Коди відповідей

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
г	а	а	а	б	в	б	а	б	б
11	12	13	14	15	16	17	18	19	20
а	а	а	б	а	б	в	а	б	в

Література:

Основна:

1.Петрович Й.М., Захарчин Г.М. "Організація виробництва" : Підручник.- Львів: "Магнолія плюс", 2005.-400с. Стор.49-54.

Додаткова:

1.Покропивний С.Ф. "Економіка підприємства"- К: КНЕУ, 2001.

2.Туровец О.Т. "Организация производства и управление предприятием"- М: ИНФРА, 2002.

3.Шепеленко Г.И."Экономика, организация и планирование производства на предприятии" Ростов/Дон: "Март", 2002.

Тема 8 Організація допоміжних виробництв

1. Виробнича інфраструктура.

2. Інструментальне виробництво.

3. Ремонтне виробництво.

4. Енергетичне забезпечення виробництва.

Міні-лексикон

Інфраструктура виробництва, інструментальне господарство, ремонтне виробництво, енергетичне забезпечення, ремонтний цикл, ремонтний період, технологічність оснащення, структура ремонтного циклу, ремонтна складність.

1. Для постійного протікання виробничого процесу необхідна ціла мережа структурних підрозділів, завданням яких є:

■ забезпечення безперебійного постачання виробничих процесів матеріалами, інструментом, технологічним паливом та енергією;

■ оснащення робочих місць інструментом та технологічною оснасткою, підтримання устаткування в нормальному робочому стані;

■ своєчасне транспортування деталей, заготовок, деталей, тощо.

Структурні підрозділи, які забезпечують виконання цих робіт, становлять виробничу інфраструктуру.

Роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням виробництва, виконують спеціальні підрозділи і господарства:

● ремонтне ;

● інструментальне;

● енергетичне;

● транспортне;

● складське.

2. Інструментальне господарство підприємства займає провідне місце в системі виробничої інфраструктури. Воно здійснює:

♦ планування потреби в інструменті;

♦ проектування;

♦ виготовлення;

♦ відновлення оснащення та інструменту;

♦ забезпечення виробництва покупним інструментом;

♦ організує раціональне зберігання і видачу інструменту виробничим підрозділам;

♦ забезпечує ремонт і централізоване його заточування;

♦ контроль за якістю і правильною експлуатацією оснащення.

Різноманітність інструментального оснащення зумовлює необхідність його класифікації та індексації, що значно спрощує облік, зберігання і видачу, а також планування його виробництва.

Таблиця 6.2 – Класифікація технологічного оснащення.

№	Класифікаційна ознака	Види технологічного оснащення
1	Характер використання	1.1. Універсальне 1.2. Стандартне 1.3. Спеціальне
2	Структура за ЕСКО класифікатором з метою індексації	2.1.Класи 2.2.Групи 2.3.Групи 2.4.Види
3	Призначення	3.1.Основне 3.2.Допоміжне

Потреба підприємства в кожному виді оснащення (шт.) на плановий період Рп визначається на основі його витрат на цей період Рв і різницею між нормативом оборотного фонду Рн та фактичною його величиною Рф за такою формулою:

Рп = Рв + Рн – Рф

Норма витрат різального інструменту в масовому і великосерійному виробництві розраховуються за такою формулою:

Н_р = 1000t_m х і/60Т_зн = 1000t_m х і/60 (п + 1)r(1-а/100),

де t_m - норма машинного часу, необхідного для виконання однієї операції даним інструментом.хв;

і- кількість водночас працюючих інструментів даного типорозміру,шт.;

Т_зн – стійкість інструменту до повного його зношення, год;

п – кількість переточок даного інструменту;

r – стійкість інструменту між двома переточками, год;

а – величина, яка характеризує випадкові втрати інструменту,%.

Витрати інструменту даного типорозміру Р_рі розраховуються за формулою:

Р_рі = ∑N_mi Н_рі,

де N_mi – кількість виробів, які підлягають обробці в розрахунковому періоді, шт.;

Н_рі – норма виробів, які підлягають обробці в розрахунковий період, шт.

Норма витрати вимірювального інструменту на 1000 шт. деталей розраховується за формулою:

Н_вим = Q/п_м (1-а/100) = 1000К_м d/ п_м (1-а/100),

де Q – кількість вимірів на 1000 деталей;

К_м - коефіцієнт охоплення деталей контрольними вимірами;

d - кількість вимірів однієї деталі;

п_м - кількість вимірів до повного зношення вимірювального інструменту.

Організація ефективного інструментального обслуговування досягається шляхом створення відповідних фондів і запасів.

