1) Безробіття як прояв порушення макроекономічної рівноваги.

Безробітним вважається працездатний громадянин працездатного віку, який з незалежних від нього причин не має підходящої роботи, заробітку, зареєстрований в державній службі зайнятості, дійсно шукає роботу та здатен приступити до неї.

ВИДИ БЕЗРОБІТТЯ.

• Фрикційне – пов’язане з постійним рухом населення між регіонами і видами праці. Економісти розглядають дане безробіття як неминуче і бажане.

• Структурне – виникає тоді, коли пропозиція робочої сили і попит на неї не співпадають.

• Циклічне – спричинене фазою ділового циклу. У фазі піднесення воно дорівнює нулю.

• Сезонне – виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях.

• Технологічне – пов'язане з ліквідацією робочих місць внаслідок модернізації виробництва.

• Конверсійне – пов'язане із скороченням галузей військово-промислового комплексу.

• Добровільне – виникає внаслідок того, що робітники не хочуть працювати за запропонованої заробітної плати, але стали б до роботи, якби вона була вищою.

ПОКАЗНИКИ БЕЗРОБІТТЯ.

• Робоча сила країни становить:

L=З + Б

• Рівень безробіття :

Б' = Б/L*100%

• Коефіцієнт участі в робочій силі:

К = L /Доросле населення *100%

• Рівень зайнятості:

Рз = З/доросле населення *100%

L – робоча сила;

З – зайняті;

Б – безробітні.

Зайняті – це ті люди, що виконують оплачувані види робіт.

Ті, що не належать до робочої сили – це частина дорослого населення, яка зайнята в домашньому господарстві, перебуває на пенсії, є інвалідом або у зв’язку з навчанням не працює або просто не шукає роботу і не хоче працювати.

Повна зайнятість виникає тоді, коли циклічне безробіття дорівнює нулю.

Тобто, рівень безробіття за повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Рівень безробіття за повної зайнятості називається природною нормою безробіття.

Американський економіст А. Оукен відкрив зв’язок між циклічними змінами у ВВП і безробіттям.

ЗАКОН ОУКЕНА.

Якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то економіка країни втрачає 2-2.5% від потенційно можливого ВВП.

2) Макроекономічна модель кругообігу ресурсів, товарів і доходів в ринковій економіці.

1 ) Ринок товарів

П ІДПРИЄМСТВА Держава ДОМОГОСПОДАРСТВА

РИНОК

РЕСУРСІВ

Дана модель доводить:

• Єдність натурально-речових і вартісно-грошових макроекономічних потоків;

• Взаємозв’язок і взаємообумовленність сфер і потоків відтворення;

• Необхідність узгодження економічних інтересів та потреб продавців і покупців;

• Врівноваження сукупної пропозиції і сукупного попиту.

3) Споживання , заощадження та інвестиції;

Споживання – це кількість товарів, куплених та спожитих протягом певного періоду.

Рівень споживання залежить від суб’єктивного та об’єктивного чинників. Суб’єктивний – це психологічна схильність людей до споживання. Об’єктивний – це рівень доходу, його розподіл, рівень цін.

Середня схильність до споживання визначається як відношення частини національного доходу, що йде на споживання до всього національного доходу.

ССС = С/І

Гранична схильність до споживання – це відношення будь-яких змін у споживанні до будь-яких змін у рівні доходу, який викликав зміни у рівні споживання.

ГСС = ∆С/∆І

Проте людина прагне не тільки споживати, але й заощаджувати. Заощадження являє собою частину доходу, яка не споживається. Заощадження означає скорочення споживання. Вони є основою інвестицій.

Середня схильність до заощадження ССЗ = S/І

Гранична схильність до заощадження ГСЗ = ∆ S/∆І

Якщо національний дохід поділити на дві частини: споживання і заощадження

І = С + S ∆І = ∆ S/∆С

ГСС + ГСЗ = (∆С/ S )+ (∆S/∆І) = ∆(С + S )/∆І = ∆І/∆І = 1

Кейнс довів, що заощадження та інвестиції завжди однакові.