3) Міжнародний рух капіталів та його закономірності.

Міжнародний рух капіталу – це розміщення і функціонування капіталу за кордоном. Перш за все з метою його самозростання.

Капітал вивозиться, ввозиться і функціонує за кордоном в слідуючи формах:

• Формі приватного чи державного капіталу;

• В грошовій чи товарній формі;

• Короткостроковій чи довгостроковій формах;

• В позичковій і підприємницькій формі.

Теорії міжнародного руху капіталу.

1. Неокласична – спираючись на принцип порівняльних переваг Дж. С. Міль в 19 ст. вперше в світі почав розробляти питання руху капіталу між країнами. Він показав, що капітал рухається між країнами через різницю в нормі прибутку, яка в найбільш багатих капіталом країнах має тенденцію до зниження. Норма прибутку дорівнює відношенню прибутку до капіталу.

1.1.Дж. Кейнрс сформулював важливий постулат про альтернативність міжнародної торгівлі і міжнародного руху факторів виробництва, тобто про те, що при певних умовах міграція виробничих факторів могла б замінити міжнародну торгівлю.

2. Неокейнсіанська – дана теорія як і неокласична базується на макроекономічному аналізі. В цьому головний недолік обох теорій. Кейнс виходив з того, що рух капіталу взагалі виникає з нерівності платіжних балансів різних країн. Він підкреслював, що вивіз капіталу з країни здійснюється тоді, коли експорт товарів і послуг перевищує їх імпорт.

3. Марксистська – Карл Маркс обґрунтував вивіз капіталу, його надлишку в країні, яка його експортує. Під надлишком розумів такий капітал, використання якого в країні привело б до зниження норми прибутку. Надлишковий капітал виступає в трьох формах: товарній, виробничій та грошовій.

Інвестиційний клімат та інвестиційний ризик.

Інвестиційним кліматом називається ситуація в країні з точки зору іноземних підприємців, які вкладають в її економіку свої кошти.

Інвестиційний клімат складається з великого числа факторів, які можна об’єднати в слідуючи групи:

1. соціально-політична ситуація в країні і її перспективи;

2. внутрішньо-економічна ситуація і перспективи її розвитку;

3. зовнішньоекономічна діяльність і її перспективи.

Кожен фактор ризику має свою частку і оцінку в балах.

Розрізняють такі ризики:

1. політичні;

2. фінансові;

3. зовнішній торгівельний ризик;

4. виробничий ризик

Методи пониження ризику.

1. додавання премії за ризик до вартості проекту;

2. створення резервного фонду фірми;

3. страхування від політичного ризику через страхові компанії;

4. підбір такого проекту, який явно потрібен приймаючій країні і тому буде опікатись за кордоном.

Питання винесені на самостійне опрацювання студентами.

4) Міжнародна міграція робочої сили;

Міжнародна міграція робочої сили органічно пов’язана з міграцією капіталу і міжнародною торгівлею. Водночас вона зумовлена: 1) дією законів нерівномірності економічного розвитку, народонаселення та ін., які викликають відносне перенаселення в одних країнах та брак робочої сили в інших; 2) істотною різницею в умовах праці, рівні заробітної плати, рівні життя, умовах підприємницької діяльності тощо; 3) циклічним характером економічного розвитку, зокрема асинхронністю економічного циклу в різних країнах; 4) демографічними чинниками, різницею у природному прирості населення.

Міжнародна міграція робочої сили - форма міграції населення , яка полягає в переміщенні працездатного населення у межах світового господарства в пошуках роботи, кращих умов життя відповідно до економічних законів.

Найважливішими особливостями у міжнародній міграції робочої сили у 90 - х рр.. 20 ст. - на початку 21 є, 1) масова міграція із країн СНД ( з України у пошуках роботи виїжджають близько 7 млн. чол..); 2) масове переміщення науково - технічних кадрів з окремих країн Європи у США; 3) певне послаблення стихійності та відповідне посилення урегульованості цього процесу окремими національними країнами та міжнародними організаціями, з одного боку, і зростання масштабів нелегальної міграції в окремих регіонах, з другого боку.

Позитивні наслідки міжнародної міграції робочої сили:

1) для країн - експортерів робочої сили позитивним є зменшення безробіття, набуття емігрантами нових знань і досвіду, поліпшення їх умов життя;

2)отримання країною - експортером додаткового джерела валютних доходів у формі грошових переказів від емігрантів, а отже покращення її платіжного балансу.

До негативних наслідків країни - експортери відносять;

1) відплив високоосвічених та висококваліфікованих кадрів.