В иди ренти.

Диференційна (Ī, ĪĪ) Абсолютна

Виникнення диференційної ренти (Ī), пов’язано з природною родючістю землі. Привласнення диференційної ренти (ĪĪ), пов’язано з інтенсифікацією виробництва. Абсолютна рента – це рента, яку сплачують всі орендатори за право користування землями, включаючи землі нижчої родючості.

Ціна землі – це капіталізована рента, тобто це така сума грошей, яка будучи покладена в банк, дозволить її власнику отримати доход у формі відсотків, що дорівнюють земельній ренті.

Ц _з = R/Z*100%

3)Аграрно-промисловий комплекс.

Аграрно-промисловий комплекс країни виражає сукупність економічних відносин між аграрними і зв’язаними з ними галузями з приводу виробництва і доведення до споживачів продукції, виготовленої із с/г продукції.

Схема основних товаропотоків в межах АПК.

Виробництво засобів виробництва для с/г

Матеріально-технічне постачання і обслуговування с/г виробництва

С/г виробництво

Промислова переробка с/г продукції

Зберігання і реалізація готової продукції.

Питання винесені на самостійне опрацювання студентами.

4. Сутність земельної ренти та її відображення в різноманітних теоріях.

Політ економічне визначення диференціальної ренти 6 це відносини економічної власності між землевласниками, капіталістами - орендарями та найманими працівниками з приводу плати за тимчасове використання землі , привласнення новоствореної вартості, передусім чистого прибутку , створеного найманою працею і орендарями та додаткової продуктивності , що виникає внаслідок природної та економічної родючості землі.

Теорії земельної ренти. Вперше з'ясувати суть земельної ренти намагалися фізіократи. Вони вважали, що сільське господарство , на відміну від інших галузей, володіє особливою продуктивністю і служить джерелом зростання багатства . прибуток включався ними до витрат виробництва , а надлишок над останніми вони називали "чистим прибутком", який, як дар природи, є рентою. Такий підхід , по-перше, ігнорує найважливіше джерело ренти - працю, по-друге, не розглядає ренту в контексті специфічних відносин економічної власності, тобто ігнорує принцип історизму, по-третє, вони вважали ренту надлишком споживчих вартостей, а отже, метафізично розглядали її у відриві її від товарної та суспільної форми.

Спробу науково з'ясувати сутність ренти зробив А. Сміт. Рента , на його думку, визначається надлишком ціни над сумою заробітної плати і прибутку, а тому не впливає на процес ціноутворення, не формує ціну. У даному випадку він розглядає ренту в цілому, не враховує можливість різноманітного використання землі.

Певною мірою подібною до концепції ренти А. Сміта є теорія ранти Д. Рікардо Це виявляється в тому, що земля використовується одним способом, внаслідок чого вона визначається ціною, а не навпаки. Хліб, на думку Д. Рікардо , є дорогим не тому, що виплачується рента, а виплата ренти здійснюється через те, що дорогий хліб.

Водночас Д. Рікардо впарше у світовій літературі дав обґрунтування ренти на основі закону вартості. Так, він розглядав ціну товарів як суму заробітної плати, прибутку та ренти, з одного боку, і як різницє , що залишається після вирахування з ціни інших двох складових.

Незалежно від Д Рікардо німецький економіст І. Тюнен обґрунтував теорію диференціальної ренти на основі вимог закону вартості. При цьому він намагався зробити кількісну оцінку земельної ренти за продуктивністю і розміщенням, а останній різновид ренти розглядав незалежно від того , чи вона отримана за місцем розташування , чи внаслідок рідкісності продукту.

Англійський економіст Джеймс Мілль, будучи учнем Д. Рікардо і ґрунтуючись на теорії ренти останнього , водночас усвідомив, що рента, яку отримують на одній ділянці землі , у випадку іншого використання цієї ділянки перетворюється на витрати, які треба оплачувати.