Організація роботи товарних бірж Біржовий зал

Серцем товарної біржі є біржовий зал, де продавці і покупці (самі або за допомогою брокерів) здійснюють біржовий торг, побудований за принципом подвійного аукціону - цін, що підвищуються у покупців і знижуються в продавців. Біржовий торг - це велика кількість аукціонів, що проходять в одному місці практично одночасно. Біржові угоди укладають у спеціально відведеному місці. Оскільки торгівля ведеться відразу декількома видами товарів, то для кожного виду товару відведений окремий зал або в одному залі - декілька секцій, підлога котрих нижче підлоги залу, тому вони звуться "ямами". У кожній ямі торгують одним видом товару.

Ціна призначається шляхом її вигуку. При однаковій ціні товар скоріше дістанеться тому, хто голосніше викрикнув ціну, тому голосові дані мають чимале значення. Голос для підстрахування дублюється за допомогою спеціальної системи жестів. Жест є мовою брокера. Сигналами пальців рук брокери обмінюються інформацією про те, скільки типових контрактів вони готові купити або продати.

Розпорядження про покупку або продаж товару надходять безпосередньо членам біржі в торговий зал по телефону. Замовники можуть супроводжувати своє розпорядження інструкціями, наприклад мінімальною або максимальною ціною, кількістю і т.д.

Уклавши угоду, маклер вносить у спеціальний бланк код свого контрагента, час укладання угоди, місяць постачання, ціну й обсяг товару. Ці дані передаються присутнім у кожній ямі брокерам-продавцям і брокерам-покупцям і комп'ютерній системі обліку. Інформація про ціну надходить на табло торгового залу біржі, а також передається на інші біржі і біржові служби інформаційних компаній.

Біржове котирування

В даний час біржове котирування цін на товарних біржах набуває усе більшого значення. Наприклад, на біржі в Чикаго періодично збираються брокери для визначення цін на продукти харчування. І ці ціни діють по всій країні. Біржове котирування являє собою фіксацію фактичних контрактних цін і введення типової ціни по біржових угодах за визначений період часу (як правило, біржовий день). Це орієнтир при укладанні угод і поза біржею.

Біржова преса

Біржова торгівля не може існувати без торгової інформації. Багато бірж випускають свої інформаційні видання. У біржових бюлетенях публікуються котирувальні таблиці, ринкові ціни, попит і пропозиція. Ці бюлетені служать сполучною ланкою всієї біржової мережі, що досягається шляхом обміну бюлетенями між біржами.

Базові операції на товарній біржі

1. Клірингові операції. У процесі укладання угод на біржі може бути так, що виникнуть взаємні боргові зобов'язання серед учасників торгів. Для їх погашення наприкінці торгів розрахункова палата проводить аналіз угод і встановлює чистий марж для кожного учасника. Це дозволяє уникнути незручних кругових розрахунків.

2. Ф'ючерсні і форвардні контракти. Це угода на покупку або продаж якогось товару в майбутньому. Форвардним контрактом називається згода сторін на угоду в майбутньому завстановленою попередньо ціною. Розрахунки за контрактом робляться в момент його здійснення.

3. Опціони. При купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів ризик часом перевищує можливості спекулянтів. Опціон цей ризик знижує. У цьому випадку клієнт одержує право, але не зобов'язується купити або продати фьючерс, якщо йому це буде вигідно. У випадку відмови продавець одержує від покупця ціну його ризику - заздалегідь обговорену і визначену по різних методах премію.

4. Хеджирование. Однією з основних функцій ф'ючерсного ринку є перенесення ризику з тих, хто хоче його уникнути (хеджери) на тих, хто згодний його прийняти (спекулянтів). Цьому сприяють такі властивості ринків, як стандартизованість контрактів і висока ліквідність ринків. Оскільки всі контракти стандартизовані, то не виникає необхідність перевіряти надійність протилежної сторони. Ліквідність дозволяє продати товар по фіксованій ціні незалежно від її зміни в майбутньому.

5. Спекуляція. Якщо хеджер зацікавлений у стабільності ринку, то спекулянт - у коливаннях на ньому. Оскільки розмір маржу при укладанні угоди не великий, спекулянт має велику свободу для маневру.