Цеховий оборотний фонд Fд певного виду інструменту, шт., розраховується за формулою:

F_{ц =} С_м + С_к+ С_р,

де С_м – кількість інструменту, який знаходиться на робочих місцях, шт.;

С_к – запас інструменту в цеховій інструментально-роздавальній конторі(ІРК),шт.;

С_р - кількість інструменту в ремонті(заточці, перевірці), шт.

Основна частина запасів зберігається на центральному інструментальному складі(ЦІС).

Регулювання складських запасів універсального і спеціального оснащення, що використовується у великих кількостях, здійснюється переважно за системою "максимум-мінімум". При цьому встановлюється три рівні запасів: максимальний, мінімальний і точка замовлення, тобто його граничне значення, при якому треба поповнювати замовлення.

Середня норма запасу оснащення (точка замовлення) в шт. розраховується

за формулою:

Q = T_oR_m + Q_min,

де T_o – проміжок часу від момента видачі замовлення на оснащення до його надходження в ЦІС;

R_m – місячні витрати інструменту, шт.;

Q_min – місячний запас інструменту в ЦІС, шт.

Максимальний запас Q_maх :

Q_maх = T_сR_m + Q_min,

де T_с - інтервал часу між замовлянням інструменту в днях.

Кількість інструментів в замовленні, в штуках, визначається так:

V = Q_maх - Q_min.

Із поглибленням ринкових відносин і розвитком інструментальної промисловості, виробництво інструментів і відповідальність за його технічний рівень повинні перейти до спеціалізованих заводів цієї галузі, а за інструментальним господарством промислових підприємств залишаться функції організації раціональної експлуатації інструменту.

3. Основне завдання ремонтного господарства – забезпечення безперервної експлуатації устаткування при мінімальних затратах на ремонт та обслуговування.

Функції ремонтного господарства - технічне обслуговування обладнання, проведення планово-запобіжного ремонту,модернізація застарілого обладнання.

Суть ремонту – забезпечення якісного відновлення працездатності устаткування шляхом заміни чи відновлення спрацьованих деталей і регулювання механізмів.

Принципи системи планово-запобіжних ремонтів - попередження (запобігання), плановість, своєчасність.

На великих підприємствах функціонують загальнозаводські і цехові ремонтні служби, а на невеликих підприємствах ремонтне господарство централізоване.

До складу загальних функціональних підрозділів підприємства входять відділ головного механіка, а до виробничих – ремонтно-механічний цех, склад обладнання і запчастин.

Невеликі підприємства до складу ремонтного господарства включають також енергогосподарство.

Очолює ремонтне господарство головний механік, який здійснює керівництво через відділ головного механіка.

Ефективність функціонування системи ПЗР залежить від стану нормативної бази, яка лежить в її основі.

Важливими нормативами системи ПЗР є:

• тривалість ремонтного циклу;

• структура ремонтного циклу;

• тривалість міжремонтних періодів;

• категорія складності ремонту;

• нормативи трудо- і матеріаломісткості;

• норми запасу деталей, поворотних вузлів і агрегатів.

Структура ремонтного циклу – це перелік і послідовність виконання ремонтних робіт за період між капітальними ремонтами чи за період між введенням обладнання в експлуатацію і першим капітальним ремонтом.

Наприклад, структура ремонтного циклу для середніх і легких металорізальних верстатів така:

КР – ТО – ПР₁ – ТО – ПР₂ – ТО – СР₁ – ТО – ПР₃ - ТО –ПР₄ – ТО - КР ,

де КР, ПР, СР – капітальний, поточний, середній ремонт;

ТО – технічний огляд.

Тривалість ремонтного циклу обладнання Т_ц розраховується за такою формулою:

Т_ц = АК_ом К_мв К_тс К_в К_д,

де А – норматив часу оперативної роботи певного виду устаткування;

К_ом, К_мв, К_тс, К_в, К_д – коефіцієнти, які враховують клас точності обладнання, вид оброблюваного матеріалу, умови експлуатації, розміри, вік обладнання.

Міжремонтний період Т_мр і періодичність технічного обслуговування Т_то визначають за такими формулами:

Т_мр = Т_мц (П_п + П_с + 1),

Т_то = Т_мц (П_п + П_с + П_о + 1),

де П_п , П_с, П_о – число поточних, середні ремонтів і оглядів протягом міжремонтного циклу, шт.

Кожній одиниці обладнання присвоюється категорія ремонтної складності R.

Форми організації ремонту:

- централізована,

- децентралізована,

- змішана.

Методи виконання ремонтних робіт:

• вузловий,

• послідовний метод,

• "проти потоку"

Розвиток ринкових тенденцій дозволить виокремити ремонт у автономну спеціалізовану галузь машинобудівництва.

4.Основне завдання організації енергетичного господарства полягає в надійному і безперебійному забезпеченні підприємства всіма видами енергії, повному використанні потужності електропристроїв та їх утримання в справному стані, у здешевленні вартості енергії та її економії.