкість, адаптація до певних ризиків, то і організація виробництва в цих умовах повинна враховувати ці чинники і бути адаптованою саме до тих орієнтирів, які вимагають умови ринку та інші чинники зовнішнього середовища.

3. Організація виробництва має своїм об’єктом конкретне виробництво (підприємство) як складну виробничу систему. У зв’язку з цим суть організації виробництва полягає в об’єднанні та забезпеченні взаємодії речових елементів виробничого процесу на підприємстві, встановленні необхідних зв’язків і узгодженні дії всіх учасників виробництва, створення належних умов для реалізації економічних інтересів суспільства, виробничого колективу та кожного працівника.

Основне завдання організації виробництва як науки полягає в становленні причинно-наслідкових зв’язків, пізнанні законів і закономірностей властивих організації виробництва з метою визначення і здійснення на практиці ефективних форм, методів та умов виробничої діяльності.

Предметом науки організації виробництва є вивчення і узагальнення організаційних відносин у сфері безпосереднього виробництва матеріальних благ.

Основна мета організації виробництва, таким чином, полягає в економії суспільної праці шляхом упорядкування відносин і зв’язків у виробничому процесі, створення умов для реалізації здібностей людини в процесі праці і посилення її творчого потенціалу, забезпечення колективної і особистої зацікавленості у результатах виробничої діяльності підприємства.