Тема ЦІНИ ЗОВНІШНЬОГО РИНКУ

1. Поняття міжнародної торгівлі та зовнішньоекономічної діяльності фірми.

2. Основні види зовнішньоторгівельних цін.

3. Основні базисні умови міжнародної торгівлі “ Інкотермс “.

1.

Міжнародна торгівля являє собою обмін товарами і послугами між державами.

В сучасних умовах невеликі держави не мають можливості задовольнити все різноманіття суспільних і індивідуальних потреб споживачів за рахунок тільки власного виробництва. Тому цю проблему вирішують зовнішньоекономічні зв'язки, які є важливим чинником у розвитку національної економіки. Якщо країни не будуть використовувати вигід міжнародного обміну, то навряд чи досягнуть серйозних результатів в економічному розвитку. Завдяки міжнародному поділу праці кожна країна має можливість зосередитися на виробництві тих товарів, які вона може виготовляти ефективніше і дешевше, чим інші країни. Завдяки зовнішній торгівлі, одні країни звільняються від напруги виробництва, а інші, навпаки, одержують так званий поштовх для економічного прогресу.Тому будь-яке обмеження в зовнішній торгівлі негативно впливає на економіку країни.

Термін "зовнішньоторговельна діяльність" пояснює складний механізм взаємовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу товарів на світовому ринку. Фірми прагнуть до зовнішньоторговельної діяльності з різних причин. Так, зокрема, може знадобитися закупівля сировини або яких-небудь товарів за кордоном, бо немає можливості набути даної продукції у вітчизняних виробників. Тоді виникає потреба в імпорті. Можлива і зворотна ситуація - коли фірма має товари, продаж яких за кордоном може виявитися більш вигідним, ніж в своїй країні. Тоді виникає потреба в експорті. Нерідко трапляється, що фірми виступають на зовнішньому ринку як торгові посередники між продавцями і покупцями в різних країнах.

У порівнянні зі звичайним бізнесом усередині країни, міжнародна торгівля породжує додаткові ризики як для покупця, так і для продавця, наприклад:

- ризик часу і відстані ;

- валютний ризик ;

- законодавчий ризик.

2.

При виході на зовнішній ринок підприємства встановлюють ціни в ході переговорів і за основу беруться ціни світових ринків. Ціноутворення на міжнародному ринку є більш складним, чим на національному, з таких причин:

1) Різний ступінь державного втручання в економіку;

2) Різноманітність ринків;

3) Ціни при експортуванні продукції зростають;

4) Є розходження в стратегіях ведення конкурентної боротьби на міжнародних ринках.

Багато експортних товарів через високі ціни виявляються за кордоном неконкурентоспроможними. Крім того, щоб знайти конкурентноздатність за кордоном, фірми іноді змушені продавати свою продукцію посередникам по більш низьких цінах.

Одна з найважливіших частин будь-якого зовнішньоторгівельного контракту - ціна на продукцію. При визначенні цін у контракті, насамперед, необхідно визначити базисні умови постачань товару, що істотно впливають на рівень ціни.

Базисні умови постачань товару - це комплекс спеціальних умов, що чітко визначають обов'язки обох сторін з доставки товару і встановлюють момент переходу ризику випадкового псування або загибелі товару з продавця на покупця. У контракті вказуються: одиниця виміру, на яку встановлюється ціна, базис ціни, валюта ціни. Вибір одиниці виміру залежить від виду товару, наприклад, ціна за штуку, за вагову одиницю й ін. Сторони обумовлюють встановлення ціни, тобто чи входять в неї витрати, зв'язані з відправкою вантажу, за тару, упаковку, маркірування, термін платежу, спосіб платежу і форму розрахунків. Спосіб платежу визначає коли робиться оплата товару по відношенню до постачання. Форма розрахунків установлює схему і механізм здійснення самого платежу.

Ціна може бути виражена у валюті країни експортера, імпортера або у валюті третьої країни. Вибір валюти ціни дуже важливий. Рекомендується вибирати для цього найбільш надійну з "твердих" валют (як “ євро “ або USD), щоб звести до мінімуму валютний ризик. Ціна на товар може бути встановлена твердо, не передбачаючи яких-небудь змін, але можна обумовити і можливість зміни ціни на випадок зміни ринкових цін на цей товар. Ціни в контракті можуть узагалі не вказуватися, а фіксуватися лише перед постачанням конкретної партії товару.

У міжнародній практиці торгівлі розрізняють 5 видів зовнішньоторгівельних цін :

• Тверда (постійна) ціна не змінюється протягом всього терміну дії даної угоди.

• Рухома (поточна) ціна передбачає можливу зміну рівня ціни контракту відповідно до змін, що відбуваються на ринку в даний період часу (при змінах ринкових цін на 2 – 6 % ціна контракту не переглядається). .

• Змінна ( ковзаюча ) ціна встановлюється в торгових угодах на продукцію з тривалим терміном виготовлення ( прокатні стани, судна ), протягом якого можуть істотно змінитися ціни на сировину, матеріали, заробітна плата.

• Ціни з наступною фіксацією застосовують у випадках, коли протягом дії контракту ( до 1 року ) очікується значне підвищення цін, яке важко точно передбачити. Тоді в контракті передбачають джерела цінової інформації ( біржові котирування, прейскуранти фірм тощо ) та дату, на яку фіксується ціна ( певна календарна дата, день надходження товару покупцеві тощо ).

• Змішані ціни застосовуються , коли певна частка контрактної ціни фіксується під час підписання контракту, а інша формується як ковзаюча ціна.

3.

З метою уникнення можливих непорозумінь при підписанні міжнародних контрактів Міжнародна Торгова Палата (ICC - International Chamber of Commerce) розробила міжнародні правила тлумачення торгівельних угод у довіднику термінів - Инкотермс (Incoterms). Цей довідник термінів в міжнародній практиці використовують з липня 1990 року. Ці правила встановлюють : базисні умови поставок товарів, які визначають обов’язки продавця і покупця; розподіл витрат та ризиків, а також відповідальність сторін за виконання контракту.

Вибір сторонами базисних умов у контракті багато в чому залежить від способу перевезення (наземний, водний або повітряний). Розглянемо деякі основні варіанти базисних умов. Усього існує 13 термінів, що згруповані в чотири групи :

Група « Е » - включає тільки одну умову ЕхWorks (франко - підприємство) , відповідно до якої покупець одержує готовий до відправлення товар на складі (заводі) продавця. Покупець несе всі витрати і ризики, зв'язані з доставкою товару від складу продавця до пункту призначення.

Група «F» ( основний фрахт не сплачений, фрахт - “ плата за перевезення вантажів морським або повітряним шляхом”) включає 3 базисні умови, відповідно до котрих продавець зобов'язаний доставити товар до транспортних засобів, зазначених покупцем: ФКА - FСА - Frее Саrrir (франко-перевізник) - товар доставлений перевізнику, ФАС - FАS - Fгее аlоng sidе аbort - вільний у борта судна - товар доставлений до борта, ФОБ - FОВ - Fгее оn Воаrd - вільний на борту - товар повинний бути завантаженим на борт судна.

Група «С» ( основний фрахт сплачений ) включає 4 терміни: CFR - Cost and Freight (вартість і фрахт); CIF – Carriаge ( “ вартість доставки “ ) Insurance & Freight (вартість, страхування і фрахт); СРТ - Carriаge Paid To (фрахт оплачений до...); CIP - Carriаge & Insurаnce Paid To (фрахт і страхування оплачені до...), відповідно до котрих продавець повинний укласти договір перевезення до вказаного в контракті місця, однак при цьому він не несе ризику втрати або ушкодження товарів і додаткових витрат, що виникають після відвантаження або відправлення товарів.

У групу «D» ( прибуття ) входять 5 базисних умов поставки, відповідно до котрих продавець несе максимальні обов’язки та відповідальність : всі ризики і витрати, зв'язані з доставкою вантажу в пункт призначення ДАФ - DAF – Delivered ( “ доставка “ ) at Frontiеr ( “ межа, кордон “ ) - постачання франко-межа; ДЕС -DES Delivered ex ship- постачання франко-судно; ДЕК -DEQ- Delivered ex Quay - постачання франко-набережна; ДДЮ -DDU- Delivered Duty unpaid ( постачання без сплати мита); ДДП - DDP-Delivered Duty paid (постачання зі сплатою мита).